Як в Україні ідентифікують загиблих і що збіг ДНК означає для родичів - Ігор Кузін в інтерв'ю для УП. Життя

31 травня в Україну повернули 212 полеглих оборонців. Але не всі рідні одразу зможуть отримати тіла загиблих для поховання. У деяких випадках потрібно провести судово-медичну експертизу, щоб з’ясувати, кому саме належать рештки.

Цей процес може бути тривалим, адже тіла привозять у дуже різному стані. Існує ризик, що деяких загиблих Україна так і не зможе ідентифікувати.

Чому так трапляється, і як в Україні відбувається процес ідентифікації тіл, в інтерв’ю "УП. Життя" розповів заступник Міністра охорони здоров'я, головний державний санітарний лікар України Ігор Кузін.

Також він пояснив:

• що означає, коли родичам загиблих чи зниклих безвісти повідомляють про збіг ДНК;
• чи може помилятися аналіз ДНК;
• які методи застосовують для ідентифікації тіла, якщо за допомогою ДНК це зробити неможливо;
• яку реформу Україна впроваджує у сфері судово-медичної експертизи?

Які зміни чекають українську судово-медичну експертизу

– Які сучасні експертизи сьогодні проводять для ідентифікації загиблих? Це ДНК чи ще є інші способи?

– Судово-медична експертиза – це один із типів збору доказів, який дозволяє довести і встановити причину смерті або довести провину тієї чи іншої особи. В умовах війни країна має максимально детально фіксувати докази воєнних злочинів. Тому судово-медична експертиза тут відіграє одну з найголовніших ролей.

До 2023 року обласні бюро судово-медичної експертизи належали до сфери управління обласних державних адміністрацій, хоч і в переважно фінансувалися Міністерством охорони здоров'я. Але вони залежали від дофінансування, яке їм виділяла місцева влада. І, звісно, це призводило до відсутності можливості, наприклад, перекидати групи експертів у регіони, які потребують більшої кількості експертиз, не було певної гнучкості.

Тому було прийнято рішення централізувати ці заклади і передати у сферу управління МОЗ. Станом на сьогодні ми маємо 16 обласних бюро судово-медичної експертизи, які передані міністерству. Незабаром 100% бюро судово-медичної експертизи перебуватимуть у сфері управління Міністерства охорони здоров'я.

Тепер розповім більше про саму експертизу. Безумовно, вона є достатньо складним процесом.

Все більше і більше зараз використовуються доказові дані із застосуванням сучасних високотехнологічних приладів. Йдеться і про ДНК-експертизу, і про судову археологію, і судову токсикологію, і судово-медичну стоматологію, коли можемо ідентифікувати людину, наприклад, по зубній формулі або по її зверненнях до стоматологів при житті.

– А що таке токсикологія?

– Токсикологія – це напрямок, коли ми можемо зібрати докази хімічного ураження того чи іншого постраждалого або померлого, або ж коли доводимо факт вживання наркотичних препаратів або отруєння алкоголем.

Судова археологія потрібна тоді, коли є масові захоронення і маємо зрозуміти, при яких умовах, обставинах воно відбувалося. Це відносно нові напрямки, які зараз використовує світ і почала застосовувати Україна. Але для того, щоб вони мали достатній рівень доказовості, їх потрібно стандартизувати.

– Тобто стандарти поки що в розробці?

– Більшість вже затверджені. Деякі точкові протоколи по судово-медичній стоматології, археології та токсикології ще в розробці. Вони дозволять нам стандартизувати всю мережу відповідно до правил ЄС. Тому МОЗ ухвалило рішення про запуск реформи.

Першим її елементом є передача у сферу управління Міністерства охорони здоров'я. Другим, вкрай важливим рішенням є поновлення інтернатури судово-медичної експертизи.

Нагадаю, раніше її міг обрати лікар як спеціалізацію після завершення інтернатури з патологічної анатомії. Тобто лікар закінчував університет, потім проходив інтернатуру з патологічної анатомії, а потім ще певний час вчився на судово-медичній експертизі.

– З якого року це буде доступно?

– З цього року, і лікарі після закінчення університету можуть бути відразу розподілені до обласного бюро судово-медичної експертизи, відповідно, пройти і очну, і заочну частину інтернатури. Ми передбачаємо, що цьогоріч в нас буде щонайменше 44 бюджетних місця для судово-медичних експертів.

