Сюди приїжджають на роботу медики з усієї країни: як працює Золочівська центральна районна лікарня — історія успішного медзакладу
Золочівська центральна районна лікарня — це загальна лікарня спроможної мережі, розташована на Львівщині. За останні три роки медзаклад пройшов помітну трансформацію: тут не просто оновили відділення чи відкрили нові напрями — у лікарні змінили сам підхід до роботи. Оновлення стосуються буквально всього — і «внутрішньої кухні» також: від організації допомоги й кадрової політики до розвитку нових послуг, яких раніше в громаді не було.
Це перша історія із серії розповідей про успішні заклади охорони здоров’я України. Про ті лікарні, які завдяки сильному керівництву, командній роботі, управлінським рішенням і розвитку змінюють якість медичної допомоги для людей.
Людиноцентричний підхід, сильна команда та готовність не скорочувати можливості, а розвивати їх — це перше, на чому акцентує, розповідаючи про свою лікарню, її директор — Тарас Яцунський. Він каже: головна ідея була простою — створити людиноцентричний заклад із сучасною та доступною медичною допомогою.
Тарас Яцунський народився у Золочеві, після інтернатури працював у місцевій лікарні, згодом — у Словаччині, де був лікарем невідкладної медичної допомоги гелікоптерної рятувальної служби. Після початку повномасштабної війни повернувся в Україну, волонтерив, допомагав військовим. Він очолив лікарню наприкінці 2022 року, і вже з 2023-го став активно займатися її розвитком. Тоді у закладі було 12 відділень, працювали 554 працівники, а сама лікарня мала 17 пакетів НСЗУ. Водночас кількість пацієнтів була невисокою, а ефективність окремих напрямів — не такою, якої би хотілося.
Показовою була ситуація в хірургії: на початку 2023 року в лікарні працювали 12 хірургів, але в середньому на одного фахівця припадало лише 34 оперативні втручання на рік. Нині хірургів у закладі семеро, але кожен із них виконує вже близько 285 операцій на рік!
Якщо у 2023 році стаціонарну допомогу в лікарні отримали 7 940 пацієнтів, а було проведено 1 728 оперативних втручань, то у 2024 році кількість стаціонарних пацієнтів зросла до 8 872, а кількість операцій — до 2 224. У 2025 році стаціонарну допомогу в закладі отримали 8 549 пацієнтів, натомість амбулаторно — уже 94 690 пацієнтів. Реабілітаційну допомогу у 2025 році отримали 662 людини, серед них — військові та діти.
“На старті змін викликів було дуже багато. Лікарня стикалася з недостатнім фінансуванням, браком обладнання, низьким моральним духом колективу та кадровою нестачею. Частина лікарів шукала кращих умов роботи, медсестри переходили в госпіталі, де були вищі зарплати і стабільність. Крім того, відділення були розміщені за різними адресами, що ускладнювало логістику і перешкоджало належній організації медичної допомоги. Якщо чесно, тоді бракувало фактично всього.”
Першим рішенням, яке стало точкою відліку змін, стало переміщення педіатричного відділення до центрального корпусу лікарні. Це дозволило швидше надавати спеціалізовану допомогу дітям, від чого безпосередньо залежав стан маленьких пацієнтів. Пріоритети розвитку в лікарні визначали відповідно до викликів часу і реальних потреб громади. Одним із завдань стало налагодження ургентної медичної допомоги: у закладі забезпечили цілодобову роботу ургентної лабораторії, чергування лікарів-педіатрів, хірургів і травматологів, а також — цілодобові графіки роботи відділень.
Відповіддю на виклики часу став розвиток саме реабілітаційної допомоги — тут ним пишаються чи не найбільше. До слова, «Розвиток системи реабілітаційної допомоги» — це флагманський проєкт Міністерства охорони здоров’я України, що реалізується в рамках Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні. Проєкт є ключовим елементом державної політики у сфері відновлення людей після травм, хвороб та наслідків війни. Надто важливим він є у контексті безбар’єрності, що нині є одним із перших пріоритетів держави.
