В Україні зафіксовано випадок сибірки. Вогнище локалізовано, небезпеки розповсюдження інфекції немає

П’ятеро людей, які брали участь у забитті худоби в селі Міняйлівка Одеської області, госпіталізовано зі специфічними симптомами захворювання шкіри. За результатами лабораторних досліджень, проведених референс-лабораторією Центру громадського здоров'я МОЗ України, в одного хворого підтверджено захворювання на сибірку (шкірна форма, що лікується антибіотиками і не становить такої небезпеки, як легенева форма). Також отримано позитивний результат дослідження м’яса забитої тварини та ґрунту в дворі, де було забито хвору тварину.

Ситуація знаходиться під контролем місцевої влади. Фахівці Держпродспоживслужби та обласного лабораторного центру проводять необхідні заходи з недопущення розповсюдження захворювання у відповідності до вимог Наказу МОЗ України № 314 від 09.07.2003 року “Про заходи з профілактики захворювань на сибірку» та  Наказу Мінагро № 4 від 25.01.2000 року "Інструкція про заходи з профілактики та боротьби з сибіркою тварин". Захворювання локалізовано в межах одного села - із 30 вересня 2018 року введено карантин.  Медики обстежують людей, які контактували з хворими тваринами чи вживали м’ясо забитої худоби.

Медики спостерігатимуть за станом здоров’я жителів села упродовж 15 днів: щоденно здійснюються обходи домівок для контролю стану здоров’я людей, які потенційно можуть заразитись збудником сибірки. Особам, які мали ризик зараження збудником сибірки, призначається термінова профілактика антибіотиками і за ними здійснюється медичне спостереження.

Сибірка - це гостра інфекційна хвороба, збудником якої є спороутворююча бактерія Bacillus anthracis.  

Це гостра інфекційна хвороба тварин і людини, що протікає переважно у вигляді шкірної форми, значно рідше - в легеневій і кишковій формах з явищами сепсису.

Поширеність сибірки

Сибірка присутня в більшості частин світу, але частота спалахів варіюється.

Спори бактерій сибірки можуть залишатися в латентному стані в грунті протягом тривалих періодів часу і активуватися, коли поверхня грунту порушується, наприклад, у результаті повені, зливи або зсувів. Захворювання, як правило, з'являється знову, коли спори згодом потрапляють в шлунок тварини з травою на пасовищах.

Наразі захворюваність має лише спорадичний характер, проявляючись лише іноді й окремими спалахами.

Випадки сибірки, що були зареєсторовані в Україні в попередні роки: 

• 2003 рік – Харківська область – 1 випадок;
• 2004 рік – Чернівецька область – 3 випадки;
• 2008 рік – Миколаївська область – 1 випадок;
• 2012 рік – Черкаська область – 1 випадок.

Джерела зараження та шляхи передачі сибірки

Ця інфекція відноситься до зоонозів - тобто людина інфікується або від зараженої тварини, або від контакту зі шкірою та вовною.

Основне джерело інфекції - хворі домашні травоїдні тварини: велика і дрібна рогата худоба. Тварини заражаються, поїдаючи траву, інші корми, при водопої.

Сибіркою найчастіше хворіють люди, які працюють з тваринами та тваринними продуктами – кістками, вовною, шкірою, м’ясом.

Сибірка  не передається  від людини до людини.

Шляхи передавання інфекції:

• контактний — через пошкоджену (навіть і мікротравмами) шкіру або слизові оболонки при догляді за хворими тваринами; під час обробки туш, зняття шкіри і поховання трупів загиблих тварин; із зараженими спорами сибірки ґрунтом при земляних роботах;
• аліментарний — через приготування і вживання їжі з м'яса, отриманого від хворих тварин;
• аерогенний (повітряно-пиловий) — шляхом інгаляції спор;
• трансмісивний — через укуси комах (ґедзів, мух, комарів).

Симптоми сибірки

Середня тривалість інкубаційного періоду захворювання 2-3 дні, коливання можуть складати від кількох годин до 8-14 діб.

В організм інфекція потрапляє через шкіру, слизові оболонки верхніх дихальних шляхів, рідше — слизові оболонки кишківника. Тому існує три форми сибірки: шкірна, легенева, кишкова.

Захворювання починається гостро: в перші години -  температура тіла різко підвищується до 38–40 °С і виникає слабкість. Зараження крові (сепсис) може розвинутися при будь-якому способі зараження.

Ознаки сибірки:

• сильний головний біль;
• висока температура;
• загальне нездужання;
• карбункул зі швидким наростанням набряку та свербіж (при ураженні шкіри);
• сильні колючі болі в грудях (при легеневій формі);
• задуха (при легеневій формі);
• діарея з домішками  крові (при кишковій формі);
• ріжучі болі в животі (при кишковій формі);
• блювота з домішками крові (при кишковій формі).

Якщо лікування розпочинається вчасно, хворі одужують. У рідкісних випадках перебіг хвороби ускладнюється кишковою, легеневою або септичною формами. Захворювання протікає важко і може призвести до смерті хворого.

При найменшій підозрі на сибірку - негайно звертайтесь до лікаря!

Лікування сибірки

Лікування здійснюють виключно в умовах стаціонару. Збудники сибірки чутливі до антибіотиків. Не намагайтеся застосовувати антибіотики або будь-які інші препарати для самолікування чи профілактики без консультації лікаря.

При найменшій підозрі на будь-яку форму зараження потрібна негайна госпіталізація!

Профілактика інфікування сибіркою

• купуйте м’ясо та м’ясопродукти лише в місцях, де якість продуктів контролюється;
• люди, які переробляють та реалізують м'ясо, м'ясопродукти чи будь-яку тваринницьку сировину, зобов'язані дотримуватись гігієнічних норм, щоб убезпечити себе та оточуючих;
• виконання ветеринарно-санітарних правил при догляді за тваринами;
• забій домашньої худоби лише з дозволу ветпрацівників;
• впорядковане захоронення трупів тварин;
• ветеринарний контроль хутряної та шкіряної сировини;
• контроль захворюваності тварин;
• знищення заражених трупів тварин;
• щеплення тварин проти сибірки;
• отримання особами, які мали контакт з хворими тваринами або сировиною від хворих тварин, екстреної профілактики антибіотиками.