Безумовно, ці 44 інтерни не закриють стовідсоткову потребу. Ще у 2021 році в нас було 250 вакантних посад експертів. У 2023 не вистачало вже 450 експертів на рівні країни.

– Часто в приклад Україні приводять історію з Балканами, коли там створили спеціальну систему, велику базу зі всіма зразками ДНК і даними для того, щоб краще знаходити тих, хто загинув і зник безвісти. Чи планується в Україні така система?

– Насправді тут є декілька основних підходів. Для України базовим механізмом ідентифікації особи є все ж ДНК-експертиза. Розуміємо, що ДНК-експертиза є найбільш доказовим методом і вона дозволяє підтвердити родинні зв'язки у випадку, коли в нас є невирішене питання батьківства, і точно так же встановити особу, яка загинула.

Така база зараз створюється, і є відповідний закон "Про державну реєстрацію геномної інформації людини", який вже ухвалили. Тому ця база поступово наповнюється зокрема і ДНК-профілями родичів, щоб можна було швидше ідентифікувати людей, особливо тих, які зникли безвісти. Але наповнення цієї бази – це довготривалий процес.

Певна частина сімей зараз перебуває за кордоном. Є також випадки, коли люди не розуміють необхідність звернення до правоохоронних органів з метою здачі свого власного зразка для подальшого проведення ДНК-експертизи.

– А в цій базі буде лише ДНК чи ще якась додаткова інформація?

– Ні, лише ДНК.

– Є така організація, як Міжнародна комісія з питань безвісти зниклих. І відносно нещодавно, в жовтні 2023 року, ви підписали угоду з нею. Що ця угода означає для українців?

Міжнародний комітет зниклих безвісти – це велика неурядова організація, створена за ініціативою США. Вона опікується питаннями зниклих безвісти по всьому Європейському Союзу і навіть по всьому світу. Вони мають декілька підрозділів по території ЄС і також відкрили набір пунктів для українців, де можна здати ДНК-зразок, перебуваючи за кордоном, щоб не заїжджати на територію України.

Також допомагають дооснащувати наші лабораторії та запроваджувати додаткові навчальні програми для наших фахівців. Їхній фокус якраз спрямований на всі питання щодо ДНК-експертизи, а також на будь-які дії, які стосуються саме поважливого ставлення до померлого.

Ми розуміємо, що кожні рештки, які зараз зберігаються, це загиблі бійці. І ми повинні зупинити експертизу лише тоді, коли точно знаємо, хто цей боєць, щоб хоронити його з відповідними почестями і віддати належну шану.

Тому вони також працюють над поліпшенням матеріального стану наших моргів, холодильних камер зберігання. Комісія працює як з Міністерством охорони здоров'я, так і з Міністерством внутрішніх справ.

Що означає, коли родичам загиблих чи зниклих безвісти повідомляють про збіг ДНК

– Чи можете ви пояснити простими словами, для чого потрібне ДНК і як працюють ці "збіги"?

– Унікальною ознакою кожної людини є ДНК – це, скажімо, базова молекула, яка несе всю необхідну генетичну інформацію. І ДНК в кожній людині своя, неповторювана, і не існує випадків, коли у світі може бути дві людини з однаковим ДНК.

Залежно від того, наскільки тісний рівень зв'язку між двома людьми, схожість ДНК може бути ближча або дальша. Ближчі родичі мають більшу схожість.

Зразок ДНК загиблого ми, до прикладу, можемо виділити із кістки. Родичі також здають аналіз ДНК. Цей аналіз робиться з мазка з ротової порожнини. Далі відбувається процес накладання одного ДНК на інший. Залежно від ступеня схожості можна сказати, наскільки зразки близькі один до одного. Метод ДНК широко використовується зокрема для доведення батьківства для вирішення побутових спорів.

– Продовжуючи тему ДНК, спробуємо розібрати на практиці. Ось родичам загиблих чи зниклих безвісти військових повідомляють, що є збіг по ДНК. Що це для них означає?

– Якщо знаходять невідомого загиблого військовослужбовця, у якого немає особливих ознак і документів із собою, то таке тіло підлягає опису, фотографуванню, також у нього беруть ДНК. Це перший етап.

Якщо є розуміння, з якої він частини, які в нього можуть бути родичі, то, відповідно, слідчі органи інформують їх про необхідність здачі ДНК-зразків.

