Недоказова реабілітація

Довкола нової системи реабілітації досі циркулює безліч міфів. Частина з них – не про активну реабілітацію, а про «чудодійні» апаратні методи, які обіцяють перетворити складний і тривалий процес активного відновлення пацієнта на відпочинок. 

 Яскравим представником напряму є так званий Дарсонваль. Це метод апаратної фізіотерапії, який, за словами деяких «експертів», має якийсь «лікувальний» ефект. В основі його роботи лежить використання високочастотного змінного електричного струму. Він буцімто стимулює біоелектричні та біохімічні процеси в клітинах. Автор винаходу – французький фізик J.A. d’Arsonval. І хоча у 1891 році йому вдалося створити це «диво інженерної думки», пояснити механізм його дії на організм людини та довести ефективність він так і не зміг.   

Як тільки не застосовують «його величність» Дарсонваль:

- для реабілітації пацієнтів;

- для лікування болю в м’язах та спині;

- для лікування невралгій та невриту;

- для лікування грижі;

- для лікування варикозу;

- у разі розладів сну тощо.

Втім, вимушені вас розчарувати – з доказовою та традиційною медициною цей прилад не має нічого спільного. 

Науковий бік згаданого нами апарата шкутильгає на обидві ноги. Ні Pubmed, ні Cochrane, ні FDA, ні JAMA – нічого не знають про Дарсонваль. Є лише невеличка стаття від голландського Міністерства охорони здоровʼя, де вони НЕ рекомендують використання цього приладу в медицині. Причина заборони – дослідження, які доводять його неефективність. Та попри це дехто й досі продовжує використовувати Дарсонваль для лікування й реабілітації військових і цивільних. 

Під час повномасштабної війни, розв’язаної росією, ми не маємо права витрачати дорогоцінний час пацієнтів на неефективні, недоказові методи лікування та реабілітації. Наші люди потребують ефективної медичної допомоги і якісного відновлення. 
Нагадаємо, всі послуги з ДОКАЗОВОЇ реабілітації – безоплатні для людей та повністю покриваються НСЗУ в рамках Програми медичних гарантій.

Довкола нової системи реабілітації досі циркулює безліч міфів. Частина з них – не про активну реабілітацію, а про «чудодійні» апаратні методи, які обіцяють перетворити складний і тривалий процес активного відновлення пацієнта на відпочинок. Один із таких методів – магнітотерапія. Це псевдонаукова практика альтернативної медицини. Вона передбачає застосування слабкого статичного магнітного поля від постійного магніту, який накладається на тіло. 

Деякі «експерти» вас можуть переконувати, що цей метод: 

- зменшує інтенсивність болю і зупиняє прогресування запальних процесів;

- допомагає у разі хронічної втоми, покращує концентрацію;

- має заспокійливу дію на центральну нервову систему;

- зміцнює стінки кровоносних судин;

- руйнує жирові відкладення;

- виводить з організму шлаки, токсини й зайву рідину;

- активно допомагає в гінекології, адже активізує вироблення гормонів. 

І це далеко не весь перелік «дивовижних див», які приписують магнітотерапії. 

Чому ж наукова спільнота не згодна з властивостями, якими наділяють цей апарат деякі медики? Все дуже просто. Статичні магніти не можуть поліпшувати приток і розрідження крові. Також вони не здатні насичувати тканини киснем та покращувати обмін речовин. 

І ось чому: в нашому організмі залізо в крові звʼязане з гемоглобіном і не є феромагнітним (це постійний вид магнетизму, який, наприклад, тримає магніти на холодильнику). За словами науковців, якби кров була такою, то будь-яка процедура на кшталт магнітно-резонансної томографії несла загрозу для здоров’я і життя. 

Щобільше, статична магнітотерапія залишається науково недоведеною, особливо для полегшення болю, що є одним із найпоширеніших застосувань. Добре сплановані дослідження статичних магнітів показують їх неефективність у разі хронічного болю, остеоартриту та ревматоїдного артриту. Відповідні дані у 2022 році оприлюднив National Center for Complementary and Integrative Health (NCCIH). Поділяє думку колег із наукової спільноти й Всесвітня організація охорони здоровʼя. Там наголошують, що наразі інформації про позитивний вплив статичних магнітних полів на здоровʼя людей немає.  Навіть Національний науковий фонд США (National Science Foundation) ще в далекому 2002 році визнав магнітну терапію «псевдонауковою». Тому продаж різноманітних магнітних пристроїв в Сполучених Штатах вважається шарлатанством. 

