Оцінювання повсякденного функціонування при онкологічних захворюваннях: що показує статистика та як працює система

З початку 2025 року в Україні діє нова система оцінювання повсякденного функціонування людини. Мета — не просто встановити статус інвалідності, а об’єктивно оцінити, як хвороба чи травма впливає на повсякденне життя людини, її здатність до самообслуговування, пересування, праці та спілкування.

Однією з поширених причин звернень для проходження оцінювання стали онкологічні захворювання. Це категорія, яка потребує особливо чутливого підходу, адже лікування часто супроводжується хірургічними втручаннями, хімієтерапією та тривалим періодом відновлення.

Станом на сьогодні експертними командами вже розглянуто 6401 справу, де люди були направлені з діагнозами за кодами Cxx (злоякісні новоутворення) та Dxx (доброякісні, передракові стани).

У 762 випадках метою направлення не було встановлення інвалідності, наприклад — продовження тимчасової непрацездатності, реабілітації або оновлення індивідуальних рекомендацій.

Серед решти 5639 справ, в яких розглядалося питання інвалідності:

• 32 людини отримали групу 1А;
• 167 — групу 1Б;
• 2119 — 2 групу;
• 3106 — 3 групу;
• 215 — інвалідність не встановлена (це 3,8%).

Встановлення інвалідності у новій системі базується не лише на діагнозі, а передусім — на тому, як хвороба впливає на повсякденне функціонування людини. Це ключовий принцип оцінювання, що відрізняє реформовану модель від попередньої.

3 група інвалідності встановлюється, якщо у людини є помірні обмеження повсякденного функціонування — наприклад, складнощі з пересуванням, самообслуговуванням або спілкуванням. Людина при цьому може зберігати здатність до частини звичних справ або потребує періодичної допомоги в побуті.

2 група інвалідності встановлюється, коли у людини — виражені порушення у щонайменше одній сфері повсякденного життя. Це може бути значне зниження здатності до самообслуговування, потреба у щоденній сторонній допомозі, складнощі з пересуванням навіть удома чи обмеження у виконанні звичних дій.

Крім того, для людей з онкологією з несприятливим прогнозом, за рішенням команди інвалідність може бути встановлена одразу на 5 років, без потреби щорічного підтвердження.

У кожному конкретному випадку експертна команда враховує не тільки сам діагноз (наприклад, наявність онкопроцесу), а й:

• тяжкість та наслідки лікування (операція, хімієтерапія, опромінення);
• ступінь ураження життєво важливих органів;
• доступ до реабілітації;
• прогноз;
• а також наявність супутніх захворювань.

Щоб експертна команда могла об'єктивно оцінити стан людини, дуже важливо, щоб направлення на оцінювання було оформлене коректно й обґрунтовано. Лікар, який веде людину (зазвичай це профільний спеціаліст), має описати не лише діагноз, а й те, як стан здоров’я впливає на повсякденне життя — здатність до пересування, самообслуговування, спілкування, адаптації. У випадках, коли направлення заповнене формально або поверхово, команда може не мати повної картини для ухвалення рішення. Ви маєте право попросити копію направлення, щоб ознайомитися з його змістом.

Уся інформація щодо направлення, розгляду справи та рішення фіксується в електронній системі. Це означає, що кожен етап — від формування направлення до ухвалення рішення — є прозорим і простежуваним. Людині не потрібно збирати і передавати паперові документи. Вся необхідна інформація зберігається в електронному вигляді і доступна для перевірки.

Рішення ухвалюється експертною командою лікарів практиків. Воно приймається колегіально, підписується кожним членом команди та зберігається в електронній системі  і може бути оскаржене у встановленому порядку. 

Рішення експертної команди зберігається в електронній системі та автоматично передається до Пенсійного фонду та органів соціального захисту. Це дозволяє призначати виплати, пільги та інші форми допомоги без додаткових заяв з боку людини.

Передача інформації до інших установ, зокрема до територіальних центрів комплектування, передбачена нормативно та буде реалізована поетапно.

Система оцінювання функціонування створена для того, щоб фахово визначити потребу людини у підтримці. Її завдання — ухвалювати рішення з урахуванням реального стану, а не лише формального діагнозу.