Роз’яснення щодо визначення потреби у постійному сторонньому догляді
Роз’яснення щодо визначення потреби у постійному сторонньому догляді експертними командами та лікарсько-консультативними комісіями (ЛКК)
Нормативно-правова підстава
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338 “Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи”, експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи здійснюють визначення потреби у постійному сторонньому догляді в межах процедури встановлення або перегляду інвалідності.
1. Загальні положення
1.1. Потреба у постійному сторонньому догляді визначається експертною командою та обов’язково зазначається у рішенні у разі її встановлення.
1.2. Під час прийняття рішення експертна команда враховує ступінь обмеження життєдіяльності особи, визначений за встановленими критеріями.
1.3. Постійний сторонній догляд встановлюється у разі наявності:
- значного (3 ступінь) обмеження хоча б одного критерію життєдіяльності; або
- вираженого (2 ступінь) обмеження двох і більше критеріїв життєдіяльності.
1.4. Оцінка здійснюється за фактичними функціональними можливостями особи, а не виключно за наявністю діагнозу чи групи інвалідності.
2. Критерії життєдіяльності, що враховуються
При визначенні потреби у постійному сторонньому догляді оцінюються такі критерії:
- здатність до самообслуговування;
- здатність до пересування;
- здатність до орієнтації;
- здатність до спілкування;
- здатність контролювати свою поведінку.
Ключовим є встановлення, чи може особа самостійно, безпечно та без загрози життю і здоров’ю забезпечувати базові життєві потреби з урахуванням:
- частоти потреби у допомозі (епізодично, регулярно, постійно);
- обсягу допомоги (часткова або повна);
- ефективності допоміжних засобів реабілітації.
Якщо виконання дії супроводжується значним болем або ризиком для життя і здоров’я, вважається, що така дія не може виконуватися самостійно.
3. Особи, яким може встановлюватися постійний сторонній догляд
3.1. Постійний сторонній догляд може бути встановлений особам з:
- інвалідністю ІА або ІБ групи;
- інвалідністю ІІ групи
— за умови наявності відповідних ступенів обмеження критеріїв життєдіяльності.
4. Визначення потреби у догляді лікарсько-консультативними комісіями (ЛКК)
У разі потреби у постійному сторонньому догляді іншим особам, або особам, яким вже встановлено інвалідність, без повторного проходження процесу оцінювання повсякденного функціонування, потребу визначають та/або фіксують лікарсько-консультативні комісії (ЛКК), що підтверджують відповідними висновками:
Висновок про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду (форма 080-4/о), затверджені Наказом Міністерства охорони здоров’я України 09.03.2021 № 407 в редакції наказу Міністерства охорони здоров’я України від 27 листопада 2025 року № 1811);
Форма заповнюється відповідно до “Інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду» затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров’я України 09.03.2021 № 407 в редакції наказу Міністерства охорони здоров’я України від 27 листопада 2025 року № 1811
Відповідно до оновлень до Наказу, не потрібно визначати конкретний орган для якого надається такий висновок. Можливе накладення як звичайного, так і електронного підпису. Строк на який видається висновок відповідає сторку на який встановлено інвалідність: безстрокова, або на термін тривалості інвалідності, але не менше 12 місяців.
- Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форма 080-4/о, затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України 09.03.2021 № 407) - відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров’я України 09.03.2021 № 407 в редакції наказу Міністерства охорони здоров’я України від 27 листопада 2025 року № 1811 є дійсними протягом терміну на який вони були видані
- Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, внаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форма 080-2/о) - відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров’я України 09.03.2021 № 407 в редакції наказу Міністерства охорони здоров’я України від 27 листопада 2025 року № 1811 є дійсними протягом терміну на який вони були видані
- Висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, за формою затвердженою наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31.07.2013 № 667.
5. Особливості оцінки за окремими критеріями
Необхідність надання постійного стороннього догляду визначається на підставі оцінки ступеня обмеження критеріїв життєдіяльності та фактичної залежності особи від допомоги інших осіб у повсякденному житті з урахуванням параметрів, наведених у відповідних описах критеріїв.
Ключовим є визначення чи може особа самостійно, безпечно та без загрози власному життю та здоров’ю забезпечувати базові життєві потреби (харчування, гігієна, пересування, безпека, спілкування, орієнтація, контроль за поведінкою); як часто виникає потреба у допомозі (епізодично, регулярно, постійно); який обсяг допомоги необхідний (частковий чи повний); чи зберігається така потреба навіть з урахуванням допоміжних засобів реабілітації.