Якщо вам пропонують магнітотерапію замість доказової реабілітації та обіцяють швидке й просте відновлення, майте на увазі – цей неефективний апаратний метод ніколи не замінить активну реабілітацію, гарантовану державою. 

Нагадаємо, всі послуги з ДОКАЗОВОЇ реабілітації – безоплатні для людей та повністю покриваються НСЗУ в рамках Програми медичних гарантій. 

Довідка: від цих методів слід відрізняти лікування електромагнітними полями, що використовується в сучасній доказовій медицині. Наприклад, транскраніальну магнітну стимуляцію.

Забігаючи наперед вимушені засмутити всіх, хто вірить у «магічні» властивості звукових коливань. Фактично, цей апарат має всього два фактори дії: тепловий і механічний. Втім, жоден із них не гарантує клінічний результат під час лікування чи реабілітації пацієнтів. 

Але на це зважають не всі, й досі можна знайти безліч «експертів», які переконують у всесильності ультразвукової терапії. Зокрема, вони твердять про її дієвість у разі:

- лікування захворювань опорно-рухового апарату (артрити, артрози);

- свіжих і давніх переломів;

- контрактур мʼязів;

- хронічних захворювань нервової системи;

- хвороб ЛОР-органів;

- відновлення після пластичних операцій на обличчі тощо.

Всього 8-10 процедур буцімто позбавляють від багатьох проблем. Не потрібно ні вправ, ні медикаментозного лікування – лише чудодійний апарат та віра в диво. 

Як наші пращури наділяли природні явища магічними властивостями, так і деякі науковці кількадесят років тому звеличували ультразвукову терапію та приписували їй невластиві характеристики. Зокрема, заявляли про її позитивний вплив на симптоми хвороб, здатність пришвидшувати процес загоєння ран та незамінність у випадку деяких патологій м’яких тканин. Втім, якість доказів у переважній більшості подібних випадків – вкрай низька. Адже там відсутні контрольні групи. А отже, зрозуміти ефективність ультразвуку, порівняно з плацебо – неможливо. 

Водночас сучасні дослідження щодо дієвості ультразвуку – більш скептичні. Позаяк демонструють, що довгострокові переваги від його застосування – мінімальні. Й ефективність самого методу майже не відрізняється від фіктивного ультразвука. Тобто муляж приладу або апарат, не підключений до мережі, демонструє схожий на свого реального побратима результат. 

Зокрема, до подібних висновків прийшла й Наомі Чінн із відділу спортивного здоров’я та фізичних вправ британського Університету Халла (Departments of Sport health and Exercise Science University of Hull). Разом зі своїми колегами вона проаналізувала ефективність терапевтичного ультразвуку під час лікування пошкоджень м’яких тканин. Висновок – невтішний. Доказів виявилося недостатньо. З семи якісних досліджень, які вдалося знайти Чінн і команді в базах даних PubMed та Cochrane, лише два продемонстрували бодай мінімальну клінічну користь від лікування пошкоджених м’яких тканин за допомогою ультразвуку. 

Занадто далеко від доказовості й різновид ультразвукової терапії – фонофорез. Він передбачає використання ультразвуку для доставки терапевтичних препаратів, нібито покращуючи їх поглинання та проникнення через шкіру. В теорії, фонофорез із застосуванням протизапального гелю має полегшувати біль і зменшувати запалення у разі багатьох захворювань опорно-рухового апарату. На практиці ж доказів, що підтверджують його ефективність, – недостатньо. Особливо в контексті лікування симптоматичного остеоартриту колінного суглоба.

Огляд літератури про вплив терапевтичного ультразвуку на захворювання опорно-рухового апарату нижніх кінцівок теж не додає оптимізму. З 15 досліджень, включених до огляду, лише одне мало плацебо групу й було визнано високоякісним. І ось в чому його особливість: там не виявили статистично значущої користі ультразвукової терапії для лікування відповідних станів.

Насамкінець, якщо відкрити клінічну настанову «Остеоартрит» і уважно прочитати пункти «Заяви про докази» та «Від доказів до рекомендацій» – можна дійти висновку, що ультразвук не має жодних переваг порівняно з плацебо або 151 видом електротерапії в лікуванні колінного й кульшового остеоартрозу.

Майже все вказує на те, що пацієнт, який нібито отримує користь від ультразвуку, більш імовірно відчуває на собі не фізіологічний ефект, а ефект плацебо. Через відсутність ґрунтовних доказів дієвості цього методу його не слід використовувати як самостійне лікування.

Під час повномасштабної війни, розв’язаної росією, ми не маємо права витрачати дорогоцінний час пацієнтів на неефективні, недоказові методи лікування та реабілітації. Наші люди потребують ефективної медичної допомоги і якісного відновлення. 

