Сучасний стан розвитку телездоров’я та телемедицини в світі

11/04/2024 643

Тема 5.1. Сучасний стан розвитку телездоров’я та телемедицини в світі

5.1.1. Глосарій

Телемедицина – комплекс дій, технологій та заходів, що застосовуються для надання пацієнтам медичної та/або реабілітаційної допомоги методами та засобами телемедицини в дистанційний спосіб, та є складовою е-здоров’я (із Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо функціонування телемедицини).

Телемедицина є комплексним поняттям і перш за все, телемедицина є складовою телездоров’я.

Телездоров’я – це широке (всеосяжне) застосування цифрового середовища і телекомунікаційних технологій для збереження та покращення здоров’я і лікування, використання цифрових сервісів з метою отримання необхідної інформації, знань і навичок для надання медичної допомоги та для громадського здоров’я загалом.

Засіб телемедицини (телемедичний засіб) – будь-який технічний та програмний засіб та/або інший компонент інформаційної (автоматизованої) системи для надання медичної та/або реабілітаційної допомоги із застосуванням телемедицини.

Телемедична платформа – автоматизована інформаційно-аналітична (комунікаційна) система, що використовується для телемедичного консультування, електронного обміну інформацією, документами та взаємодії медичних працівників і пацієнтів.

Метод телемедицини (телемедичний метод) – порядок дій з використанням технічних засобів, які в комплексній взаємодії забезпечують надання медичної та/або реабілітаційної допомоги із застосуванням телемедицини.

5.1.2. Вступ

Невпинний розвиток сучасних інформаційних технологій докорінно змінив якість життя кожної людини, а пандемія COVID-19 у 2019 - 2020 роках суттєво вплинула на наше ставлення до комунікацій та сервісних послуг на відстані, зокрема і до медичних. Введення карантинних заходів та самоізоляції в Україні та світі змусили задуматися про розширення можливостей “дистанційної взаємодії пацієнтів та медичних працівників” і таким чином дали якісно новий поштовх до розвитку телемедицини та телездоров’я, які слугують ефективним інструментом для забезпечення доступу до медичної допомоги, відновлення здоров’я, реабілітації, профілактики, професійної комунікації, науки та освіти. Повномасштабне вторгнення росії в Україну в лютому 2022 року поставило перед сферою охорони здоров'я країни безпрецедентні виклики. Значне руйнування медичної інфраструктури та закладів охорони здоров'я через бойові дії критично обмежило доступ населення до медичних послуг. Масове переміщення населення, в тому числі медичних працівників, значно ускладнює процес надання і отримання медичної допомоги через географічні та логістичні перешкоди.

5.1.3. Про телемедицину

Телездоров’я є складовою електронного здоров’я. Електронна охорона здоров’я (е-здоров’я, eHealth) - система взаємоприйнятних інформаційних відносин усіх суб’єктів сфери охорони здоров’я, які базуються на використанні методів, заходів та технологій із застосуванням цифрового середовища, у тому числі інформаційно-комунікаційних технологій, спрямованих на підтримку сфери охорони здоров’я, включаючи медичні послуги, профілактичний нагляд за здоров’ям населення та його зміцненням, покращення якості та збільшення тривалості життя населення, медичну літературу та освіту у сфері охорони здоров’я, знання та дослідження, використання цифрових сервісів з метою отримання необхідної інформації, знань і навичок для надання медичної та/або реабілітаційної допомоги, виконання оперативних функцій системи громадського здоров’я.

