Скинути
Контраст
Розмір
Сховати налаштування
Гаряча лінія МОЗ
0800 505 201
Налаштування доступності
Close
Налаштування доступності
Гаряча лінія МОЗ
0800 505 201
Facebook Youtube Telegram X White
Про міністерство
Стратегія Керівництво Положення про міністерство Міжнародні партнери Очищення влади Внутрішній аудит
Воєнний стан
Громадянам
Заявка на лікування за кордоном Доступні ліки Здоров'я А-Я Всеукраїнський тур ЗміниТИ Закупівлі ліків Безоплатна правнича допомога Опитування Створення безбар`єрного простору Медичний канабіс Військово-лікарські комісії Протидія COVID-19
Медичним працівникам
Освіта
Науково-дослідні установи Вступ на спеціальності галузі знань 22 «Охорона здоров'я» Цикли спеціалізації, тематичного удосконалення та заходи БПР у 2024 році
Пресцентр
Документи
Е-здоров'я
e-Stock Електронна інтегрована система спостереження за захворюваннями (ЕЛІССЗ) Система Meddata
Контакти

15 міфів про інсульт

Сьогодні з'ясовуємо, чи може досвідчений лікар встановити діагноз інсульту на підставі огляду, чи треба лікуватись, якщо прояви інсульту швидко минули, наскільки ефективними і безпечними є крапельниці, чи можна після інсульту пити каву, займатись спортом і ходити в сауну. 

 

 

 

Найпопулярніші міфи про інсульт розвінчує лікар-невролог Юрій Фломін.

 

 

 

Міф: При інсульті потрібен спокій, хворого не можна перевозити з дому до лікарні або з однієї лікарні до іншої

Правда: Насправді усі хворі з інсультом якомога швидше мають бути доправлені до лікарні, де можуть отримати необхідну допомогу. Ситуації, коли перевезення в умовах "швидкої" може погіршити стан здоров'я пацієнта, трапляються дуже рідко (тиск нижче 80 мм рт.ст., незупинена кровотеча, кома та ШВЛ). Якщо пацієнт знаходиться у маленькій або погано оснащеній лікарні, слід порівняти ризики транспортування і ризики лікування у лікарні, де немає належних ресурсів (спеціалісти, томограф, лабораторія тощо).

 

Міф: Діагноз інсульту досвідчений лікар може встановити на підставі огляду, а крововилив у мозок можна виключити, зробивши хворому пункцію

Правда: Щоби бути впевненим, що у пацієнта інсульт і виключити інші захворювання мозку (наприклад, пухлину або наслідки травми), у кожному випадку необхідно зробити КТ або МРТ голови. Навіть дуже досвідчений лікар без томографії не зможе розрізнити тип інсульту (ішемія чи крововилив), а від типу великою мірою залежить лікування.

 

Міф: Усім пацієнтам з крововиливом у мозок необхідна операція (видалення гематоми)

Правда: У більшості випадків крововиливу у мозок немає користі від операції та видалення крові. Найкращі результати дає лікування у добре оснащеному відділенні інтенсивної терапії (реанімації). Невелику частку пацієнтів, яким все ж необхідна операція, можна визначити на підставі томографії (КТ або МРТ).

 

Міф: Якщо прояви інсульту швидко минули, подальше лікування не потрібне

Правда: Усім хворим, які пережили інсульт, необхідні термінова консультаціялікаря-невролога, що спеціалізується на інсульті, і обстеження, яке дозволить зрозуміти причину того, що сталося, і призначити необхідну профілактику. Тільки таким чином можна зменшити ризик повторного інсульту на 50-80%.

 

Міф: При лікуванні необхідні крапельниці

Правда: У більшості випадків інсульту крапельниці мають сенс лише протягом 1-2 діб від початку захворювання. 

 

Міф: Що більше крапельниць, то краще лікування

Правда: Більшість ліків, які при інсульті широко використовуються в Україні і вводяться за допомогою крапельниць (ліки для"захисту", "лікування" чи "відновлення" мозку, так звані нейропротектори, "судинні препарати", антиоксиданти, антигіпоксанти тощо) не мають науково доведеної безпечності та ефективності і не використовуються для лікування інсульту у розвинених країнах. Вітчизняні протоколи з лікування інсульту, затверджені МОЗ України, також не рекомендують використовувати ці ліки.

 

Міф: Лікування інсульту складається з гострого періоду, коли хворий не повинен сідати чи ставати на ноги і має прокапатись, і подальшої реабілітації, яка розпочинається через кілька тижнів чи місяців, коли хворий зміцніє

Правда: Реабілітація при гострому інсульті має розпочатися з 2-3 дня після надходження до лікарні. Що пізніше розпочнеться реабілітація, то меншою буде від неї користь. 

