Концепція розбудови електронної охорони здоров’я в Україні

16/04/2024 542

Тема 2.3. Концепція розбудови електронної охорони здоров’я в Україні

2.3.1. Глосарій

Електронна охорона здоров’я (е-здоров’я, eHealth) – система взаємоприйнятних інформаційних відносин усіх суб’єктів сфери охорони здоров’я, які базуються на використанні методів, заходів та технологій із застосуванням цифрового середовища, у тому числі інформаційно-комунікаційних технологій, спрямованих на підтримку сфери охорони здоров’я, включаючи медичні послуги, профілактичний нагляд за здоров’ям населення та його зміцненням, покращення якості та збільшення тривалості життя населення, медичну літературу та освіту у сфері охорони здоров’я, знання та дослідження, використання цифрових сервісів з метою отримання необхідної інформації, знань і навичок для надання медичної та/або реабілітаційної допомоги, виконання оперативних функцій системи громадського здоров’я.

2.3.2. Вступ

Кабінетом Міністрів України схвалено п’ятирічну Концепцію розвитку електронної охорони здоров’я. У Концепції проаналізовано сучасний стан цифрових трансформацій в охороні здоров'я, визначено проблеми, які потребують розв'язання, шляхи та способи розв'язання проблем, встановлено мету та проміжні строки її досягнення для розвитку електронної охорони здоров’я, окреслено нормативно-правове, організаційно-управлінське та технічне і ресурсне забезпечення розвитку е-здоров'я, визначено очікувані результати виконання Концепції.

2.3.3. Актуальність теми

Електронна охорона здоров’я в Україні є складною екосистемою інформаційних відносин між учасниками медичного середовища, перед якою на сьогодні постає ряд викликів.

Основними проблемами, які потребують розв’язання, на сьогодні є:

Проблема
Причини виникнення
Низька ефективність системи охорони здоров’я
- відсутність своєчасної та стандартизованої інформації про пацієнта у лікарів, що призводить до дублювання консультацій, лабораторних досліджень, інших медичних послуг на різних рівнях надання медичної допомоги та до нераціональних витрат ресурсів;
- використання медичними працівниками та закладами охорони здоров’я неефективних інструментів, пов’язаних з веденням великої кількості паперових форм медичної документації та збиранням статистичної інформації, яка потребує перегляду та оцінки з точки зору впливу на ефективність функціонування системи охорони здоров’я.
Розгорнута форма ведення медичної документації та недостатність інформації про стан здоров’я пацієнта

Первинна медична інформація про стан здоров’я пацієнта зберігається у різних надавачів медичних послуг переважно у паперовому вигляді, що призводить до:
- адміністративного навантаження на медичних працівників та значних часових затрат;
- недоступності інформації для медичного персоналу поза закладом;
- високої вірогідності втрати інформації;
- низької можливості для проведення моніторингу, контролю та управління якістю надання медичних послуг.
Обмежена доступність медичних послуг
Потреба у наданні медичної допомоги з використанням засобів дистанційного зв’язку через те, що:
- у регіонах спостерігається неоднорідність покриття мережею закладів охорони здоров’я;
- спостерігається нестача кваліфікованого медичного персоналу;
- наявний непропорційний територіальний розподіл спеціалістів (концентрація у великих містах, недостатність у сільській місцевості).
Непрозорість системи охорони здоров’я, недостовірні дані та корупція
Відсутні дієві механізми:
- збору якісної інформації для ухвалення ефективних рішень органами управління системи охорони здоров’я та запобігання зловживанням у цій сфері (формування медичної статистики через паперовий документообіг);
- управління лікарськими засобами, медичними виробами та медичним обладнанням;
- контролю за доступністю та якістю надання медичної допомоги пацієнтам;
- зменшення кількості лікарських помилок та зловживань.
Недостатньо розвинена національна медична інфраструктура інформатизації
- кадрова спроможність;
- рівень цифрової компетентності медичних працівників;
- стан комп’ютеризації закладів охорони здоров’я.