Рисунок 1. Структура цифрової охорони здоров’я (цифрове здоров’я)

Оскільки цей напрям наразі активно розвивається, то єдиного/постійного тлумачення телемедицини не існує. Всесвітня організація охорони здоров’я ще в 2007 році нарахувала близько ста визначень поняття “телемедицина” і зараз визначає цей термін як надання медичних послуг, де відстань є критичним чинником, усіма медичними працівниками, які використовують інформаційні та комунікаційні технології для обміну валідною інформацією для діагностики, лікування та профілактики захворювань і травм, в інтересах зміцнення здоров’я людей та їхніх громад. Американська асоціація телемедицини (American Telemedicine Association, АТА 2019) описує телемедицину як «використання медичної інформації, наданої однією стороною іншій стороні за допомогою електронних засобів комунікації, для поліпшення стану здоров'я пацієнтів», а європейська комісія визначає телемедицину більш конкретно: «Телемедицина – це оперативний віддалений доступ до послуг медичних фахівців за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій незалежно від того, де знаходиться пацієнт або де зберігається відповідна інформація» (Resolution, 2010).

5.1.4. Тенденції розвитку телемедицини

Концепція телемедицини в її сучасному вигляді з’явилась в 1960х роках і тісно пов’язана з розвитком воєнних та космічних технологій у Сполучених Штатах Америки. Згодом вона почала активно розвиватись і в країнах Європи: зараз Європейський Союз – другий за розмірами ринок телемедицини після Північної Америки, де зосереджено понад 36% всього світового ринку. За даними аналітиків глобальний ринок телемедичної індустрії лише набирає обертів: якщо на кінець 2022 року він складав 63,5 мільярди доларів, то до 2032го прогнозується, що загальний об’єм перевищить 590,9 мільярдів доларів. Але попри те, що позитивна тенденція в цій сфері спостерігається досить довго, саме коронавірусна хвороба COVID-19 стала каталізатором процесу: ще у 2018 році частка телемедичних консультацій сягала не більше 4%, а вже на піку пандемії ця цифра зросла до 40-70%. Сьогодні ж в країнах, де телемедичні послуги змогли набути більш досконалого формату, дистанційна взаємодія лікаря і пацієнта займає близько 11-15% усіх медичних консультацій.

Різні можливості телемедицини набувають поступового розвитку і в Україні: в регіонах розпочали роботу регіональні центри телемедицини, організовано телеконсультування за окремими напрямами медичної допомоги тощо. З 2017 року, коли стартувала розбудова національної електронної системи охорони здоров’я (ЕСОЗ), оператори медичних інформаційних систем та інші розробники програмного забезпечення у сфері охорони здоров’я розпочали активно впроваджувати телемедичні послуги відповідно до потреб громадян та практичної охорони здоров’я, але відсутність відповідного нормативно-правового регулювання та централізованих технічних рішень телемедичного напряму призвела до поступового гальмування впровадження в цій сфері.

Разом із тим з’явилися і більш практичні виклики: часто лікарям і пацієнтам важко адаптуватися до телемедицини, а особливо – дорослим. І пацієнти, і надавачі послуг також зазначали, що вони часто не мають засобів для надання/отримання послуг за допомогою телемедицини. Це пов’язано з уявленням про те, що телемедичні послуги мають надаватися за допомогою спеціального обладнання, а звичайних мобільних телефонів для цього недостатньо. Однак такі послуги як аудіоконсультацію або консультацію через повідомлення (текстову консультацію) можна організувати за допомогою звичайного мобільного телефону.

Загалом у світі розвиваються три напрями телемедицини:

Телемедичний напрям з надання медичної або реабілітаційної допомоги (при телемедичному консультуванні), необхідні лише засоби зв’язку для комунікації.
Напрям з дистанційного вимірювання, обробки та передачі показників здоров’я пацієнта, а також їх інтерпретації використовується телеметрія, в основі якої лежить Інтернет медичних речей – це сучасний напрям розвитку цифрових технологій, який дозволяє різним пристроям передавати в мережу дані, що можуть оброблятися іншими пристроями або в інших системах. Прикладом може слугувати досить розповсюджений під час пандемії метод – віддалений моніторинг, коли необхідне обладнання знаходиться вдома у пацієнта і такі показники як температура, сатурація киснем крові чи рівень цукру в крові передаються лікарю дистанційно.
Ще одним важливим методом є телерадіологічний напрям телемедицини, який широко охоплює сферу роботи з медичними зображеннями, як от рентгенологічні методи діагностики, комп'ютерну томографію, магнітно-резонансну томографію, ультразвукові методи діагностики та інші, передаючи такі діагностичні зображення в дистанційний спосіб і даючи спеціалісту змогу інтерпретувати їх через різні засоби комунікації.