Нагадаємо, всі послуги з ДОКАЗОВОЇ реабілітації – безоплатні для людей та повністю покриваються НСЗУ в рамках Програми медичних гарантій. 

Бити струмом, поки не зникнуть прояви хвороби або поки не втече пацієнт. Звучить не надто обнадійливо та коректно, проте цілком вписується в парадигму більшості методів електротерапії. Один із таких – ампліпульс. Цей спосіб лікування та реабілітації століття тому набув неабиякої популярності. Втім, не світової. Найбільшим його поціновувачем став радянський союз. 

Сама ідея «зцілювати» струмом – не нова. Застосовувати електротерапію почали ще в другій половині XVIII століття. Всі тогочасні дослідження мали емпіричний характер. Тобто починались і закінчувались розрядами різної частоти, сили та тривалості по довірливим пацієнтам. Після – дивились на результат. Ніхто не обтяжував себе глибоким аналізом та побудовою ґрунтовної теоретичної бази. І якщо в світі подібні методики не прижились, на радянських просторах множились зі швидкістю бур’янів. Зокрема, й згаданий нами ампліпульс. За що ж його так любили та які властивості приписували в фізіотерапевтичних кабінетах «країни серпа й молота»? Відповідь проста – за універсальність. Цьому методу апаратного лікування та реабілітації приписували чудодійний вплив синусоїдальних модульованих струмів на організм людини. 

Працює «магічна машина» нехитро. Силу струму на приладі збільшують, доки пацієнт не відчує вібрацію, поштовхи чи легкий електричний удар. Як і заведено в цьому напрямі терапії, ампліпульс застосовується за різних станів, які супроводжуються яскраво вираженим больовим синдромом. Апарат нібито має протизапальну, розсмоктувальну, протинабрякову, судинорозширювальну та розсмоктувальну дії.

Показань до застосування «знеболювального дива» – безліч. Його використовують у разі:

- болю в спині,

- невралгії,

- артрозу,

- ревматоїдного артриту,

- бронхіальної астми,

- захворювань шлунково-кишкового тракту,

- парезів центрального походження тощо.

Вважається, що синусоїдальні модульні струми, згенеровані приладом, впливають на чутливі нервові закінчення. Завдяки цьому мʼязові волокна скорочуються. Як результат – настає розслаблення (або електросон). Саме так буцімто досягається знеболювальна та протизапальна дія ампліпульсу. Втім, не кваптесь бігти в найближчий фізіотерапевтичний кабінет. Адже якісних доказів його дії в міжнародних медичних базах даних немає. За винятком деяких сумнівних публікацій «фахівців» із росії. Але навіть вони не надто певні в ефективності диво-методу. 

Наголошуємо, реабілітація та лікування, в першу чергу, мають бути ДОКАЗОВИМИ. Методи з недоведеною ефективністю та широким спектром застосування – марна трата часу й інколи – грошей пацієнтів. 

Уряд та Міністерство охорони здоров’я працюють над підвищенням якості реабілітаційної допомоги та над викоріненням методів із недоведеною ефективністю. Важливим і вагомим кроком у цьому напрямі стала постанова уряду, якою запроваджуються умови ліцензування медзакладів та центрів, які надають послуги з реабілітації.  

Довідка: доказова реабілітація – безоплатна для людей та повністю покривається НСЗУ в рамках Програми медичних гарантій. 

Стаціонарна реабілітаційна послуга за одним напрямом реабілітації має тривати мінімум 14 днів із тривалістю процедур від трьох годин на день. За двома напрямами та більше – понад 21 день. Амбулаторна ж реабілітація передбачає понад 14 днів інтенсивних занять, що мають тривати понад годину на добу. 

Кожен пацієнт, в залежності від важкості травми, може отримати від 2 до 8 реабілітаційних циклів впродовж року. 

Якщо легенди в літературі можуть бути цікавими та захопливими, то міфи в реабілітації – неефективними й дороговартісними. Сумнівні апаратні методи вкрай рідко шкодять пацієнтам. Втім, вони абсолютно точно не допомагають побороти функціональні обмеження або повернути згаяний час. 

Одним із напівміфічних методів вважається й лазеротерапія. В його основі – вплив на тканину лазерного випромінювання з певною довжиною світлової хвилі. 

Серед ефектів, які приписують цьому виду терапії, зокрема: 

- протизапальний, 

- знеболювальний, 

- протинабряковий,  

- загоювальний. \

Спектр використання – широкий. Та зазвичай лазер застосовують у разі ревматичних і дегенеративних захворювань опорно-рухового апарату, пролежнях, м'язових спазмах та для загоєння ран.

