Роль органів охорони здоров’я у міжвідомчій системі реагування на випадки насильства
2 грудня в Києві розпочався практикум «Роль органів охорони здоров’я у міжвідомчій системі реагування на випадки насильства, зокрема домашнього насильства та СНПК». Захід організований у рамках Всеукраїнської акції «16 днів проти насильства», яка щороку привертає увагу суспільства до проблем домашнього насильства, насильства за ознакою статі, жорстокого поводження з дітьми та протидії торгівлі людьми. З 25 листопада до 10 грудня тисячі громадян, а також державні та громадські організації з понад 100 країн світу об’єднуються, щоб посилити обізнаність населення про різні форми насильства, наголосити на їхній неприпустимості та об’єднати зусилля задля створення безпечного й захищеного соціального простору.
Захід організовано Вищою школою публічного управління та Національним тренінговим центром із питань попередження та протидії гендерно зумовленому насильству спільно з Національним агентством України з питань державної служби та Офісом Уповноваженої з питань гендерної політики за підтримки Фонду ООН у галузі народонаселення (UNFPA), Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) та мережі «Дії ООН проти сексуального насильства під час конфлікту» (UN Action).
Програма практикуму охоплює три тематичні блоки, спрямовані на формування цілісного підходу до реагування на випадки насильства. Перший блок присвячений ролі державних інституцій у системі реагування на насильство. Також окремий акцент зроблено на функціях регіональних департаментів охорони здоров’я у координації медичної допомоги постраждалим і взаємодії з іншими службами на місцевому рівні. Другий блок орієнтований на впровадженні міжнародних підходів, включаючи представлення механізмів міжнародної компенсації та проєктів, що підтримують регіони. Третій — спрямований на відпрацювання алгоритмів реагування за допомогою інтерактивних навчальних інструментів і моделювання рішень на рівні громад.
Посилення спроможності медичної системи у реагуванні на випадки насильства залишається одним із важливих завдань у сфері охорони здоров’я. Зростає потреба у системних рішеннях, що охоплюють підготовку фахівців, удосконалення організації медичної допомоги та забезпечення ефективної взаємодії між службами, які залучені до підтримки постраждалих.
До відкриття практикуму долучилася заступниця міністра охорони здоров’я України з питань європейської інтеграції Марина Слободніченко.
“Війна збільшує кількість жертв не лише на фронті. На жаль, вона також сприяє зростанню випадків домашнього насильства та сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом. Ми вже бачимо суттєве збільшення звернень, і ця тенденція, на жаль, зберігатиметься. Саме тому для нас є критично важливими орієнтування на постраждалу особу, людиноцентричний підхід та забезпечення лікарів чітким алгоритмом дій. Медична система має бути готовою як до надання допомоги, так і до ефективної координації та взаємодії з іншими службами”
Важливою передумовою для оновлення підходів у сфері реагування на випадки насильства є ратифікація Україною у 2022 році Конвенції Ради Європи про запобігання насильству щодо жінок і домашньому насильству (Стамбульської конвенції). Це одне із ключових зобов’язань України в межах імплементації Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Документ визначає стандарти найкращих міжнародних та європейських практик, які охоплюють усі форми насильства — фізичне, психологічне, сексуальне, економічне та домашнє — та передбачають комплексний міжвідомчий підхід до підтримки постраждалих. З урахуванням викликів, спричинених війною, а також зобов’язань, передбачених Стамбульською конвенцією, МОЗ працює над оновленням порядку проведення, документування, обстеження і надання медичної допомоги постраждалим від домашнього насильства (наказ МОЗ № 278 від 01.02.2019), щоб увідповіднити його до міжнародних стандартів та актів права ЄС.
Довідка:
Стамбульська конвенція — найбільш всеосяжна міжнародна угода щодо запобігання та протидії насильству стосовно жінок та домашньому насильству. Це стандарт найкращих міжнародних та європейських практик. Стандарти Конвенції допомагають державам розробляти та впроваджувати дорожню карту, яка охоплюватиме всі аспекти, пов’язані з насильством, включаючи фізичне, психологічне, сексуальне та економічне насильство, а також домашнє насильство. Україна є серед авторів Конвенції та підписала її ще у 2011 році.