В Україні надавачі першої медичної допомоги часто використовують телемедичні консультації при призначенні ліків, лікуванні симптомів втоми та проведенні загальних консультацій, а пацієнти найчастіше використовують телефонний зв’язок, месенджери, чат-боти або zoom-дзвінки для телеконсультацій, отримання електронних рецептів. Усе більш активно застосовуються і мобільні застосунки, які можуть надавати доступ до інформації про історію хвороби, результати лабораторних досліджень, життєвих показників, рентгенівських знімків, сканувань, консультацій, виписок та рецептів, дозволяють лікарям віддалено стежити за станом пацієнтів і сповіщають лікаря про небезпечні симптоми чи зміни в організмі пацієнта майже в режимі реального часу (наприклад, кардіологічний моніторинг). Також для телемедичного консультування, приміром сімейним лікарем, передбачається наявність портативного телемедичного діагностичного комплексу – системи, що забезпечує діагностику функцій та періодичний нагляд за пацієнтом у процесі лікування або реабілітації, та призначений для збору, передачі та зберігання інформації про фізіологічні параметри організму пацієнта. Сюди входять такі засоби як цифровий кардіограф, спірограф, пульсоксиметр, тонометр, термометр, глюкометр, цифровий стетоскоп, а також планшет або ноутбук для збору інформації та організації телеконсультування, обладнання для відеозв’язку. Варто додати, що функціональність таких систем можна розширити, додаючи до них відповідні пристрої, що дозволяють досліджувати ті чи інші показники здоров’я людини. Дистанційно зібрані дані завантажуються в хмарне сховище, з якого передаються у телемедичну мережу для зберігання та подальшого використання.

Телемедичні технології стрімко розвиваються завдяки швидкому прогресу інформаційно-комунікаційних технологій та глобалізованим змінам у суспільстві, а саме:

модернізації та винаходу принципово нових технологій обробки інформації;
зростанню швидкості передавання інформації через глобальну мережу, впровадженню технологій 4G та 5G;
збільшенню щільності покриття глобальною мережею;
зменшенню розміру пристроїв для передавання інформації та одночасному збільшенню їх обчислювальної потужності;
впровадженню на побутовому рівні пристроїв моніторингу за станом здоров’я;
формуванню нових поколінь людства, які не ідентифікують себе поза мережею Інтернет, і для яких електронні сервіси є звичними на побутовому рівні (покоління альфа та бета).

Ключовим аспектом розвитку медицини у світі є процеси глобальної цифрової трансформації, застосування принципово нових технологій обробки даних, з чим пов’язано виникнення телемедицини. Телемедичні технології сьогодні активно інтегруються у сферу охорони здоров’я, надаючи змогу підвищити доступність медицини, спростити роботу лікарям, покращити якість і швидкість надання лікарських консультацій, а також загалом знизити навантаження на систему охорони здоров’я. Телемедичні послуги мають слугувати ефективним інструментом для забезпечення доступу до медичної допомоги, відновлення здоров’я, реабілітації, профілактики, професійної комунікації, науки та освіти, розширювати можливості отримання медичної допомоги за межами України.

Слід зауважити, що через швидкий темп розвитку технологій складно передбачити всі канали зв'язку, які може бути використано в майбутньому. Технологічні корпорації вже долучилися до боротьби за здоров’я і додають у свої гаджети (частіше за все розумні годинники та браслети) можливість слідкувати за пульсом, серцевим ритмом, насиченням крові киснем, якістю сну та відстежувати фізичну активність. На тлі наслідків пандемії коронавірусної хвороби такі технології набули нового значення і тепер підтримуються на рівні держави.