Втім, покладатись виключно на лазер не варто. Адже реабілітація – важка робота цілої команди фахівців та самого пацієнта. Без розуміння першопричин, повного залучення людини та активного й доказового відновлення, жоден апарат не допоможе. 

Лазеротерапія – відносно новий метод. Тож збір доказової бази триває. Наразі в медичних базах даних можна знайти велику кількість рандомізованих досліджень і метааналізів із різними результатами. Наприклад, «Ефективність високоінтенсивної лазерної терапії в лікуванні захворювань опорно-рухового апарату», оприлюднений у National Library of Medicine. Рівень доказовості публікації – помірний. Вона не дає змоги прийти до однозначних висновків. Тож для подальшої оцінки можливості застосування лазера за різних станів необхідні додаткові добре сплановані дослідження, які включатимуть більші вибірки з тривалим спостереженням.

Натомість правильно підібрані фізичні вправи мають тверду доказову базу. Зокрема, це підтверджує публікація «Ефективні варіанти лікування кістково-м’язового болю в первинній медичній допомозі: систематичний огляд сучасних доказів», який можна знайти в National Library of Medicine. Цей огляд представляє вичерпний підсумок і критичну оцінку сучасних доказів щодо лікування больових проявів у первинній медичній допомозі. Він демонструє вичерпні докази ефективності активних вправ та психологічних втручань у разі проблем опорно-рухового апарату. 

Враховуючи наявні дані, фахівці переконують: лазер, в кращому випадку, може бути лише доповненням до доказової й ефективної реабілітаційної допомоги. Хоча, звісно, краще дочекатись більш ґрунтовних та якісних досліджень, які стосуються цього методу. 

Нагадаємо, доказова реабілітація – безоплатна для людей та повністю покривається НСЗУ в рамках Програми медичних гарантій. 

Стаціонарна реабілітаційна послуга за одним напрямом реабілітації має тривати мінімум 14 днів із тривалістю процедур від трьох годин на день. За двома напрямами та більше – понад 21 день. Амбулаторна ж реабілітація передбачає понад 14 днів інтенсивних занять, що мають тривати понад годину на добу. 

Кожен пацієнт, в залежності від важкості травми, може отримати від 2 до 8 реабілітаційних циклів впродовж року. 

Активна й доказова реабілітація – довгий та складний процес. Він передбачає повне залучення кожного члена мультидисциплінарної команди та пацієнта до процесу відновлення. Нерідко, навіть найменші результати даються через біль, піт та втому. Втім, іншого інструментарію, простішого й приємнішого, сучасна наука ще не вигадала. 

Водночас поруч із реальною реабілітаційною допомогою продовжує існувати її пострадянський клон. Мова про пасивні методи лікування та відновлення. В переважній більшості випадків вони асоціюються з чимось приємним: теплом електрофорезу, вібраціями ультразвуку або міцним сном після електротерапії. Звісно, кожній людині хочеться вірити в дієвість нехитрих і невибагливих «диво-методів». Адже замість складної та кропіткої роботи над поступовим відновленням функціональності пропонується зручна кушетка та відпочинок. 

Черговим яскравим прикладом цього напряму можна вважати пелотерапію. Або ж простою мовою – лікування грязями. Він передбачає використання ґрунтово-мінеральних утворень, що наносять на тіло. Загалом їх існує чотири види: сапропелеві, торфʼяні, сульфідні і сопкові. Всі «лікувальні» грязі мають різні фізичні властивості, хімічний склад та показники (рН). 

Вважається, що ефект процедури досягається завдяки теплу та хімічному складу речовини. Дію грязей обґрунтовують наявністю в ній сірководню, аміаку та деяких газоподібних речовин, які проникають через шкіру. Вони буцімто впливають на нервові закінчення, кровообіг, залози внутрішньої секреції та процеси обміну речовин. Деякі «експерти» можуть переконувати, що грязі сприяють посиленню кровообігу в місці ураження, розсмоктуванню вогнищ запалення, покращенню процесів обміну речовин і стимуляції відновних процесів.

У прибічників процедури, існує цілий перелік показань до неї. Як і заведено в подібних випадках – він надзвичайно широкий: від ревматизму, остеоартриту, поліартритів і шкірних захворювань до невритів. 

Є лише одна суттєва проблема – грязі не лікують та не сприяють процесу реабілітації. Принаймні, науковці про такі властивості пелотерапії не знають. 

Натомість – активна реабілітація має серйозне доказове підґрунтя та незлічену кількість якісних рандомізованих досліджень, опублікованих в авторитетних виданнях. 

