Здоров'я А-Я

Війна докорінно змінила життя українців – уже два місяці багато хто з нас змушений ховатися в підвалах та бомбосховищах серед сирості, у скупченні людей, із браком сонячного світла. Всі ці чинники збільшують ризики захворіти на туберкульоз.

Утім, під час війни люди, які мають таку хворобу, як і в мирний час, можуть отримати безоплатну медичну допомогу в будь-якому закладі охорони здоров’я, якій продовжує працювати. Йдеться про діагностику, стаціонарне лікування, а також отримання спеціального курсу ліків для терапії в домашніх умовах 

Які симптоми мають вас насторожити:

• кашель понад два тижні; 
• сліди крові у мокротинні;
• біль у грудях; 
• втрата апетиту та ваги; 
• постійна втома.

У разі, якщо ви маєте подібні ознаки захворювання, зверніться до лікаря-фтизіатра. Направлення для цього не потрібне.

Якщо ви переїхали в більш безпечне місце і маєте продовжити лікування проти туберкульозу в стаціонарі, – зверніться до найближчого фтизіатричного центру. Там вам нададуть потрібний догляд і лікування. 

Де знайти протитуберкульозний заклад та фтизіатра? 

• У контакт-центрі Національної служби здоров’я України за номером 16-77.
• За посиланням bit.ly/3k24OnP від Центру громадського здоров’я України.

Щоби продовжити лікування проти туберкульозу в домашніх умовах під наглядом спеціаліста первинної ланки, сконтактуйте з вашим лікарем. Запитайте у нього, як тепер отримувати допомогу. Якщо контакт втрачений або ви змінили місце проживання, знайдіть нового сімейного лікаря, який допоможе відновити терапію та супроводжуватиме ваше лікування. 

Медична допомога пацієнтам з туберкульозом в Україні безоплатна. 

Всі заклади первинної ланки, які підписали договір з НСЗУ на пакет послуг «Супровід та лікування дорослих та дітей, хворих на туберкульоз, на первинному рівні медичної допомоги», надають такі безоплатні послуги: 

• контрольоване лікування, моніторинг, нагляд, психосоціальна підтримка; 
• динамічне спостереження за станом пацієнта;
• організація забору біологічного матеріалу для подальшого дослідження в регіональному фтизіопульмонологічному центрі;
• визначення спільно з пацієнтом моделі лікування на підставі рекомендації лікаря- фтизіатра та лікарів інших спеціальностей у разі супутніх патологій;
• організація та забезпечення зберігання протитуберкульозних препаратів, що їх сімейні лікарі отримуватимуть від фтизіопульмонологічних центрів.