5.1.5. Методи телемедицини

Основними методами телемедицини є:

● Телеконсультування:

за учасниками:
пацієнт - лікар;
лікар - лікар;
консиліум;
за застосуванням засобів комунікацій:
телефонія;
відеоконференція;
обмін повідомленнями (або меседжинг) (синхронний та асинхронний варіанти):
синхронний – текстове спілкування в режимі реального часу;
асинхронний – текстове спілкування з відтермінованими у часі питаннями та відповідями;
телемедична візуалізація та телерадіологія;
телеметрія (біотелеметрія).

Усі перераховані телемедичні технології можна групувати у телемедичні сервіси, які вирішують медичні завдання в певний спосіб. Найвживанішими у світовій практиці є такі телемедичні сервіси:

● група сервісів з телемедичного відеоконсультування (еСonsultation);

● телерадіологія (teleradiology);

● телефонне консультування (voice call-center);

● телемедицина у смартфоні (mHealth);

● екстрена телеметрія (eAmbulance);

● професійне навчання та обмін досвідом (eTraining).

Рисунок 2. Типи реалізації телемедицини

Медичні послуги з використання телемедичних технологій можна умовно розділити на дві категорії: «лікар – пацієнт» і «лікар – лікар». Перший тип дозволяє здійснювати віддалену консультацію, діагностику та моніторинг пацієнтів без прямого фізичного контакту, такі як відеоконференції з лікарем, обмін медичними даними, використання мобільних додатків для вимірювання показників здоров'я, а також надання онлайн-рецептів та рекомендацій щодо лікування. Другий випадок – клінічна телемедична консультація між лікарями або консиліум застосовуються для вирішення питань оцінки стану здоров'я пацієнта, уточнення діагнозу, визначення прогнозу і тактики медичного обстеження і лікування, доцільності госпіталізації або медичної евакуації.

5.1.6. Виклики

Заклади охорони здоров’я зазначають, що запровадження телемедицини вимагає багато часу та ресурсів. Недостатній рівень комп’ютерної грамотності медичних працівників і нестача технічних спеціалістів для забезпечення підтримки телемедичних технологій у закладах охорони здоров’я є викликом, адже система фахової передвищої, вищої та післядипломної медичної освіти переважно не містить сучасних освітніх програм з телемедицини, наявні програми потребують перегляду та вдосконалення. На рівні післядипломної освіти освітні програми з телемедицини обирає незначна кількість медичних працівників. Переважно таке навчання відбувається за рахунок коштів донорів або в рамках пакета технічного супроводу, який надають постачальники телеметричного, телерадіологічного, іншого обладнання та оператори електронних медичних інформаційних систем. Міжнародний досвід свідчить про аналогічну проблему в багатьох країнах, коли обмеження доступних ресурсів та неузгоджені механізми відшкодування витрат за надання медичної допомоги із застосуванням телемедицини є значними перешкодами для початку надання зазначеної допомоги та її подальшої фінансової підтримки.

І хоча на початку телемедицина коштує дорого, все ж з часом сфера охорони здоров’я повинна принести позитивну рентабельність інвестицій через більшу кількість пацієнтів і меншу кількість персоналу. Використання дистанційних телеконсультацій мінімізує транспортні витрати для пацієнтів та лікарів, сприяє підвищенню прозорості в наданні медичних послуг, оскільки знижує можливості для неформальних платежів, які зазвичай здійснюються під час особистого візиту. До того ж це вигідно і страховим компаніям: у більшість сучасних пакетів телемедичні послуги вже інтегровані.

