Як застосовувати телемедицину лікарям первинної ланки: методичні рекомендації

У березні 2019 року провели опитування лікарів первинної ланки у п’яти областях для визначення потреби в наданні телемедичних послуг. Врахувавши результати дослідження, фахівці розробили методичні рекомендації для лікарів первинної ланки з використання телемедичних послуг для діагностики та лікування ряду захворювань.

Телемедицина — це напрям медицини, а саме комплекс дій, технологій та заходів, що застосовуються при наданні медичної допомоги з використанням засобів дистанційного зв’язку у вигляді обміну електронними повідомленнями (у випадках, коли відстань є критичним чинником, наприклад, в сільській місцевості). Важливо: повідомленнями обмінюються не пацієнт і лікар, а лікарі між собою. Так лікарі первинної ланки мають можливість швидко отримати фахову консультацію вузькопрофільних колег.

Дослідження ініційоване Світовим банком на прохання Міністерства охорони здоров’я України та Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України в межах проекту «Підтримка реформ та ефективного урядування в сфері охорони здоров’я в Україні», що фінансується Трастовим фондом за підтримки Швейцарської агенції з розвитку й співробітництва.

Було проведене онлайн-анкетування 1108 лікарів первинної ланки, які працюють у населених пунктах з чисельністю населення до 100 тис. осіб у п’яти областях України (Дніпропетровській – 245, Кіровоградській – 196, Полтавській – 237, Рівненській – 214, Харківській – 216).

З’ясували, що лікар в середньому витрачає на відвідування пацієнтів на дому 2,5 години на день. Частину цього часу можна заощадити, якщо така послуга буде надаватися з застосуванням телемедичних технологій. Середня кількість випадків, коли у лікарів первинки виникала потреба у телеконсультуванні, на місяць становила майже п’ять разів – тобто частіше, ніж раз на тиждень.

Головною метою використання телемедичних методів є забезпечення рівного доступу до медичних послуг належної якості. Наприклад, надання медичної допомоги пацієнту у випадках, коли відстань і час є критичними чинниками. Також застосування телемедицини забезпечить формування цілісності медичної інформації про стан здоров’я пацієнтів та сприяє створенню єдиного медичного простору в країні.

Найбільш прийнятні форми телеконсультування, за результатами дослідження:

• отримання висновку в електронному вигляді після перенаправлення пацієнта до вузького спеціаліста (54%);
• телеконсультування в режимі реального часу у присутності пацієнта (38%);
• отримання експертних порад на запит лікаря у режимі, відкладеному в часі (28%).

Також опитування спростувало поширену тезу, що впровадження телемедицини є неможливим в Україні, особливо в сільській місцевості, через погане забезпечення комп’ютерами і недоступність інтернету. Насправді, за свідченнями лікарів, 94% з них мають персональний комп’ютер на своєму робочому місці, а 90% — мають доступ в інтернет з комп’ютера на своєму робочому місці постійно або більшу частину часу.

Проаналізувавши результати дослідження, фахівці експертної групи розробили Методичні рекомендації з діагностики та лікування деяких захворювань при наданні телемедичних послуг для лікарів загальної практики – сімейної медицини.

Посібник містить детальні інструкції із застосування методів телемедицини для діагностики і лікування за напрямами, найбільш затребуваними лікарями первинної ланки, визначених дослідженням:

• Пульмонологія та алергологія (бронхіальна астма, обструктивне захворювання легень);
• Дерматологія (доброякісні і злоякісні новоутворення шкіри);
• Кардіологія (гострий коронарний синдром);
• Ендокринологія (цукровий діабет).

Для наочності матеріали проілюстровані інфографіками, таблицями, фотографіями, прикладами показів діагностичних приладів.

Методичні рекомендації з діагностики та лікування деяких захворювань при наданні телемедичних послуг (для лікарів загальної практики – сімейної медицини) і результати дослідження з впровадження телемедицини у 5 областях можна завантажити нижче.

Публікація Методичних рекомендацій  підготовлена за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), наданої від імені народу Сполучених Штатів Америки, та Програми Уряду Великої Британії «Good Governance Fund», наданої від імені народу Великої Британії.