Як вже було згадано постійний сторонній догляд може бути встановлений у разі:
значного (3 ступінь) обмеження хоча б одного критерію життєдіяльності;
або вираженого (2 ступінь) обмеження двох і більше перелічених критеріїв життєдіяльності.
Оцінка здійснюється за фактичними функціональними можливостями особи, а не лише за наявністю діагнозу чи групи інвалідності. При оцінці можливостей людини треба враховувати не лише саму фактичну можливість виконати дію, а її безпечне - без загрози власному та оточуючих життю та здоров’ю та без выдчуття значного болю. Якщо дія викликає значну біль, або може призвести до загрози здоров’ю та життю людини, то вважається, що цю дію не можна виконати самостійно.
5.1. Самообслуговування
При оцінці здатності до самообслуговування ключовим параметром є інтервал часу, через який виникає потреба у допомозі, та обсяг дій, які особа здатна виконувати самостійно. Дії які можна оцінювати в рамках цього критерію: прийом лікарських засобів, пересування, особиста гігієна — туалет, прийом ванни, душ, гоління, розчісування волосся, приготування їжі — нарізання, очищення овочів, відкривання банок і контейнерів, термічна обробка, перенесення в посуд, вживання їжі — використання столових приборів, жування, проковтування, одягання — застібання ґудзиків, одягання білизни, верхнього одягу, штанів та спідниць, зав'язування шнурків, інші щоденні завдання — прибирання, прання, миття посуду, піднімання і перенесення предметів, прибирання підлоги та поверхонь, складання одягу, застилання ліжка, догляд за дітьми, догляд за тваринами, управління фінансами і грошима (рахування, розрахунок тощо), перебування без допомоги на самоті впродовж довгого часу - днів-тижнів
- Виражений ступінь обмеження (2 ступінь) свідчить про можливу необхідність стороннього догляду, оскільки особа потребує допомоги кожні 30–60 хвилин протягом дня для виконання базових життєвих дій (харчування, прийом лікарських засобів, пересування тощо), але лише в комбінації з вираженим порушенням іншого з зазначених критеріїв.
- Значний ступінь обмеження (3 ступінь) означає повну або майже повну залежність від сторонньої допомоги у більшості видах діяльності () та самостійно є достатньою підставою для встановлення постійного стороннього догляду.
5.2. Пересування
Оцінка здатності до пересування здійснюється з урахуванням: темпу пересування, відстані, яку може подолати особа, потреби у допомозі інших осіб або використанні допоміжних засобів реабілітації.
- Виражений ступінь обмеження (2 ступінь) характеризується суттєвими труднощами пересування, регулярною потребою в допомозі інших осіб та обмеженою можливістю користування транспортом, що у поєднанні з іншими критеріями вираженого ступеня обґрунтовує необхідність стороннього догляду.
- Значний ступінь обмеження (3 ступінь) означає неможливість самостійного пересування або пересування лише із сторонньою допомогою чи з використанням крісла колісного, що створює постійну залежність від допомоги та є підставою для встановлення догляду.
5.3. Орієнтація
Оцінка здатності до орієнтації базується на можливості самостійно орієнтуватися у просторі та часі, розпізнавати людей і предмети, користуватися компенсаторними засобами (окуляри, слухові апарати).
- Виражений ступінь обмеження (2 ступінь) передбачає регулярну потребу в сторонній допомозі для виконання основних життєвих завдань, що в поєднанні з іншим критерієм у вираженому ступені може зумовлювати необхідність догляду.
- Серйозний ступінь обмеження (3 ступінь) означає дезорієнтацію або нездатність до самостійної орієнтації навіть із використанням допоміжних засобів, що робить неможливим безпечне самостійне проживання та обґрунтовує потребу у постійному сторонньому догляді.
5.4. Спілкування
При оцінці здатності до спілкування враховується коло осіб, з якими можливе спілкування, потреба у допомозі інших осіб або спеціальних засобів комунікації.
- Виражений ступінь обмеження (2 ступінь), за якого особа може спілкуватися лише з вузьким колом осіб і постійно потребує допомоги, у поєднанні з іншими критеріями в вираженому ступені може зумовлювати потребу у догляді.