Проблема	Причини виникнення
Низька ефективність системи охорони здоров’я	- відсутність своєчасної та стандартизованої інформації про пацієнта у лікарів, що призводить до дублювання консультацій, лабораторних досліджень, інших медичних послуг на різних рівнях надання медичної допомоги та до нераціональних витрат ресурсів; - використання медичними працівниками та закладами охорони здоров’я неефективних інструментів, пов’язаних з веденням великої кількості паперових форм медичної документації та збиранням статистичної інформації, яка потребує перегляду та оцінки з точки зору впливу на ефективність функціонування системи охорони здоров’я.
Розгорнута форма ведення медичної документації та недостатність інформації про стан здоров’я пацієнта	Первинна медична інформація про стан здоров’я пацієнта зберігається у різних надавачів медичних послуг переважно у паперовому вигляді, що призводить до: - адміністративного навантаження на медичних працівників та значних часових затрат; - недоступності інформації для медичного персоналу поза закладом; - високої вірогідності втрати інформації; - низької можливості для проведення моніторингу, контролю та управління якістю надання медичних послуг.
Обмежена доступність медичних послуг	Потреба у наданні медичної допомоги з використанням засобів дистанційного зв’язку через те, що: - у регіонах спостерігається неоднорідність покриття мережею закладів охорони здоров’я; - спостерігається нестача кваліфікованого медичного персоналу; - наявний непропорційний територіальний розподіл спеціалістів (концентрація у великих містах, недостатність у сільській місцевості).
Непрозорість системи охорони здоров’я, недостовірні дані та корупція	Відсутні дієві механізми: - збору якісної інформації для ухвалення ефективних рішень органами управління системи охорони здоров’я та запобігання зловживанням у цій сфері (формування медичної статистики через паперовий документообіг); - управління лікарськими засобами, медичними виробами та медичним обладнанням; - контролю за доступністю та якістю надання медичної допомоги пацієнтам; - зменшення кількості лікарських помилок та зловживань.
Недостатньо розвинена національна медична інфраструктура інформатизації	- кадрова спроможність; - рівень цифрової компетентності медичних працівників; - стан комп’ютеризації закладів охорони здоров’я.

У зазначеній Концепції наведено шляхи та способи вирішення проблем, що полягають у забезпеченні здійснення комплексних заходів за такими напрямами:

нормативно-правове забезпечення розвитку е-здоров’я;
організаційно-управлінське та технічне забезпечення розвитку е-здоров’я;
ресурсне забезпечення розвитку е-здоров’я;
забезпечення якості, безпечності та доступності е-здоров’я.

2.3.4.Основні аспекти теми

Мета концепції та підходи для її досягнення

Концепція окреслює не лише наявні проблеми та шляхи їх вирішення, але й визначає мету та основні напрями розвитку електронної охорони здоров’я та сучасний стан справ.

Метою Концепції розвитку електронної охорони здоров’я є підвищення якості та доступності медичних послуг, розширення прав і можливостей пацієнтів, забезпечення їх безперервної медичної допомоги та безпеки, підвищення ефективності управління та використання ресурсів, високого рівня поінформованості населення щодо питань здорового способу життя, профілактики захворювань та отримання медичної допомоги.

Основні підходи і принципи для досягнення мети цієї Концепції:

формування єдиної державної політики щодо розвитку е-здоров’я, забезпечення її ефективної реалізації;
досягнення завдань та індикаторів Цілей сталого розвитку “Забезпечення здорового способу життя та сприяння благополуччю для всіх у будь-якому віці”;
консолідація та координація ресурсів, зусиль та дій державних органів, надавачів медичних послуг, громадян та бізнесу щодо розвитку е-здоров’я;
сприяння наданню усіх видів медичної допомоги та підвищенню якості охорони здоров’я;
управління якістю шляхом використання моделі безперервного поліпшення процесів “плануй - роби - перевіряй - впливай”;
використання передових міжнародних медичних та інформаційних стандартів;
формування єдиного медичного інформаційного простору як сукупності баз та банків даних, технологій їх ведення та використання, інформаційно-комунікаційних систем та мереж, що функціонують на основі єдиних принципів і загальних правил, що забезпечує інформаційну взаємодію різних сторін і задоволення їх інформаційних потреб, а також інтероперабельність, інтегрованість та гармонійний взаємозв’язок із суміжними сферами;
розвиток національної медичної інфраструктури інформатизації, що, зокрема, включає в себе кадрову спроможність, інформаційні ресурси, технології, продукти і послуги;
створення умов для справедливої конкуренції та розвитку ринку;
використання переваг обробки великих даних та інтелектуальних систем для прогнозування потреб охорони здоров’я, планування ресурсів у сфері;
дебюрократизація та адміністративне спрощення для надавачів медичних послуг;
прозорість та публічна доступність узагальнених даних щодо розвитку е-здоров’я;
забезпечення інформаційної безпеки та захисту інформації і персональних даних, зокрема з урахуванням вимог Законів України “Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах”, “Про захист персональних даних”, інших нормативно-правових актів у вказаній сфері, а також Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/679 від 27 квітня 2016 р. про захист фізичних осіб у зв’язку з опрацюванням персональних даних і про вільний рух таких даних та про скасування Директиви 95/46/ЄС (Загальний регламент про захист даних), міжнародних стандартів ISO/IEC, інших міжнародних документів та вимог в цій сфері;
орієнтованість електронної системи охорони здоров’я на пацієнта, залучення громадян до піклування про власне здоров’я, контролю за якістю отриманих послуг, зокрема, шляхом надання доступу до власних медичних даних та розпорядження ними, а також зручного доступу до актуальних знеособлених відкритих даних;
забезпечення доступу осіб з інвалідністю до послуг у сфері охорони здоров’я.

