Система паліативної допомоги в Україні: що змінилося?

2 березня у Міністерстві охорони здоров’я відбулася нарада щодо забезпечення хронічно хворих пацієнтів необхідним знеболенням, до якої долучилося понад 50 лікарів первинної ланки, зокрема сімейні лікарі та терапевти, а також начальники та заступники районних управлінь охорони здоров'я Києва.

За останні роки в Україні зробили певні кроки до побудови системи паліативної допомоги. Затвердили Постанову Кабінету Міністрів України від 13 травня 2013 року № 333, внесли зміни до наказів МОЗ відповідно до Постанови КМУ, розробили методичні рекомендації, які мали б допомогти лікарю оцінювати больовий синдром у важкохворого пацієнта та належно забезпечувати адекватне знеболення.

Ці нормативні документи значно спростили роботу медичних працівників, адже вони:

- скасували комісії з призначення наркотичних і психотропних лікарських препаратів, – їх може та повинен призначати лікар одноосібно;

- скасували необхідність подачі прикладів підписів лікарів до аптек, які «мають право» призначати знеболювальні засоби сильної дії, оскільки кожен лікар має право призначати ці знеболювальні та виписувати рецепт форми №3 (ф-3);

- скасували територіальну приналежність, де саме пацієнт може придбати знеболювальні засоби сильної дії за власний кошт, – таким чином закріпили право пацієнта придбати такі препарати в аптеках по всій країні;

- збільшився термін дії рецепта форми №3 (ф-3) до 10 днів;

- дозвіл виконувати призначення лікаря самостійно без медичного працівника отримав пацієнт або ж його доглядальник (родич, сусід);

- лікарські засоби можна виписати на одному рецептурному бланку для хронічно хворого пацієнта із запасом на період від 10 до 15 днів, зокрема й ін’єкційні форми знеболювальних засобів.

- скасували знищення порожніх ампул з-під ін’єкційної форми морфіну.

«За умови існування чинних норм законодавства, доступних лікарських засобів, зокрема таблетованого морфіну, проблем із доступом до знеболення у пацієнтів не повинно було б бути. Але скарги пацієнтів по всій Україні, зокрема й з Києва, продовжують надходити», – зазначив заступник в.о. міністра охорони здоров’я Олександр Лінчевський.

Скарги щодо порушення прав пацієнтів на доступ до знеболення надходять як від пацієнтів, так і від правозахисних організацій. Одну зі скарг озвучили під час наради від мешканки Солом’янського району Києва, чий родич протягом 4-х днів не мав змоги отримати адекватне знеболення у Центрі первинної медико-санітарної допомоги міста Києва.  

Під час наради провели лекційні заняття щодо нормативно-правової бази з обігу наркотичних речовин й забезпечення знеболенням хронічно хворих пацієнтів. Консультант МФ «Відродження» Олена Коваль прокоментувала запитання від лікарів щодо забезпечення рецептурними ланками форми №3 (ф-3).

Головний позаштатний спеціаліст із паліативної допомоги Івано-Франківської області, завідувачка виїзним консультативним відділенням Центру паліативної допомоги Людмила Андріїшин, яка має понад 20 років клінічного досвіду супроводу важкохворих пацієнтів, проконсультувала лікарів, як правильно оцінювати та лікувати хронічний больовий синдром у дорослих та дітей.

МОЗ України надалі впроваджуватиме заходи щодо поліпшення доступу до знеболення хронічно хворих пацієнтів, зокрема з удосконалення нормативно-правових документів й методологічного супроводу лікарів, захисту прав важкохворих пацієнтів.