Всі послуги з ефективної і дієвої реабілітації – безоплатні для людей та повністю покриваються НСЗУ в рамках Програми медичних гарантій. 

Для проходження амбулаторного відновлення вистачить електронного направлення від лікаря первинної ланки або лікуючого лікаря. 

Для проходження стаціонарної реабілітації достатньо отримати електронне направлення від лікуючого лікаря. Також послуга доступна в разі переведення з одного медичного закладу чи клінічного підрозділу до іншого. 

Стаціонарна реабілітаційна послуга за одним напрямом реабілітації має тривати мінімум 14 днів із процедурами від трьох годин на день. За двома напрямами та більше – понад 21 день. Амбулаторна ж реабілітація передбачає понад 14 днів інтенсивних занять, що мають тривати понад годину на добу. 

Кожен пацієнт, в залежності від важкості травми, може отримати від 2 до 8 реабілітаційних циклів впродовж року.

У банках не лише зберігають гроші чи заготовляють консервацію. Їх унікальним підвидом досі продовжують лікувати від безлічі хвороб та застосовувати під час реабілітаційного процесу. Мова про так званий вакуумний масаж. 

Ця процедура – неінвазивний метод, який виконується за допомогою механічного пристрою. Зазвичай мова про класичні банки чи спеціальний «прогресивний» апарат. Принцип їх дії – простий. Він базується на впливі вакууму, який утворюється під банкою або насадкою приладу. Під його впливом нібито підсилюється лімфодренаж і приплив крові до тканин. У 1970-х роках цей вид масажу був придуманий для лікування шрамів після опіків та травм. Сьогодні ж це модна процедура, яка буцімто знімає набряки, бореться з відкладенням солей, позбавляє зайвих кілограмів та знімає біль і напруження мʼязів. В одному зі своїх досліджень Jill Meirte і Peter Moortgat перевірили вплив вакуумного масажу на товщину епідермісу та дермального шару. З’ясувалося, що протягом однієї години його товщина й справді змінюється. Втім, через дві години ефект від процедури повністю зникає.В одній з публікацій, яку можна знайти в National library of medicine, дослідники проаналізували всі дані з PubMed, Web of Science та Google Scholar. Висновок науковців – невтішний. Доказова база щодо ефективності методу шкутильгає на обидві ноги. Навіть у контексті лікування шрамів. Були спроби довести ефект вакуумного масажу через реконструкцію та переорієнтацію колагену в тканинах. Аналізували його вплив на індукцію апоптозу міофібробластів. Втім, не знайшли. Ефективність методу підтвердити не вдалося. 

Цінуйте свій час та здоров’я. Обирайте лише активну, доказову та безоплатну реабілітацію від держави.

Всі послуги з ефективного та дієвого відновлення повністю покриваються НСЗУ в рамках Програми медичних гарантій. 

Для проходження амбулаторної реабілітації вистачить електронного направлення від лікаря первинної ланки або лікуючого лікаря. 

Для проходження стаціонарного відновлення достатньо отримати електронне направлення від лікуючого лікаря. Також послуга доступна в разі переведення з одного медичного закладу чи клінічного підрозділу до іншого. 

Стаціонарна реабілітаційна послуга за одним напрямом реабілітації має тривати мінімум 14 днів із процедурами від трьох годин на день. За двома напрямами та більше – понад 21 день. Амбулаторна ж реабілітація передбачає понад 14 днів інтенсивних занять, що мають тривати понад годину на добу. 

Кожен пацієнт, в залежності від важкості травми, може отримати від 2 до 8 реабілітаційних циклів впродовж року. 

З нього роблять свічки. Ним зігріваються в польових умовах. Його використовують в медицині, косметиці та електротехнічній галузі. Нафтопродукт, про який йдеться, настільки універсальний, що дехто намагається підсилити ним ефективність реабілітації чи навіть лікувати пацієнтів. При цьому мова не про якусь унікальну новацію, а про звичайний парафін. 

Парафінотерапія – метод альтернативної медицини та теплолікування. Перед застосуванням матеріал нагрівають і наносять на шкіру пацієнта. Для цієї процедури беруть високоочищений білий, позбавлений домішок парафін, з температурою плавлення 52-55°C. Перед цим речовину повністю зневоднюють. Підвидів такої терапії – незлічена кількість. В альтернативній медицині, як в кулінарному мистецтві, багато залежить від смаків та вподобань людини, яка її застосовує. Дехто домішує до парафіну трави, ефірні олії, креми тощо. Тож склад речовини цілком і повністю залежить від креативу «шеф-кухаря». Що вже викликає безліч питань. 