 

Міф: Час лікує. Порушення, спричинені інсультом (слабкість руки чи ноги, порушення мови, похлинання їжею, двоїння тощо), поступово зникнуть самі по собі

Правда: Мозок людини має певну здатність самостійно відновлювати свою роботу, що призводить до зменшення порушень, але відбувається це лише протягом перших 2-3 тижнів, не у кожного хворого (здебільшого при невеликих ураженнях) і зазвичай не повною мірою. Щоби досягти максимального відновлення порушених функцій, повернутися до незалежності від сторонньої допомоги і повноцінного життя, абсолютна більшість пацієнтів зі стійкими післяінсультними порушеннями (не можуть ходити, самостійно вдягнутися чи вмитися, користуватись туалетом тощо) потребує реабілітації. Реабілітація складається не з уколів чи крапельниць, а з занять з фізичним терапевтом, ерготерапевтом та логопедом, метою яких є відновлення порушених функцій і зменшення потреби у сторонній допомозі. До речі, такі методи, як масаж, ванни, електростимуляція уражених кінцівок, бджоли, п'явки, будь-які крапельниці з нейропротекторами, клітинна терапія не мають науково доведеної ефективності і не рекомендовані для використання. Шукайте правильних фахівців, і вони вам допоможуть поставити хворого на ноги.

 

Міф: Інсульт виникає внаслідок стресів, і ми нічого не можемо зробити, щоб його уникнути

Правда: Сьогодні фахівці добре знають фактори ризику інсультів. Вони включають похилий вік, поганий спосіб життя і медичні проблеми. До чинників способу життя, що підвищують ризик інсульту, належать куріння, зловживання алкоголем, недостатня фізична активність (менше 150 хв на тиждень) і ожиріння. До числа медичних проблем відносяться підвищений кров'яний тиск (більше ніж 140/90 мм рт.ст. - головна загроза, навіть якщо пацієнт добре почувається), цукровий діабет, миготлива аритмія (підвищує ризик інсульту у 5 разів!) і високий холестерин. Ми можемо визначити фактори ризику інсульту і розрахувати його імовірність протягом найближчих 5 або 10 років. Знаючи це, можна дати пацієнту поради, як зменшити ризик на 50-80%.

 

Міф: Щоби запобігти інсульту або "пролікуватися" після інсульту, необхідно 1-2 рази на рік лягати у лікарню прокапатись або почистити судини

Правда: "Прокапування" немає жодних науково доведених переваг у профілактиці інсульту і не рекомендоване для використання у розинених країнах. За рекомендацією лягти "прокапатись" може стояти що завгодно, але не науково-обгрунтована сучасна профілактика чи лікування інсульту.

 

Міф: Людина після інсульту часто є засмученою або плаче, тому що їй немає чому радіти

Насправді, у 30-40% людей, що пережили інсульт, розвивається післяінсультна депресія. Депресія може бути причиною поганого самопочуття, безсоння, болю, погіршення пам'яті та уваги, небажання займатись реабілітацією і навіть нового інсульту. Якщо розпізнати депресію, призначити відповідне лікування (антидепресанти) і трохи почекати (дія ліків розвивається протягом 2-3 тижнів), настрій і стан пацієнта зазвичай значно поліпшуються. Слід зазначити, що лікар, який може допомогти у такій ситуації, це зазвичай невролог або психіатр, і у разі досягнення ефекту лікування антидепресантом слід приймати щонайменше 6 місяців.

 

Міф: Після інсульту не можна пити каву

Правда: Помірне вживання кави призводить до зменшення ризику інсульту, інфаркту і смерті внаслідок судинного захворювання. Щоправда, у відповідних дослідженнях вивчали переважно мелену каву, а не розчинну. Ризик інсульту також зменшують зелений і чорний чай, чорний шоколад (вміст какао не менше 70%, 15-20 г на день) та горіхи (20-30 г на день), а також середземноморська дієта.

 

Міф: У разі підвищеного ризику інсульту (гіпертонія, хвороби серця) не можна ходити до сауни чи займатись спортом

Правда: Відвідання сауни, якщо воно не пов'язане з вживанням алкоголю чи сильним зневодненням, зменшує ризик інсульту. Щодо фізичних навантажень, ми сьогодні їх не тільки не забороняємо, але й прописуємо, як ліки. Корисними вважають аеробні (динамічні) вправи (швидка ходьба, велосипед, плавання, заняття на тренажерах на кшталт "Орбітреку"), а от статичного навантаження (силові вправи) ми радимо уникати.

 

Міф: Якщо є підозра на інсульт, слід почекати, доки все мине, або звернутись до сімейного лікаря чи терапевта

Правда: інсульт - це невідкладний стан. Якщо у людини раптово змінилось мовлення, перекосило обличчя або почали погано слухатись рука чи нога на одній половині тіла, слід негайно зателефонувати 103 і наполягати на доправленні у ту лікарню, де є КТ або МРТ. На сьогодні ми маємо дуже дієве лікування при ішемічному інсульті (тромболізис), але його можна використати лише протягом 4,5 годин від появи перших ознак інсульту і з кожною хвилиною його ефект зменшується.

 

Міф: Не має значення, в якій лікарні лікуватися від інсульту, аби лікар був уважний і досвідчений

Насправді, дуже багато що залежить від можливостей лікарні. Тут мова не ли про обладнання (наявність томографа, лабораторії, реанімації, нейрохірургії, кардіолога, ендокринолога, уролога, хірурга, ортопеда тощо), організацію лікування у відділенні, де перебуває хворий, а й про вміння команди мекдиків, їх навчання. Найкращі результати лікування інсульту забезпечує багатопрофільна лікарня, де є Інсультний блок (Stroke Unit). Відмінністю Інсультного блоку є не тільки лікарі, які добре знаються на інсульті, але й медичні сестри з відповідною підготовкою, фізичні терапевти і логопеди.