Лікування за кордоном: за яких умов пацієнта можуть супроводжувати рідні

Від початку повномасштабної війни росії проти України, у рамках співпраці МОЗ із Єврокомісією, за підтримки ВООЗ, уряду Польщі, БО «Лікарі без кордонів», БФ «Медична місія», транспортних бригад парамедиків із Польщі, Німеччини та інших країн, забезпечується медична евакуація постраждалих українців до закордонних клінік. 

У спеціалізованих клініках Європи українські пацієнти отримують потрібне лікування та медичну допомогу. Загалом завдяки такій співпраці вже вдалося евакуювати 4 000 громадян України. Насамперед до закордонних клінік направляють дітей і дорослих з мінно-вибуховими й опіковими травмами, а також пацієнтів, які потребують високоспеціалізованої медичної допомоги. 

Більш детально ознайомитися з алгоритмом медичної евакуації можна за посиланням. 

Кожен випадок медичної евакуації вимагає окремого підходу. Особливо це стосується пацієнтів, які потребують сторонньої допомоги та підтримки через важкий стан або необхідність у подальшому післяопераційному догляді. Таких пацієнтів (цивільних) можуть супроводжувати родичі або близькі особи, але за умови, що вони належать до категорій осіб, перетин кордону яким дозволено відповідно до чинних Правил перетину кордону, зокрема: 

• жінки, які не працюють на державній службі та не є військовослужбовицями (для цих категорій урядом розроблені вимоги щодо перетину кордону у воєнний час); 
• чоловіки, старші за 60 років; 
• чоловіки, які виключені з військового обліку;
• чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років;
• особи з інвалідністю, неповнолітні тощо.

Осіб із інвалідністю (наявність відповідного посвідчення – обов’язкова) супроводжувати для лікування за кордоном можуть: 

• чоловік чи дружина (незалежно від групи інвалідності) за наявності документів, що підтверджують родинні зв’язки; 
• діти (можуть супроводжувати одного із своїх батьків чи батьків дружини/чоловіка з інвалідністю I чи II групи) за наявності документів, що підтверджують родинні зв’язки, а також одного із документів: документ що підтверджує  спільне проживання; акт встановлення факту здійснення догляду або документ про отримання компенсації на догляд;
• особи, які здійснюють постійний догляд за особами з інвалідністю I чи II групи за наявності акту встановлення факту здійснення догляду;
• батьки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років за наявності свідоцтва про народження дитини або документів, що підтверджують відповідні повноваження особи;
• батьки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи за наявності свідоцтва про народження дитини або документів, що підтверджують відповідні повноваження особи.

Також є випадки, коли евакуюють на лікування людей, в яких є діти, тоді можливі кілька варіантів: 

• якщо матір поранена, а законних підстав для перетину кордону чоловіка немає, то з жінкою і дитиною їде той, хто буде за нею доглядати та має підстави для виїзду;
• якщо ж поранено батька, то дружина з дитиною можуть супроводжувати його на лікування;
• якщо є можливість залишити дитину з батьком чи матір’ю або родичами, то тоді дитина залишається в Україні. 

Перетнути державний кордон для лікування та/або реабілітації у рамках механізму медичної евакуації можуть й військові. Для цього потрібен висновок про необхідність направлення на лікування за кордон (формується закладом охорони здоров’я, в якому на лікуванні перебуває військовий) та листа МОЗ про те, що іноземний медзаклад приймає українця на лікування.

Супроводжувати військовослужбовця за кордон в рамках зазначеного механізму, може одна особа з-поміж близьких осіб першого ступеня споріднення (батьки, чоловік або дружина, діти, у тому числі усиновлені).

Ознайомитися з умовами та порядком перетину державного кордону для українців під час правового режиму воєнного стану можна на офіційному вебсайті Державної прикордонної служби України. 

Нагадаємо, що медична евакуація та транспортування громадян здійснюється безоплатно, адже всі видатки за дороге лікування взяли на себе уряди країн-партнерок, які приймають пацієнтів.