Як і інші чудодійні методи, парафінотерапія має величезну кількість показань. Зокрема, її застосовують у випадку: 

- болей чи скутості в суглобах,

- неврологічних захворювань, 

- ран,

- сухості рук, 

- зморшок на обличчі тощо.

Вважається, що цей метод сприяє поліпшенню кровообігу, стимулює імунну функцію, а також лікує різні захворювання, стимулюючи регенерацію шкіри людини.

Про парафінотерапію існує безліч статей різної якості. Втім жодна з них не вказує, яку саме дію має «диво-метод». Єдине, про що можна казати зі впевненістю – здебільшого парафін використовують як допоміжний засіб для зменшення болю. Проте науковці зазначають: ефект від процедури – короткочасний. 

Зокрема, в статті, опублікованій в Архівах фізичної медицини та реабілітації (Archives of Physical Medicine and Rehabilitation), докторами медичних наук Бану Ділеком (Banu Dilek) та Мехтапом Гьозумом (Mehtap Gözüm) проаналізовано доцільність використання цього виду терапії під час остеоартрозу рук. Дослідники дійшли висновку, що парафін, у кращому випадку, може бути допоміжним засобом короткострокової терапії болю та обмеження рухів. Ефект, якщо пощастить, триватиме від 3 до 12 тижнів. 

Враховуючи недостатню кількість переконливих доказів ефективності парафінотерапії, радимо не витрачати час та гроші на цей метод. Цінуйте своє здоров’я. Обирайте лише активну, доказову та безоплатну реабілітацію від держави.

Всі послуги з ефективного та дієвого відновлення повністю покриваються НСЗУ в рамках Програми медичних гарантій. 

Для проходження амбулаторної реабілітації вистачить електронного направлення від лікаря первинної ланки або лікуючого лікаря. 

Для проходження стаціонарного відновлення достатньо отримати електронне направлення від лікуючого лікаря. Також послуга доступна в разі переведення з одного медичного закладу чи клінічного підрозділу до іншого. 

Стаціонарна реабілітаційна послуга за одним напрямом реабілітації має тривати мінімум 14 днів із процедурами від трьох годин на день. За двома напрямами та більше – понад 21 день. Амбулаторна ж реабілітація передбачає понад 14 днів інтенсивних занять, що мають тривати понад годину на добу. 

Кожен пацієнт, в залежності від важкості травми, може отримати від 2 до 8 реабілітаційних циклів впродовж року.  

На перший погляд — вони брати-близнюки. Так схожі ззовні, проте зовсім різні всередині: мають власні погляди на життя, звички та вподобання. Аналогічним чином схожі між собою сучасна активна реабілітація та лікувальна фізкультура (далі — ЛФК). 

Перша прийшла з розвинених країн, друга дісталась у спадок від радянського союзу. 

Втім, на відміну від пасивних методів на кшталт електрофорезу чи дарсонваля, ЛФК набагато ближче до сучасних підходів у сфері реабілітації. Як мінімум тому, що в її основі — рух. Не віра в фізіотерапевтичне диво, а цілком логічна біологічна функція людини. 

До ЛФК, зокрема, відносять: 

- ранкову та лікувальну гімнастику, 

- теренкур (дозовані фізичні навантаження у вигляді пішохідних прогулянок), 

- плавання тощо.

До того ж лікувальна фізкультура має чітко описану систему зі своїми періодами та рядом режимів рухової активності: ліжковим, напівліжковим і вільним. Навіть Гіппократ і Гален у своїх роботах вказували, що лікувальна гімнастика відіграє важливу роль у лікуванні пацієнтів. І, звісно, мали рацію.

ЛФК це теж враховує, адже в її основі — фізичні вправи. Завдяки цьому вони так схожі з сучасною реабілітацією. Втім, різниця є. Й вона настільки суттєва, що має неабиякий вплив на ефективність відновлення втрачених функцій організму пацієнта. Мова, в першу чергу, про підходи в наданні послуг. ЛФК — ґрунтується на загальнопедагогічних принципах та не враховує індивідуальні потреби і функціональні особливості людини. 

Наведемо банальний приклад: обмеження руху розгинання коліна під час ходи може у трьох чи більше пацієнтів виглядати однаково. Втім, причини в усіх різні. В одному випадку — мова про слабкість м’язів передньої поверхні стегна, в другому — про контрактуру м’язів задньої поверхні стегна, в третьому — про біль, набряк, м’язовий спазм тощо. В ЛФК на це не зважають. 

