Хто і коли може призначати антидепресанти, і чому приймати їх – не прояв слабкості

Якщо сильно болить зуб, уже немає бажання «перечекати, що само мине», й ми йдемо до стоматолога. Приймання антибіотика за призначенням лікаря після видалення зуба – також не викликає заперечень. Поратися з можливою інфекцією самостійно чи перетерпіти гарячку вольовим зусиллям пацієнти не хочуть – і правильно роблять. Та коли йдеться про психічне здоров’я й антидепресанти – теж хвороби та ліки – починаються складнощі. Хтось вперто не хоче йти до лікаря, хтось чинить спротив ідеї «пити препарати, що діють на мозок». Тож розберімося, хто і коли може призначити антидепресанти, чому інколи без них не впоратися, і чому їх пити – не страшно.

Почнімо з того, що таке психічний розлад. Це допоможе зрозуміти потребу в ліках і фаховій допомозі.

Нині подекуди звучить теза, мовляв, «всі травмовані, в усіх психіка не в порядку, так і живемо». Вона прийшла на зміну старій тезі: «депресії немає, натомість є лінь». Добре, звісно, що тема ментального здоровʼя стає обговорюваною і менш стигматизованою, та обидва ці твердження є хибні і шкідливі, адже заводять на манівці. 

Психічний розлад – це не власний вибір і не лінь, але й не відсутність щастя чи неминучий наслідок дії стресорів або переживання втрати. Психічні розлади бувають і на тлі безпечного та забезпеченого життя, а можуть не статися й після тривалих поневірянь. При чому це не залежить суто від «сили особистості» чи «мудрості» тощо – психічні розлади є наслідком взаємодії генетики людини з її фізіологією, життєвими обставинами, способом життя, перенесеними хворобами, поведінковими патернами, навіть кліматом. Все складно, тому краще не вдаватися до самолікування.

Будь-який психічний розлад – це захворювання, яке має свої діагностичні критерії, з-поміж яких є створення розладом істотних завад у буденному житті: спілкуванні, роботі, стосунках, чи навіть в особистій гігієні. Лікування психічних розладів так само ґрунтується на протоколах, як і лікування внутрішніх чи інфекційних хвороб, а психіатричні препарати пройшли клінічні випробовування та сертифікацію. 

Чому для лікування розладів настрою потрібні саме ліки, а не лише психотерапія чи вітаміни й зміни в способі життя?

Можна збалансовано харчуватися, інтенсивно тренуватися 150 хвилин на тиждень, спати щоночі по 8 годин і при цьому бути близькозорими. Жодні вітаміни, БАДи, сила волі чи вправи для очей не замінять окуляри, контактні лінзи чи лазерну корекцію зору. З психічними розладами – те саме. Для їхнього подолання потрібно більше, ніж просто здоровий спосіб життя, а саме: медикаменти, психотерапія та час.

Вітаміни, здоровий спосіб життя, повноцінне харчування і сон потрібні всім, аби бути здоровими. Коли чогось із цього бракує, людина зрештою втрачає здоров’я, зокрема психічне. Та наявність здорового сну, збалансований раціон та ідеальні аналізи самі собою не є запорукою психічного здоров’я, адже це не єдині чинники, які його визначають. Навіть більше – психічно здорова людина має ресурс на здоровий спосіб життя, а людина в стані розладу – ні. Тож немає прямого причинно-наслідкового зв’язку між здоровим способом життя і відсутністю психічних розладів. 

Зараз ми не кажемо про психотерапію як універсальну складову здоров’я, бо вона потрібна тільки тим людям, які мають на неї власний запит, і готові до змін і відповідальності за своє життя, ще й мають гроші та кваліфікованого терапевта. 

А воно може минути само, без медикаментів і дорогої психотерапії?

Ви можете сказати, що психічні розлади в багатьох випадках минають самі, без лікування, і запитаєте про доцільність терапії. Це правда – депресивний чи тривожний розлад можуть з часом минути самостійно, та є низка «але». Поки триває психічний розлад, людині буває важко, навіть неможливо виконувати буденні обов’язки, працювати, вести «здоровий спосіб життя», і це погіршує ситуацію та зменшує шанси на одужання. Щобільше, людина може вдаватися до шкідливих способів «допомоги» собі, як-от вживання алкоголю чи наркотичних речовин. 

Зрештою, без лікування психічний розлад може завершитися не видужанням, а самогубством. Це надто великі ризики, тому краще одразу йти до лікаря, коли відчуваєте, що «вже не вигрібаєте і стали самі на себе несхожі». Медикаментозне лікування психічних розладів дозволяє виграти час і не дає занедбати людину. Проблем в житті воно не усуває – та воно запобігає появі нових і дає сили впоратися з наявними. Це теж немало.