Чим ближчі родичі будуть здавати зразки, тим простіше довести родинні зв'язки. Тобто, наприклад, родинні зв’язки між троюрідним братом і сестрою довести можливо, але технологічно це набагато складніше.

Як тільки є збіг по ДНК-профілю, це означає, що вищою за 99% вірогідністю загибла людина є рідною до тієї особи, яка здавала ДНК. Тому цей збіг є фактично встановленням особи.

– А які ще відсотки можуть бути по збігах?

– Є відсутність збігів.

– Тобто або повністю збіг, або ніяк?

– Так. Про часткові збіги ДНК родичів не інформують, тому що вони не несуть якоїсь користі.

У складних випадках, коли ми розуміємо, що ДНК-експертиза ускладнена, або немає родичів, то можуть бути використані ще альтернативні методи, зокрема коли ідентифікують по зубній формулі. Експертиза завжди повинна дати максимально чітку відповідь на ті питання, які перед нею ставлять. Безумовно, ДНК-експертиза є найбільш стандартизованим і золотим стандартом у всій Європі.

– Чи бувають випадки, коли ДНК може помилитися або на процесі стався якийсь збій? Рідні зниклих безвісти повідомляли про випадки, коли у двох матерів є збіги по ДНК до одного тіла. Як це можливо?

– Насправді такого не може бути, коли у двох є збіги до одного тіла. Якщо відбувається збіг, то скоріш за все йдеться про те, що деякі тіла доставляються в розчленованому або в перемішаному стані, особливо коли відбувається обмін тілами воїнів з країною-терористом.

На жаль, інколи Україна може отримати декілька мішків з перемішаними рештками. І це вже мистецтво – ідентифікувати їх, і, відповідно, прив’язати рештки до конкретної людини.

– А якщо тіло, наприклад, більш-менш збережене, чи може це бути людський фактор, наприклад, помилка слідчого?

– Лабораторно тут помилки не може бути. Тобто лабораторний алгоритм і підтвердженні збіги однозначно гарантують, що це тіло належить конкретно тій особі.

Інколи дійсно бувають певні затримки з боку слідчих, коли, до прикладу, вже людина ідентифікована, і родичі дізнаються про це із запізненням. Тому таке дійсно трапляється, і ми намагаємося працювати з Міністерством внутрішніх справ, щоб слідчі максимально оперативно виконували свою функцію.

Як ідентифікують тіла загиблих військових, які повертає РФ

– В якому вигляді росіяни передають тіла українців? Як відбувається ця процедура? Який шлях тіла?

– Ми як установа судово-медичної експертизи отримуємо лише повідомлення про домовленість про обмін та орієнтовну кількість тіл. Тоді судово-медична служба максимально швидко повинна прийняти такі тіла, описати їх і почати усі слідчі дії. Тому що тіла приїжджають в абсолютно різних станах.

Інколи це бувають тіла, які можна ідентифікувати і за зовнішніми ознаками, інколи це дефрагментовані тіла. Тоді вже судовий медик починає детально розбиратися з кожним конкретним випадком.

Кожні рештки, які доставляються по обміну, ідентифікуються або зберігаються на рівні бюро судово-медичної експертизи, допоки не будуть ідентифіковані. Ідентифікація відбувається до останнього, поки ми не доведемо, чиї ці рештки, і не будемо переконані, що ми віддали тіло з метою належного поховання тій родині, яка повинна була його отримати.

– Вони зберігаються десь у моргах в Києві чи й по регіонах?

– По всій території країни. Є достатньо значна кількість рефрижераторів як мобільних, так і залізничних, яку використовують в літній період. І там є можливість зберігати неідентифіковані тіла або ті тіла, які не можуть бути ідентифіковані. Це довготривалий процес, який інколи триває, на жаль, понад рік.

– Наскільки часто взагалі неможливо ідентифікувати людину?

– Насправді таке буває. 2%-3%, на жаль, не вдається ідентифікувати і понині. І оці 2%-3% – це ті випадки, коли ми не можемо отримати результати ДНК-експертизи, або ми отримали ДНК-експертизу від загиблого, але не маємо жодних збігів. І це означає, що або немає родичів, або родичі ще не здали ДНК. Тому таке тіло поки що вважається в нас не ідентифікованим і зберігається до того моменту, поки не будуть зафіксовані відповідні збіги.