2.3.5. Етапи впровадження Концепції

Реалізація Концепції передбачена на період до 2025 року двома етапами.

На першому етапі (2020 - 2022 роки) передбачалося:

розроблення та затвердження плану заходів щодо реалізації цієї Концепції;
удосконалення законодавства щодо розвитку е-здоров’я з урахуванням засад, визначених Концепцією;
розвиток та удосконалення системи і механізмів управління е-здоров’я;
забезпечення неперервності та сталості політики безпеки і захисту інформації та персональних даних;
проведення аналізу та удосконалення існуючих інформаційно-комунікаційних систем і реєстрів у сфері охорони здоров’я;
проведення аналізу наявних форм медичної та статистичної облікової документації у сфері охорони здоров’я та поетапний перехід від паперових облікових форм медичної документації до структурованих електронних медичних записів;
визначення вимог до розроблення сервісів електронної системи охорони здоров’я, контролю за якістю розробленого функціоналу;
розширення функціональних можливостей електронної системи охорони здоров’я, а також розвиток інструментів для продовження реформи фінансування системи охорони здоров’я;
забезпечення сумісності та електронної взаємодії центральної бази даних електронної системи охорони здоров’я в установленому законодавством порядку з іншими інформаційно-комунікаційними системами, державними і міжнародними інформаційними ресурсами;
формування єдиного медичного інформаційного простору;
використання передових міжнародних медичних та інформаційних стандартів;
впровадження протоколів і стандартів обміну інформацією у сфері охорони здоров’я, єдиних термінологічних словників та класифікаторів, рекомендацій щодо захисту інформації та персональних даних для електронних медичних інформаційних систем і користувачів електронної системи охорони здоров’я та забезпечення відповідного нормативно-правового регулювання;
розвиток технічної платформи для обміну та інтеграції даних, необхідних для ефективної взаємодії електронних медичних інформаційних систем, що повинні стати інформаційною інфраструктурою та стимулювати розвиток інноваційних інформаційних послуг, знизити бар’єри входження на ринок електронних медичних інформаційних систем, доступу до знеособлених даних для вчених та представників бізнес-середовища і громадянського суспільства;
інформатизація закладів охорони здоров’я, а також затвердження концептуально-референтної рамки цифрових компетентностей медичних працівників та розвиток інформаційної культури, цифрової грамотності (цифрової освіченості), кібербезпеки і кібергігієни медичних працівників і пацієнтів;
забезпечення стабільної ресурсної підтримки е-здоров’я;
забезпечення прозорості та публічної доступності узагальнених даних щодо розвитку е-здоров’я та системи охорони здоров’я загалом; широке залучення громадян до використання е-здоров’я;
забезпечення інтеграції до світового медичного інформаційного простору.

На другому етапі (2023 - 2025 роки) передбачається:

забезпечення стабільного і збалансованого розвитку е-здоров’я та електронної системи охорони здоров’я, у тому числі поглиблення інформаційної взаємодії між інформаційно-комунікаційними системами в Україні;
підтримка стандартизації, технічного регулювання електронних медичних інформаційних систем, впровадження, підтримка та актуалізація словників та класифікаторів;
посилений розвиток систем підтримки клінічних рішень, персоналізованої медицини, телемедицини, систем для обробки великих даних, штучного інтелекту – інженерної обробки, використання та здобуття нових знань;
зміцнення кадрового потенціалу в сфері охорони здоров’я та повна інтеграція вимог концептуально-референтної рамки цифрових компетентностей медичних працівників до професійних стандартів, системи підготовки та підвищення кваліфікації, вимог щодо наймання персоналу, атестації та сертифікації, заохочення працівників системи охорони здоров’я;
продовження інтеграції до світового медичного інформаційного простору.