Які ліки потрібні?

Антидепресанти – це загальна назва для кількох груп препаратів, які призначають передусім у разі депресивного розладу та його різновидів (як-от передменструальне дисфоричне порушення). Втім, не всі психічні розлади потребують вжитку антидепресантів, і не лише депресію можна ними лікувати. 

Антидепресанти впливають на те, як наші нейрони спілкуються один з одним – зокрема, коли йдеться про настрій. Ці ліки не роблять людей «щасливими» – вони допомагають функціонувати, знайти сили на психотерапію чи «просто» робити буденні справи. Слово «просто» в лапках, бо в разі психічних розладів буденні справи – це дуже складно.

Які препарати потрібні конкретній людини, залежить не лише від діагнозу, а й від всієї історії хвороби, навіть сімейного анамнезу, а також інших ліків, які наразі людина вживає. Якщо лікар призначив психіатричний препарат, але «дива не сталося», це не означає, що лікар поганий, а доказова медицина – неефективна. Досить часто потрібний препарат і його дозу лікар добирає у кілька підходів – це нормальна практика, передбачена медичними протоколами лікування. Є ліки так званих першої, другої, третьої лінії терапії – якщо не подіяли ліки першої лінії (найпоширеніші і найуніверсальніші), то пробують далі, поки не доберуть потрібну схему лікування. У переважній більшості випадків це вдається зробити.

А страшні побічні ефекти?

Приймання низки антидепресантів може мати такі побічні ефекти, як втрата лібідо, зміни в режимі сну та набір ваги (не все водночас). Деякі побічні ефекти минають мірою звикання до препарату, деякі минають після припинення курсу лікування, а інколи лікар призначає інший препарат. Багато хто може й не відчувати жодних побічних ефектів.

Набір ваги через ліки чи втрата сексуального потягу – це справді неприємно. Особливо якщо ви читаєте ці рядки і з вашою психікою наразі все гаразд, така інформація про ліки жахає. Та в стані депресії люди й без ліків часто втрачають лібідо і стосунки взагалі, здоровий сон, апетит чи мають розлади харчової поведінки (компульсивне переїдання, наприклад), можуть зловживати алкоголем чи взагалі спробувати покінчити собою. На шальках терезів – людське життя. Слід обирати життя. 

Якщо когось зупиняє страх перед антидепресантами чи іншими медикаментами психіатричного призначення, зауважте, що кофеїн, нікотин і алкоголь також впливають на мозок. Але їх чомусь не бояться.

Хто призначає антидепресанти?

Антидепресанти призначає психіатр – саме лікар, не психолог. Підставою для призначення є діагноз та анамнез (історія хвороби). Після призначення схеми лікування йде період тісної взаємодії пацієнта та психіатра, адже потрібно простежити, чи є потрібний та побічні ефекти, добрати належну дозу препарату, чи зробити нове призначення. Коли є робоча схема лікування і медикаменти, які допомагають конкретній людині, справа за часом – потрібно пити ліки та регулярно оновлювати їхні запаси. Для цього потрібен рецепт на антидепресанти. 

Від самолікування в разі психічних розладів ми захищені потребою в рецепті для купівлі ліків – але це створює певний клопіт. Рецепт має обмежений термін дії, і його слід постійно оновлювати, та є досить зручне рішення – запис в медичних електронних системах та електронний рецепт. Після того як лікар зафіксував у базі даних своє призначення, і ви отримали смс з номером електронного рецепта, наступні рецепти за цією схемою вже може виписувати сімейний лікар. Робити це він може також дистанційно – вам приходитиме смс з новим номером. Його ви і називатимете в аптеці.

Рецепт може бути й паперовим – у цьому разі в ньому має бути назва активної речовини препарату, а не самих ліків, потрібне дозування та схему приймання. Паперовий рецепт  має бути на бланку, а не на звичайному папірці, містити ваше ім’я, ім’я та печатку лікаря і дату. 

Не варто боятися психіатрів та антидепресантів – вони покликані полегшити життя і уможливити розв’язання проблем. Без належного лікування психічні розлади, як і будь-які хвороби, можуть погіршитися та зачепити інші ланки здоров’я та сфери життя. Ми не чекаємо, що пухлина розсмокчеться сама, переламані кістки без втручання хірурга правильно зростуться, а карієс затягнеться новою емаллю – ми йдемо лікуватися. У разі психічних розладів слід діяти так само. 

Матеріал підготовлено в межах впровадження Всеукраїнської програми ментального здоров’я Ти як? за ініціативою Олени Зеленської.