Натомість в процесі активного, доказового відновлення, фахівці з реабілітації чітко визначають рухове порушення та його причини. Після — доступно й розлого пояснюють все пацієнту та разом розробляють індивідуальний реабілітаційний план, враховуючи всі особливості. Такий підхід — про пацієнтоцентричність та орієнтованість на результат. 

Також у лікувальній фізкультурі немає поняття мультидисциплінарного пацієнтоцентричного підходу. Від людей, які застосовують цей метод ви ніколи не почуєте про терапевта мови і мовлення, ерготерапевта чи тим більше про психолога. Все, на що ви можете розраховувати, — сліпе використання дозованої ходьби. Без уваги на етапи, потреби в ортезуванні чи окремій роботі з певними групами мʼязів. Те саме стосується комплексу дихальної гімнастики, що є однаковим для всіх. 

Саме ці фактори, в поєднанні з відмінностями в підходах, й схиляють шальки терезів на бік мультидисциплінарної активної реабілітації. І хоча ЛФК складно назвати абсолютно недієвою, цей метод безнадійно застарів. Тож радимо замість запорошених, не надто ефективних радянських практик, надавати перевагу доказовим та сучасним реабілітаційним послугам. 

Нагадаємо, якісна та дієва реабілітація повністю покривається НСЗУ в рамках Програми медичних гарантій. 

Для проходження амбулаторної реабілітації вистачить електронного направлення від лікаря первинної ланки або лікуючого лікаря. 

Для проходження стаціонарного відновлення достатньо отримати електронне направлення від лікуючого лікаря. Також послуга доступна в разі переведення з одного медичного закладу чи клінічного підрозділу до іншого. 

Стаціонарна реабілітаційна послуга за одним напрямом реабілітації має тривати мінімум 14 днів із процедурами від трьох годин на день. За двома напрямами та більше — понад 21 день. Амбулаторна ж реабілітація передбачає понад 14 днів інтенсивних занять, що мають тривати понад годину на добу. 

Кожен пацієнт, в залежності від важкості травми, може отримати від 2 до 8 реабілітаційних циклів впродовж року.  

Коли здається, що апаратні методи вже не здатні здивувати, знаходяться винаходи, від згадки про які може посивіти навіть студент-першокурсник будь-якого медичного університету країни. На цей раз, мова про процедуру з жахаючою назвою та принципом дії — гідроколонотерапію. В це складно повірити, але дехто досі продовжує її використовувати під час лікування чи у процесі реабілітації. 

Гідроколонотерапія — це очищення товстого кишківника за допомогою спеціального апарату, трубка якого вводиться у пряму кишку. Через неї подається від 20 до 60 літрів води. Інколи до рідини додають суміш вітамінів, трав чи певних медикаментів. «Справжні гуру» проводять цю процедуру навіть із застосуванням кави. Після — введена суміш виходить природним шляхом.

Сама процедура має дуже давню історію. Одними з перших її почали використовувати давні греки та єгиптяни. Проте цей метод так і лишився б в анналах історії, якби не почесний член петербурзької академії наук Ілля Мечников. Він наприкінці 19 століття працював над темою «Аутоінтоксикація». У своїх дослідженнях науковець дійшов висновку, що організм отруюється через токсини, які виділяються від розпаду харчових продуктів у товстому кишківнику. 

Але ще у 1919 році ця теорія була повністю спростована. Про це, зокрема, згадують у своєму систематичному аналізі від 2009 року Рубен Ді Акоста (Ruben D Acosta) та Брукс Ді Кеш (Brooks D Cash). В статті «Клінічні ефекти очищення товстої кишки для загального здоров’я» дослідники дійшли висновку, що не існує надійних контрольованих випробувань, які б підтверджували дієвість відповідної практики. Результат виявився зворотним — вони виявили численні випадки та серії випадків, які описують несприятливі наслідки такого очищення товстої кишки.

Навіть управління з продовольства й медикаментів США (FDA) випустило кілька листів із попередженнями виробників і постачальників обладнання для гідротерапії товстої кишки про неправдиві заяви щодо їхньої ефективності. Вони також наголосили на проблемах безпеки та порушеннях контролю якості такої продукції. Практика гідроколонотерапії для покращення загального здоров’я чи лікування не підтримується в жодній науковій медичній літературі та не може бути рекомендована за жодних обставин. 

Адже ризиків при проведенні цієї процедури — безліч. Ось лише деякі з них:

- ймовірність зневоднення, 

- перфорація кишківника, 

- інфекції,

- психологічні порушення (внаслідок неприємної процедури).

Гідроколонотерапія – не панацея, не допоміжний метод при лікуванні чи реабілітації пацієнтів, не косметологічне ноу-хау. Це недоведений, небезпечний метод із плеядою несприятливих наслідків для здоров’я та гаманця людини. Не ризикуйте та в жодному випадку не погоджуйтесь на «лікування» цим диво-апаратом. 