2.3.6. План заходів щодо реалізації Концепції розвитку електронної охорони здоров’я

Менш ніж через рік після схвалення Концепції було прийнято розпорядження Кабінету Міністрів України від 29 вересня 2021 р. № 1175, яким затверджено План заходів щодо реалізації Концепції розвитку електронної охорони здоров’я на період до 2025 року, що включає:

1. Забезпечення нормативно-правового регулювання переходу від паперових форм первинно-облікової медичної документації, надання форм звітності до ведення електронних медичних записів та формування деперсоналізованих агрегованих звітів на їх підставі.

2. Розроблення дорожньої карти пріоритетних розробок у сфері е-здоров’я.

3. Визначення переліку реєстрів та довідників, які необхідно розробити, з урахуванням вимог до кожного з них.

4. Проведення інвентаризації та оцінки існуючих інформаційно-комунікаційних систем е-здоров’я з метою їх оновлення та інтеграції до єдиного медичного інформаційного простору.

5. Гармонізацію національних стандартів з поширеними у світі стандартами та класифікаторами, впровадження міжнародно визнаних і поширених стандартів в Україні для подальшої інтеграції із світовим інформаційним простором.

6. Створення технічних можливостей (API, спеціалізованих баз з агрегованими знеособленими даними) для доступу до знеособлених агрегованих великих даних (Big Data) в е-здоров’я та прозорих правил їх використання для інститутів громадянського суспільства, вчених, бізнесу, у тому числі з комерційними цілями.

7. Розширення функціональних можливостей електронної системи охорони здоров’я та розвиток інструментів для продовження реформи фінансування системи охорони здоров’я.

8. Розроблення та впровадження ініціатив щодо державно-приватного партнерства з метою розвитку е-здоров’я.

9. Залучення міжнародної технічної допомоги та ресурсів з інших джерел, не заборонених законодавством, на проекти з розвитку е-здоров’я.

10. Розроблення концепції стратегічних напрямів розвитку кібербезпеки.

11. Здійснення заходів щодо впровадження стандартів кібербезпеки на основі стратегічних напрямів розвитку кібербезпеки е-здоров’я, у тому числі проведення моніторингу, захисту та аналізу можливих втручань, втрат, пошкоджень.

12. Створення експериментального середовища для тестування та розвитку інновацій на ринку надання послуг у сфері охорони здоров’я.

13. Запровадження функціонування програм та платформ, необхідних для пошуку вразливостей у системах, програмах, реєстрах е-здоров’я, а також проведення постійного моніторингу кіберзагроз в умовах їх стрімкого розвитку.

14. Розвиток цифрових компетентностей, інформаційної культури, цифрової грамотності (цифрової освіченості), кібербезпеки серед медичних працівників і пацієнтів, у тому числі з адаптацією для осіб з інвалідністю з порушеннями зору, слуху, опорно-рухового апарату, мовлення та інтелектуального розвитку, а також з різними комбінаціями порушень.

15. Проведення заходів інформаційного характеру, зокрема опублікування на офіційному веб-сайті МОЗ та НСЗУ узагальнених даних щодо розвитку е-здоров’я.

16. Проведення інформаційних та просвітницьких кампаній із популяризації е-здоров’я, у тому числі з адаптацією для осіб з інвалідністю з порушенням зору, слуху, опорно-рухового апарату, мовлення та інтелектуального розвитку, а також з різними комбінаціями порушень.

17. Забезпечення доступності е-здоров’я для користувачів-пацієнтів з порушеннями зору, слуху, опорно-рухового апарату, мовлення та інтелектуального розвитку, а також з різними комбінаціями порушень відповідно до ДСТУ ISO/IEC 40500:2015 “Інформаційні технології. Настанова з доступності веб-контенту W3C (WCAG) 2.0”.

18. Розширення функціональності Єдиного державного веб-порталу електронних послуг “Портал Дія” та його мобільного додатка.

19. Впровадження надійної та безпечної електронної ідентифікації та автентифікації лікарів у сфері е-здоров’я за допомогою інтегрованої системи електронної ідентифікації.

20. Розвиток систем підтримки клінічних рішень, персоналізованої медицини, телемедицини, систем для обробки великих даних (Big Data), штучного інтелекту – інженерної обробки, використання та отримання нових знань, використовуючи модель та дані електронної системи охорони здоров’я і супутніх систем.