5.1.7. Перспективи

Як з усіма цифровими ініціативами в сфері охорони здоров’я, телемедицина не має існувати ізольовано, а повинна підпорядковуватися національним цифровим стратегіям у сфері охорони здоров’я, які включають такі складові, як лідерство та управління, інвестиції, інфраструктура, законодавство, політика та відповідність, ресурси, послуги в охороні здоров'я та національні програми. Країни, які розробляють свої телемедичні заходи, повинні усвідомлювати ці чинники і розглядати їх як частину комплексної цифрової стратегії в охороні здоров’я, а також як більш широкі стратегічні плани сектору охорони здоров’я щодо надання послуг. Власне телемедицина повинна розглядатися не як окреме втручання, а радше інтегрованою в пакет послуг охорони здоров’я.

У 21-му столітті, в епоху цифровізації та цифрової трансформації такі нові технології як цифрові комунікації, інтернет речей, хмарні технології, штучний інтелект, обробка великих обсягів даних розвиваються у геометричній прогресії, тож їхнє застосування в більш широкому спектрі не важко передбачити. Наприклад, роботи можуть використовуватись для допомоги лікарям у наданні медичної допомоги пацієнтам, що, своєю чергою, зменшить навантаження на лікарів та медсестер. Або якщо телемедицина інтегрується з мережею 5G, то вона стане не лише мережею для мобільних комунікацій та доступу до Інтернету, але також може бути застосована в медичній галузі для експертних нарад між колегами, здійснення дистанційних операцій, віддалених консультацій тощо, коли відстань та час відіграють критичну роль. До того ж дистанційні консультації чи отримання рецептів на ліки – набагато швидший і зручніший спосіб, ніж робити це наживо.

За даними ВООЗ до 2030 року кожен шостий житель планети буде належати до людей похилого віку, а вже до 2050 їх кількість лише подвоїться. Тому підтримка зв’язку з пацієнтами та перевірка стану їхнього здоров’я на відстані стануть основою ефективного лікування та профілактики захворювань.

5.1.8. Очікувані результати

Впровадження телемедицини сприятиме вирішенню наступних нагальних питань сфери охорони здоров’я України:

управлінські та організаційно-методологічні:
дефіцит медичних кадрів;
обмежений доступ пацієнтів та медичних працівників до результатів телеконсультування та діагностики;
недостатня кваліфікація медичних працівників, що може призводити до неправильних діагнозів та лікування;
відсутність інструментів централізованого моніторингу та планування використання діагностичного обладнання, оцінки навантаження, планування закупівель та оновлення парку обладнання;
корупційні ризики, пов’язані з обмеженістю доступу до результатів телеконсультування та діагностики певних верств населення;
порядок надання медичної допомоги засобами телемедицини наразі не враховує потреб пацієнтів та сучасних стандартів;
забезпечення конфіденційності та безпеки медичної інформації пацієнтів при проведенні телеконсультацій;
технічні:
відсутність інтеграції наявних рішень телеконсультування з ЕСОЗ, що призводить до фрагментації даних про стан пацієнта та результатів надання телемедичних послуг;
відсутність рішення щодо централізованого або розподіленого зберігання та уніфікованого використання даних, які отримані різними методами діагностики;
відсутність можливості віддаленого доступу до результатів телеконсультування та діагностики пацієнта;
обмежені можливості пацієнтів щодо керування власною медичною та діагностичною інформацією;
обмежені обсяги зберігання виконаних досліджень на діагностичному обладнанні та в закладах охорони здоров’я.

5.1.9. Корисні посилання

Нормативно-правові документи:

Закон України “Основи законодавства України про охорону здоров'я”
Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо функціонування телемедицини”
Розпорядження КМУ від 14 липня 2023 р. № 625 “Про схвалення Стратегії розбудови телемедицини в Україні”

Інші інформаційні/навчальні матеріали:

Ключові слова / теги

Телемедицина, телездоров’я, засіб телемедицини, метод телемедицини, телемедичні технології, eHealth, електронна охорона здоров’я

Наступна сторінка: Організаційні та правові засади надання медичної допомоги із застосуванням телемедицини