Чому вірити? Або кілька слів про хибні уявлення про їжу, харчування та здоров’я, успадковані з часів СРСР

Наука про харчування стрімко розвивається разом з іншими медичними науками. Багато уявлень та тверджень минулого століття піддаються критиці або безповоротно спростовані й забуті. Але, попри доступність наукових даних, продовжують поширюватися псевдонаукові, суб'єктивні та упереджені твердження про харчування, їжу, поживні речовини. І це відбувається на всіх рівнях: від академічного до «б’ютіблогерського».

Олег Швець, президент Асоціації дієтологів України, консультант з громадського здоровʼя МОЗ України спростував сім найпопулярніших міфів, які досі супроводжують тему харчування. Запрошуємо вас оновити знання!

Міф 1. Гарячі супи сприяють кращому травленню і є обов’язковими в щоденному меню

Правда:  Перші страви корисні завдяки вмісту корисних інгредієнтів та їхній кількості – більше овочів, менше насичених жирів та солі.

Водночас переконливих наукових даних про визначальний вплив супу на фізіологію травлення немає. Недостатньо обґрунтовані й твердження, що відсутність перших страв у щоденному меню може збільшувати ризик захворювань шлунково-кишкового тракту.

Міф 2. Їжу не можна запивати водою або іншими напоями

Правда:   Шлункова секреція адаптується до їжі, яку ми споживаємо. Кількість соляної кислоти й ферментів змінюється залежно від консистенції їжі. 

Запивати чи не запивати їжу – справа індивідуальної звички та уподобань. Це не впливає на фізіологію травлення. Натомість пиття під час їди може впливати на повільніше насичення та зменшення кількості з’їденого. Це може стати у пригоді людям, які намагаються позбутися зайвих кілограмів.

Міф 3. Гострі та кислі страви небезпечні й можуть спричинити гастрит та виразку

Правда: Висока кислотність шлункового соку є нормою. Кислота знешкоджує небезпечні патогени, які надходять з їжею, і допомагає розпочати процес травлення. Слизова оболонка шлунка надійно захищена від такої кислоти, тож гостра та кисла їжа не порушують захист шлунка і не є причиною виникнення гастриту та виразок.

Проте внаслідок інфікування бактеріями Helicobacter pylori або вживання протизапальних ліків, захисна спроможність слизової оболонки може зменшуватися. Тоді ризик її запалення та пошкодження зростає.

Міф 4. При захворюваннях органів травлення не можна вживати свіжих овочів та фруктів

Правда:  Найважливіший поживний компонент рослинної їжі – харчові волокна (клітковина). Вони забезпечують потрібний баланс мікробіому кишківника. 

Водночас варто пам’ятати, що клітковина є як у сирих, так і у приготовлених рослинних продуктах. Тож при гострому запаленні доцільно тимчасово обмежити їхнє споживання, допоки симптоми не будуть взяті під контроль. Потім – доцільно повернути свіжі та приготовані овочі, фрукти та ягоди  у щоденне меню.

Міф 5. Молоко шкідливе для дорослих людей, адже вони не переносять лактозу

Правда:  Меншу продукцію ферменту, що відповідає за перетравлення лактози має лише близько 20% дорослих людей.  

Але їм варто НЕ виключати молочні продукти з раціону – лише обмежити порції. Продовження споживання йогуртів і домашнього сиру навпаки сприяє поліпшенню переносності  лактози.

ВАЖЛИВО!! Генетичні тести не виявляють непереносність лактози. Про неї говорить виключно поява нудоти, болю, здуття живота і діареї при споживанні значної кількості продуктів із лактозою.

Міф 6. Оптимальним є часте, дробне харчування

Правда: Часте харчування не виключає споживання надмірної кількості їжі і не допоможе втратити вагу. Воно також не є показаним при синдромі подразненого кишківника, адже більша кількість прийомів їди зумовлює зростання частоти симптомів. Проте розумно уникати вживання великих порцій із надмірною часткою жиру.

«Часте дробне харчування» є доречним у випадках мальнутриції (стану, який є наслідком недостатнього надходження або засвоєння харчових речовин).

Міф 7. Номерні дієтичні столи (за Пєвзнєром) все ще мають призначатися людям із захворюваннями різних органів та систем

Правда: Можливо, сто років тому ноу-хау Пєвзнєра було своєчасним та можна навіть припустити – ефективним. Але вже після Другої світової війни обмежувальні дієти були майже повністю виключені із лікувального процесу у країнах Західної Європи та Північної Америки. 

Дієтичні столи ніколи не досліджувалися відповідно до принципів доказової медицини, не враховують можливостей сучасної фармакологічної терапії. Вони засновані на абсурдних обмеженнях та виключеннях. І в більшості випадків люди не дотримуються їх.