Онкологія, реформа та виклики системи: досвід лікаря Андрія Бобровника

Андрій Бобровник – лікар-онколог КНП «Хмельницький обласний протипухлинний центр». Його щоденна робота – це лікування пацієнтів зі злоякісними новоутвореннями, проведення системної терапії та організація роботи мультидисциплінарної онкологічної команди. Є чинним членом спілок ASCO та ESMO. Щорічно бере участь в українських та міжнародних конференціях, щоб бути в курсі сучасних методів лікування та впроваджувати найкращі світові практики. Окрім цього, він є членом експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування.

Щоденна робота лікаря-онколога

«Моя основна робота – це призначення та проведення системної терапії для пацієнтів з онкологічними захворюваннями, як у стаціонарі, так і амбулаторно. Раз на тиждень проводжу прийом у поліклініці – це близько 100 пацієнтів за день. Також очолюю мультидисциплінарну онкологічну комісію (МДОК), яка визначає тактику лікування пацієнтів. Щомісяця працюю понад 200 годин.

Робочий день починається з огляду пацієнтів та призначення лікування. Засідання експертної команди відбуваються об 11:00, і в цей час моя увага перемикається на іншу сферу. Після засідання повертаюся до своїх пацієнтів, які весь день чекають на свого лікаря, та займаюся заповненням документації.

В онкології немає яскравих історій порятунку – це боротьба, що триває роками. Пам’ятаю одну пацієнтку з метастатичним раком грудної залози. Два роки тому в неї виявили метастази в головному мозку, і прогнози були дуже невтішні. Але завдяки двом лініям терапії вдалося призупинити хворобу. Вона працювала, жила активним життям, а зараз продовжує лікування за кордоном. Онкологія – це боротьба не тільки за тривалість життя, а й за його якість».

Як працювали над реформою?

«Я раніше не бачив настільки швидкого впровадження реформ. Від оголошення про створення експертної команди до першого засідання пройшов менш як місяць. Це був колосальний обсяг роботи: прийняття справ від МСЕК, їх оцифрування, підготовка приміщень, навчання персоналу.

Маю неймовірну повагу до колег, які буквально на своїх плечах запустили цю систему – лікарів, медичних адміністраторів, медсестер, інтернів. Усі працювали понаднормово, жертвуючи основною роботою та особистим часом».

Які виклики постали перед лікарями?

«Найскладніше – це нестача часу та зміна пріоритетів. Раніше на першому місці були пацієнти, потім головування МДОК, і лише після цього – документація. Тепер 8-16 годин на тиждень йде на роботу експертної команди, ще 1-2 години – на подачу справ моїх пацієнтів.

Чи можу я скоротити час на лікування пацієнтів? Ні. Це мене засмучує, а пацієнти, які не змогли обговорити зі мною всі питання, телефонують або пишуть у месенджери у неробочий час. Я впевнений, що ця проблема є універсальною для лікарів у всій країні».

Перші враження від оцінювання

«Вони кращі, ніж я очікував. Перші дні система працювала не дуже добре, але швидко це виправили. Для онкологічних діагнозів є чіткі критерії, тому встановлення групи не викликає труднощів.

Більшість пацієнтів отримують довгоочікуваний документ про присвоєння групи інвалідності, і це викликає позитивну реакцію.

Якщо говорити загалом, то для людини, яка прагне отримати статус інвалідності, реформа має тільки плюси – це прозорість, швидкість і мінімізація корупційних ризиків.

Але є і виклики. Лікарям доводиться поєднувати роботу в експертних командах з основною діяльністю, що впливає на можливість приділити достатньо часу всім пацієнтам.

Як тут порахувати баланс користі та навантаження на лікарів? Це залежить від кожного окремого випадку».

Що потрібно вдосконалити?

«Деякі випадки можна оцінювати автоматично, без засідань експертних команд.

Приблизно половина пацієнтів у нашому центрі – це люди після радикальних мастектомій, видалення матки з додатками чи інших операцій, що призвели до втрати органу. Усі ці втручання вже внесені в ЕСОЗ, і вони є підставою для пожиттєвого присвоєння III групи інвалідності.

Було б логічно, щоб після виписки з лікарні статус інвалідності присвоювався автоматично.

І, звісно, проблема нестачі кадрів і часу залишається актуальною. Але це виклик для всієї медичної системи України, а не лише для цієї реформи».

Підсумки

«Реформа не ідеальна, але вона має свої плюси. Для пацієнтів, які потребують статусу інвалідності, все стало швидше, прозоріше та зручніше.

Попереду ще багато змін, і хочеться вірити, що система буде розвиватися так, щоб кожен лікар міг приділяти достатньо часу і пацієнтам, і оцінюванню, не жертвуючи нічиїми інтересами».