Якщо ж вам потрібна дієва та якісна реабілітація, яка ґрунтується на принципах доказовості, мультидисциплінарності та пацієнтоцентричності — зверніться до медзакладів, які мають відповідні контракти від НСЗУ. 

Нагадаємо, 

якісна та дієва реабілітація повністю покривається НСЗУ в рамках Програми медичних гарантій. 

Для проходження амбулаторної реабілітації вистачить електронного направлення від лікаря первинної ланки або лікуючого лікаря. 

Для проходження стаціонарного відновлення достатньо отримати електронне направлення від лікуючого лікаря. Також послуга доступна в разі переведення з одного медичного закладу чи клінічного підрозділу до іншого. 

Стаціонарна реабілітаційна послуга за одним напрямом реабілітації має тривати мінімум 14 днів із процедурами від трьох годин на день. За двома напрямами та більше — понад 21 день. Амбулаторна ж реабілітація передбачає понад 14 днів інтенсивних занять, що мають тривати понад годину на добу. 

Кожен пацієнт, в залежності від важкості травми, може отримати від 2 до 8 реабілітаційних циклів впродовж року. 

Бджоли не лише роблять мед, а й стимулюють багату уяву прибічників альтернативної медицини. Як тільки не використовують цих неймовірних комах. Деякі ентузіасти застосовують їх для лікування, а найбільш винахідливі — в процесі реабілітації.  Цього разу мова про так звану апітерапію — напрям альтернативної медицини, який використовує продукти бджільництва. Зокрема, мед, пилок, прополіс, маточне молочко та бджолину отруту.

У профільній літературі цей метод з’являється приблизно в другій половині 20-го століття. Перш за все, йдеться про угорські та австрійські медичні публікації. Найяскравішими прибічниками апітерапії заведено вважати австрійського лікаря Філіпа Терча та його колегу — угорця Бека Бодогу. З-під пера першого вийшла стаття «Про особливий зв’язок між укусами бджіл і ревматизмом», з подачі другого з’явився термін «терапія бджолиною отрутою». 

Втім, жодних наукових або клінічних доказів ефективності чи безпеки апітерапії немає. 

І хоча у США й досі існує асоціація апітерапевтів, яка активно випробовує різні методики лікування бджолами, жодних доказів ефективності цієї методики вони не наводять.

Бджоловжалювання, сон на вуликах із бджолами, масаж із медом, медові аплікації, вживання пилку і прополісу — методик застосування диво-комах незліченна кількість. Як і «показань» до самої процедури. 

Так звані «фахівці» рекомендують застосовувати апітерапію, зокрема, в таких випадках:

• захворювання опорно-рухового апарату,
• біль у м’язах чи суглобах,
• проблеми з сечостатевою системою,
• розсіяний склероз,
• зниження імунних властивостей організму,
• депресія та порушенням сну,
• порушення кровообігу.

І хоча ефекту від практики «заклинателів бджіл» — нуль, побічних реакцій — безліч: від звичайної алергії до анафілактичного шоку та навіть смерті.

Особливо небезпечним дослідники вважають бджоловжалювання та заявляють про надзвичайно високу ймовірність появи побічних ефектів.

Враховуючи те, що досліджень, які б доводили ефективність будь-якого з методів апітерапії, не існує, її не слід застосовувати ні під час лікування, ні в момент надання послуг із реабілітації.  

Довіряйте лише перевіреним методам лікування й реабілітації. Активна, доказова, пацієнтоцентрична допомога мультидисциплінарних команд — єдиний доведений та ефективний метод відновлення функціонального стану людини. 

Нагадаємо, якісна та дієва реабілітація повністю покривається НСЗУ в рамках Програми медичних гарантій. 

Для проходження амбулаторної реабілітації вистачить електронного направлення від лікаря первинної ланки або лікуючого лікаря. 

Для проходження стаціонарного відновлення достатньо отримати електронне направлення від лікуючого лікаря. Також послуга доступна в разі переведення з одного медичного закладу чи клінічного підрозділу до іншого. 

Стаціонарна реабілітаційна послуга за одним напрямом реабілітації має тривати мінімум 14 днів із процедурами від трьох годин на день. За двома напрямами та більше — понад 21 день. Амбулаторна ж реабілітація передбачає понад 14 днів інтенсивних занять, що мають тривати понад годину на добу. 

Кожен пацієнт, в залежності від важкості травми, може отримати від 2 до 8 реабілітаційних циклів впродовж року.