- Серйозний ступінь обмеження (3 ступінь) означає практичну нездатність до самостійного спілкування, що унеможливлює звернення по допомогу у разі небезпеки та є підставою для встановлення стороннього догляду.
5.5. Контроль поведінки
Оцінка цього критерію має вирішальне значення з точки зору безпеки.
- Виражений ступінь обмеження (2 ступінь) характеризується потребою у постійному контролі навіть у звичних ситуаціях та значними труднощами з дотриманням соціальних норм.
- Серйозний ступінь обмеження (3 ступінь) означає нездатність контролювати свою поведінку та потребу у постійному нагляді, що саме по собі обґрунтовує необхідність постійного стороннього догляду.
6. Практичні приклади
Приклад 1. Діагноз I69.3 – Наслідки церебрального інфаркту. Правобічний геміпарез. Дизартрія.
Анамнез та історія хвороби:
Інсульт перенесено 2 роки тому. Стан стабільний, без позитивної динаміки. Постійно проживає з родичами. Самостійне пересування обмежене.
Об’єктивний огляд:
Хода повільна, нестійка, лише з ходунками та сторонньою допомогою. Самостійно подолати сходи не може. Порушення дрібної моторики правої руки. Потребує допомоги при одяганні, приготуванні їжі, прийомі ліків, гігієнічних процедурах.
Оцінка критеріїв життєдіяльності:
самообслуговування — виражений (2 ступінь) (потребує допомоги кілька разів на день);
пересування — виражений (2 ступінь) (короткі дистанції лише з допомогою);
спілкування — помірний (1 ступінь).
Висновок:
Наявні два критерії з вираженим ступенем обмеження тому потреба у постійному сторонньому догляді встановлюється обґрунтовано
Приклад 2. Діагноз M16.0 – Первинний двобічний коксартроз IV стадії. Стійкий больовий синдром.
Анамнез та історія хвороби:
Хворіє понад 10 років. Оперативне лікування протипоказане. Біль постійний, посилюється при русі (ВАШ 8 балів).
Об’єктивний огляд:
Пересування — лише в межах квартири з опорою на дві милиці. Темп пересування різко знижений. Самостійний вихід з дому неможливий. Потребує допомоги при гігієнічних процедурах та приготуванні їжі, забезпеченні продуктами, пересуванні поза будинком, користуванні громадським транспортом.
Оцінка критеріїв життєдіяльності:
пересування — значний (3 ступінь) (фактична нездатність до самостійного пересування);
самообслуговування — виражений (2 ступінь).
Висновок:
Наявність значного ступеня обмеження одного критерію тому потреба у постійному сторонньому догляді встановлюється обґрунтовано.
Приклад 3. Діагноз: F03 – Деменція неуточнена.
Анамнез та історія хвороби:
63 роки. Поступове погіршення стану протягом 4 років. Неодноразові епізоди дезорієнтації, виходу з дому без усвідомлення мети, неодноразово були ситуації з пошуком правоохоронними органами
Об’єктивний огляд:
Контакт обмежений. Не орієнтується в часі та місці. Не дотримується правил особистої безпеки. Самостійний прийом ліків неможливий.
Оцінка критеріїв життєдіяльності:
орієнтація — серйозний (3 ступінь);
контроль поведінки — серйозний (3 ступінь);
самообслуговування — виражений (2 ступінь).
Висновок:
Наявні значні порушення, що унеможливлюють безпечне самостійне проживання тому потреба у постійному сторонньому догляді встановлюється обґрунтовано
Приклад 4. Діагноз: M17.0 – Первинний двобічний гонартроз III стадії.
Анамнез та історія хвороби:
Хворіє понад 6 років. Від оперативного лікування відмовляється. Біль виникає періодично, особливо, посилюється при русі (ВАШ 6-7 балів).
Об’єктивний огляд:
Пересування — лише в межах власної прибудинкової території та кварталу (100-150м) з опорою на тростину. Темп пересування різко знижений. Потребує періодичної допомоги при забезпеченні продуктами, пересуванні поза будинком, користуванні громадським транспортом.
Функціональна оцінка:
пересування — виражений (2 ступінь);
самообслуговування — помірний (1 ступінь).
Висновок:
Відсутні 2 критерії з вираженим ступенем або 1 критерій зі значним ступенем тому підстав для встановлення постійного стороннього догляду немає.