Збільшити шрифт
Змінити на синій
Змінити на чорно-білий

Новини

Володимир Зеленський привітав медсестер із професійним святом та вручив державні нагороди

12 травня 2022
386

У Всесвітній день медичної сестри Президент України Володимир Зеленський відвідав новий корпус Державної установи «Науково-практичний медичний Центр дитячої кардіології та кардіохірургії Міністерства охорони здоров'я України».

Глава держави оглянув відділення інтервенційної кардіології з новими сучасними ангіографічними операційними та палатою інтенсивної терапії, а також зустрівся із запрошеними з різних регіонів України медсестрами, які проявили мужність та героїзм під час військових дій, та вручив їм державні нагороди.

Зокрема, Президент України Володимир Зеленський відзначив медичних сестер за вірність обраній справі, особистий внесок у надання медичної допомоги населенню під час збройної агресії російської федерації проти України, трудові досягнення у професійній діяльності та з нагоди Всесвітнього дня медичної сестри.

Враховуючи вагомий внесок у надання медичної допомоги, врятовані життя постраждалих, проявлений патріотизм та вірність обраній справі відзначені медичні сестри, які сумлінно виконували професійний обов’язок в умовах воєнної небезпеки, а саме:

нагороджено:

орденом княгині Ольги ІІІ ступеня

ТАРАСЕНКО Тетяну Володимирівну

– молодшу медичну сестру з догляду за хворими терапевтичного відділення з неврологічними ліжками комунального некомерційного підприємства «Тростянецька мiська лiкарня» Тростянецької міської ради, Сумська область;

ЦЕЛИК Віру Миколаївну

– старшу акушерку пологового відділення комунального некомерційного підприємства «Пологовий будинок» Чернігівської міської ради;

ЧЕРНЕЦЬ Аллу Іванівну

– головну медичну сестру комунального некомерційного підприємства «Тростянецька мiська лiкарня» Тростянецької міської ради, Сумська область;

 

медаллю «За врятоване життя»

БАЛАНДІНУ Оксану Юріївну

– сестру медичну стаціонарну відділення для лікування та реабілітації дітей з ураженням центральної нервової системи та порушенням психіки комунального некомерційного підприємства Луганської обласної ради «Луганська обласна дитяча клінічна лікарня»;

КЛИМЕНКО Світлану Іванівну

– сестру медичну хірургічну комунального некомерційного підприємства Іванківської селищної ради «Іванківська центральна районна лікарня», Київська область;

УМАНЕЦЬ Оксану Анатоліївну

– сестру медичну – анестезистку анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії комунального некомерційного підприємства «Чернігівська обласна лікарня» Чернігівської обласної ради,

 

та присвоєно:

почесне звання «Заслужений працівник охорони здоров’я України»

АБАШНИК Наталії Миколаївні

– медичному директору з медсестринства комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня»;

АДАМЕНКО Марії Михайлівні

– головній медичній сестрі комунального некомерційного підприємства Іванківської селищної ради «Іванківська центральна районна лікарня», Київська область;

ВЕРНИГОРІ Ірині Василівні

– заступниці генерального директора з роботи з молодшими спеціалістами комунального некомерційного підприємства «Чернігівська обласна лікарня» Чернігівської обласної ради;

ГУСАК Людмилі Андріївні

– головній медичній сестрі комунального некомерційного підприємства Охтирської міської ради «Охтирська центральна районна лікарня», Сумська область.

 

Від перших днів війни відважні медичні сестри надають допомогу пораненим військовим та цивільним, цілодобово рятуючи життя людей у регіонах, де тривають запеклі бої проти російських окупантів.

Останній рік Оксана Баландіна працювала у Лисичанській багатопрофільній лікарні. Медсестра знаходилась у медичному закладі і надавала допомогу до останнього, навіть коли будівля лікарні була частково зруйнована. У кінці березня, повертаючись із нічного чергування, вона разом із чоловіком потрапила під авіабомбардування. Рятуючи життя коханого, медсестра прикрила його собою. У результаті вибуху Оксана Баландіна втратила обидві ноги. Зараз жінка готується до протезування в Німеччині.

Акушерка Віра Целик з першого дня війни в Україні організувала роботу пологового відділення в бомбосховищі за постійних обстрілів та ракетних ударів по лікарні. Вона приймала пологи та весь час знаходилися з породіллями.  Власне, вона жила у бомбосховищі, разом з пацієнтами та їх сім'ями. І поки окупанти сіяли в місті смерть, у пологовому народилося 136 дітей, у тому числі дві двійні та три трійні.

Медичний заклад, де працювала Тетяна Тарасенко, перебував під постійними ворожими обстрілами. Але попри небезпеку медсестра залишалася працювати тут до моменту, коли будівлю лікарні було зруйновано російськими окупантами. Разом із головною медичною сестрою вони організовували евакуацію поранених та хворих.

Сміливість та самовідданість, завдяки яким Тростянецька міська лікарня працювала під постійними ворожими обстрілами та попри небезпеку, мають ім’я Алла Чернець. Російські танки прицільним вогнем декілька днів поспіль методично розстрілювали медзаклад. З перших днів війни і до моменту, доки будівлю медичного закладу було зруйновано російськими окупантами, медсестра організовувала роботу лікарні та евакуацію поранених та хворих.

Оксана Уманець залишилася в окупованому Чернігові та продовжувала оберігати та рятувати життя людей в пеклі. Медсестра під час обстрілів лікарні самотужки підняла в операційну бійця, якому відірвало кінцівку, вагою 120 кг у повній амуніції. Тендітна Оксана, яка сама важить 55 кг, змогла врятувати того, хто потребував її допомоги.

У перший день війни Світлана Клименко втратила чоловіка, фельдшера екстреної медичної допомоги. 24 лютого він виїхав на виклик і відтоді вважається безвісти зниклим. У березні жінка отримала ще один удар — звістку про смерть сина під Маріуполем. Попри біль втрати, Світлана Клименко жила та працювала у медичному закладі всі дні окупації, з 24 лютого по 1 квітня. Продовжує працювати і зараз.

Наталія Абашник забезпечувала роботу колективу, медичних сестер та братів і медичних працівників у жорстких умовах бомбардування, під час обстрілів російськими військами та обороні міста Харкова.

Марія Адаменко залишалася на робочому місці, організовувала роботу в умовах жорсткої окупації у смт Іванків з 24 лютого до 1 березня за відсутності електроенергії та водопостачання. Лікарня функціонувала, надавала допомогу цивільним та пораненим, а також видавала мешканцям медикаменти та гуманітарну допомогу.

Ірина Вернигора забезпечувала роботу колективу, медичних сестер та братів, медичних працівників в умовах жорсткого бомбардування та постійних обстрілів російськими військами. Вона комунікувала та налагодила зв’язок з лікарнями міста Чернігова, що продовжували працювати в складних умовах.

З перших днів окупації Людмила Гусак згуртувала колектив, організувала його чітку та злагоджену роботу. Завдяки чому весь колектив середнього медичного персоналу та медичних працівників лікарні надавав допомогу пораненим та цивільним. Всі працівники залишилися працювати та охороняти життя на весь час окупації. Крім того, завдяки її роботі медичний заклад став центром отримання та надання гуманітарної допомоги населенню.