Серед найнеобхідніших для громади нових напрямів у закладі називають реабілітаційне відділення, центр ментального здоров’я та центр стоматологічної допомоги. Реабілітація критично важлива через зростання кількості людей, які відновлюються після травм, операцій, інсультів чи поранень. Центр ментального здоров’я став відповіддю на виклики війни, стресу та втрат, які серйозно впливають на психологічний стан людей. А центр стоматологічної допомоги закриває одну з базових і дуже поширених потреб — так окремим напрямом стала безоплатна стоматологічна допомога для захисників і захисниць.
“Одним із найризикованіших, але водночас правильних рішень був вибір не стискатися, а розвиватися. У 2023 році ми всією командою пройшли період, коли доводилося затягнути паски, але при цьому ми інвестували в обладнання, ремонти та нові напрями. Саме тоді я особливо відчув, що підтримка колективу, місцевої влади, профільного департаменту й МОЗ дає результат, якщо рухатися правильно. Сьогодні наш колектив лише розширюється, і я переконаний, що той вибір на користь розвитку був одним із найважливіших рішень за останні роки.”
Так, помітним управлінським рішенням, яке дало результат, у лікарні називають зміну підходу до оплати праці. У лікарні діє диференційована система оплати праці та стимулюючі премії залежно від результатів роботи: лікарі можуть отримувати до 55 тис. грн, медсестри — до 20 тис. грн.
Це один із кроків до змін у кадровій політиці. За останні роки до лікарні вдалося залучити фахівців із різних регіонів України: Херсонщини, Кривого Рогу, Чернігівщини, Харкова, Хмельниччини, Тернопільщини, Івано-Франківщини. Серед них — і колишні завідувачі відділень, і лікарі, які були змушені виїхати через війну, і ті, хто шукав простір для професійної реалізації. У лікарні наголошують: щоб люди не просто приходили, а залишалися, їм мають бути створені умови, комфортні і для роботи, і для життя. Йдеться і про команду, і про обладнання, і про гідну оплату праці. Крім того, заклад повністю покриває навчання, спеціалізацію та професійний розвиток тих фахівців.
“Завдяки розвитку нових напрямів і залученню нових спеціалістів ми суттєво розширили спектр послуг, доступних пацієнтам у Золочеві. Сьогодні люди можуть отримати в нашій лікарні ту допомогу, за якою раніше мусили їхати в інше місто: гемодіаліз, дитячу хірургію, дитячу психіатрію, офтальмологічну допомогу, травматологію, реабілітацію, зуболікування і зубопротезування, КТ, гінекологічну, урологічну та неврологічну допомогу, зокрема лікування інсультів.”
Окремо в лікарні наголошують на безоплатній хірургічній допомозі для всіх верств населення. Серед послуг, які, за відгуками пацієнтів, найбільше змінили їхнє життя, — заміна штучного кришталика ока, ендопротезування кульшового суглоба, гінекологічні й урологічні операції, флебектомія.
За кожною цифрою — конкретні історії. Директор Золочівської районної лікарні, розповідаючи про рішення та зміни, пригадує найголовніше для себе — результати. Говорить і про дитину, яку врятували при зупинці дихання та серцебиття, і хлопця після ДТП із політравмою та масивною кровотечею, і жінку, якій замінили кришталик після десяти років життя майже без зору — раніше вона не могла дозволити собі цю операцію через брак коштів. Окремо згадує і про численні подяки від військових, які проходять тут лікування і відновлення. Саме такі історії, за словами Тараса Яцунського, найкраще показують, що рішення про залучення кадрів, навчання персоналу і розвиток нових напрямів були правильними.
У лікарні звертають увагу й на грантову та партнерську роботу. Заклад бере участь у державних і міжнародних програмах, залучає гранти на розвиток інфраструктури та нових сервісів. Серед прикладів — проєкти з облаштування зони громадського відпочинку, капітального ремонту протирадіаційного укриття, забезпечення матеріально-технічною базою стаціонарного психіатричного відділення, ремонту кабінетів замісної підтримувальної терапії. Торік лікарня також стала переможцем проєкту “Школа лідерів громад 2.0” із ініціативою “Посмішка ветерана”: зараз триває реалізація проєкту зі створення зуботехнічної лабораторії.
Історія Золочівської центральної районної лікарні показує: медзаклад може ставати сильнішим, якщо має чітке бачення розвитку, ефективне управління, сильну команду і фокус на потребах пацієнта.