Після одного року зберігання такі тіла інколи захоронюються, але водночас поховання не ідентифікованих тіл відбувається таким чином, щоб можна було оперативно видати дозвіл на перепоховання у випадку, якщо сім'я буде знайдена. Це не якісь там братські могили, в яких неможливо нічого розрізнити. Це кладовище, але конкретно для неідентифікованих осіб, яким ми присвоюємо номер, і по ньому з дозволу слідчих органів потім можемо видати тіло для належного поховання.

– Чи визначає судово-медична експертиза причину загибелі? Тобто чи загинула людина ще на фронті, чи, наприклад, її закатували в полоні?

– Залежно від стану збереження тіла безумовно така інформація може бути виокремлена або ідентифікована на рівні бюро судово-медичної експертизи.

Наразі найбільш часта причина смерті – це або мінно-вибухова травма, або травма внаслідок застосування артилерії.

– Яке остаточне підтвердження, що це саме та людина? Наприклад, чи потрібно здавати ДНК обом батькам?

– Щоб точно зрозуміти, то так, абсолютно. Ідеальним є збіг, коли максимальна кількість близьких родичів здають ДНК-аналіз. Це максимальна гарантія. Дійсно, бувають випадки, коли є збіг по одному родичу, тоді радять здати ДНК ще одному родичу, щоб мати більший пул інформації і вже точно гарантувати видачу тіла.

– Тобто це може виключити історію, коли, наприклад, двоє родичів воювали і ти не розумієш, хто з них саме загинув?

– Абсолютно.

– Які методи опізнання існують залежно від ступеня розкладення тіла? В яких випадках ідентифікація неможлива?

– Найбільш важкі для судово-медичної експертизи тіла, які довгий час перебували в землі, або обгорілі. Тоді ми можемо використовувати лише підходи без ДНК-зразка, бо, наприклад, після термічного впливу з кісткового матеріалу неможливо витягти ДНК.

Ми застосовуємо опосередковані методи, такі як зубна формула, за якою можна ідентифікувати унікальні ознаки людини. Ми маємо випадки, коли судово-стоматологічна експертиза була єдиною, яка давала конкретні відповіді на питання слідства. Тому дуже важливо, щоб родичі з розумінням ставилися до запитів слідчих органів, коли в них питають – дайте медичну картку, дайте інформацію стосовно стоматологічних знімків.

Усе це допомагає максимально ідентифікувати загиблих військовослужбовців, пришвидшити проведення судово-медичної експертизи. Збір будь-якої додаткової інформації є дуже корисним.

– Коли вже є збіг по ДНК, і для остаточного підтвердження, наприклад, його здали двоє батьків, це останній етап ідентифікації, чи опісля ще відбувається опізнання, якщо тіло збереглося?

– Ні, це кінцевий етап і, скоріш за все, опізнання тіла передує ДНК-експертизі. Тобто коли є такий збіг, це означає, що слідчий вже може видати дозвіл на проведення поховання, і тіло може бути видано родині. Тобто опізнання не відіграє ключової ролі.

Опізнання робиться, як тільки ми маємо хоча б якусь підозру, хто ця людина. Тому чим раніше воно буде проведено, тим краще, бо тіло буде змінюватися. Але опізнати тіло можна і по фотографії.

Опізнавання найчастіше передує ДНК-експертизі. Але якщо через якісь певні обставини неможливо було зробити опізнання до проведення ДНК-експертизи, то його можна робити опісля, це не заборонено законодавством.

Важливо розуміти – що основною людиною, яка ухвалює рішення стосовно подальших кроків, є слідчий. Судово-медична експертиза є лише допоміжним органам, яка отримує запит від слідчого, виконує його завдання і віддає результат. Тому дуже важливо, щоб усі родини, які шукають своїх загиблих або зниклих безвісти, зрозуміли, що інформація повинна надаватися на ім'я слідчого і основна співпраця повинна бути зі слідчим.

– А якщо родичі при опізнанні відмовляються підтверджувати, що це їхній родич, хоча збіг ДНК понад 99%?

– На жаль, випадки, коли родичі відмовляються, є. І тут немає універсального рішення. За нашими документам ця людина повністю ідентифікована, ми розуміємо, хто це. І, по суті, вже видається дозвіл на її захоронення, але людина не забирає таке тіло.

Катерина Хорощак, УП. Життя