Новини

Військовослужбовець Андрій з Умані вже більше ніж рік проходить лікування в одній з лікарень Івано-Франківщини. Після важкого осколкового поранення в його лівій нозі забракло 17 см кістки. Ногу мали ампутувати, однак чоловік міг рухати пальцями і стопою, тож лікарі вирішили використати шанс і  зберегти кінцівку.

Андрій розповідає, що рішення піти до Збройних сил України було однозначним – він зробив те, що мав: 

«Я пішов захищати свою родину. Я  пішов не за Петра чи Василя, а за свою сім’ю. Так кожен повинен робити. Але у мене є знайомі, які ховаються. Це їхній вибір». 

Захисник разом із товаришами воював на Донеччині, де й отримав важке поранення. Спочатку був евакуйований до Бахмута, а згодом – до Краматорська, де його прооперували. Після цього Андрія направили до Івано-Франківщини на лікування. Тут лікарі вирішили зробити все можливе, аби зберегти ногу, тож захисника очікував тривалий процес лікування. 

Так Андрію встановили спеціальний апарат, яким витягують кістку з двох боків, щодня його підкручують по міліметру – натягнули вже до 6 см. Процес нарощення є довготривалим. Щоб кістки «зустрілися» потрібно ще приблизно три місяці. Нога ще не функціональна, але чоловік запевняє, що не падає духом та ще й підбадьорює сусідів по палаті, якщо у когось починаються депресивні настрої.

Він щодня самостійно підкручує апарат по міліметру та ставить відповідні позначки, аби бистріше відновитися.  

«Головне – шукати позитив, не зациклюватися на поганому, – переконаний військовий. – Мене поранило, а могло й вбити. Якщо Бог урятував, значить у нього на мене є плани». 

Лікар-травматолог Андрій Голинський розповідає, що процес відновлення бійця триватиме ще не один місяць. 

«Остеогенез буде повноцінний, все завершиться позитивно. Зараз ми подовжуємо кінцівку, нарощуємо кістку, результативність є, а нагноєнь немає. Процес регенерації задовільний, тільки потребує часу. Далі –  реабілітація. Хоча контрактур в колінному суглобі немає, рухи ноги мають бути в повному обсязі. Неврологічний статус в Андрія по стопі ми вже не повернемо. Нерв залишився десь на полі бою разом зі шкірним і мʼязовим клаптем. Рухи пальцями обмежені, але є. Тобто рухати він нею буде», – обіцяє лікар.

За час лікування чоловік не лише не перестав боротися за життя, але й навіть встиг одружитися. Його дружина – з Хмельниччини. У неї є син – «азовець», він зараз у полоні. У Андрія є 9-річний  син, який наразі живе з його батьками. Тож сім’я – найбільша мотивація та сила для Андрія.