Синдром відкладеного життя: як знову віднайти сенс
Сьогодні розпочинається місяць обізнаності про психічне здоров’я. Це – слушна нагода для поширення знань, а для нашої країни – ще і сприяння подоланню соціальної стигми й упередженого ставлення до психічних захворювань.
Цього разу говоримо про синдром відкладеного життя, зокрема про те, як його позбутися й віднайти свій сенс життя.
Вже понад 14 місяців українське суспільство перебуває у стані підвищеного стресового напруження. Вплив війни і кризових обставин відбувається щодня – навіть якщо ми це не одразу помічаємо. Навіть якщо ми далеко від місць активних бойових дій.
Синдром відкладеного життя набуває поширення серед українців
Одним із впливів, який зараз можуть відчувати українці, якраз і є синдром відкладеного життя. Коли ми ніби ставимо життя на паузу в очікуванні сприятливого моменту. І від того, що не маємо можливості не те, що планувати і впливати, а навіть прогнозувати своє майбутнє – відчуваємо роздратування, занепокоєння і навіть значний стрес.
Про синдром відкладеного життя в рамках ініційованої Оленою Зеленською Всеукраїнської програми ментального здоровʼя розказала кандидатка психологічних наук, завідувачка лабораторії консультативної психології та психотерапії Інституту психології ім. Г. С. Костюка Національної академії педагогічних наук України Яніна Омельченко.
За словами психологині, стан апатії, втрати сенсу життя дуже сильно проявляється серед тих, хто звертається нині по психологічну допомогу. І такі переживання серед українців, особливо вимушено переміщених чи то в межах України, чи то за її кордони, типові зараз.
Як впоратися з апатією
Що радить Яніна Омельченко: якщо почуття виникають – їх не потрібно заперечувати й витискати. Навпаки, їх потрібно максимально прожити спочатку.
Щоби проговорити, що ви відчуваєте, може знадобитися розмова з психологом / психотерапевтом. Також ці відчуття можна намалювати або виписати. Коли ми виписуємо свої почуття і все, що з ними пов’язано, можуть з’явитися сльози, бажання щось прокричати або проговорити. І важливо це зробити – максимально проявити свої відчуття.
Після того, як відбудеться певний катарсис – коли почуття будуть прожиті й максимально вивільнені, – можна зробити для себе індивідуальну програму реабілітації, яка міститиме і спеціальні вправи антистрес, і дихальні вправи, і вправи для відновлення ресурсу.
Техніка пошуку власного сенсу
Пошук свого індивідуального сенсу, важливої цілі – це завдання кожної людини. Знайти цю ціль в складних умовах – дійсно, не просто. Можливо, навіть знадобиться допомога фахівця.
Але у будь-якому разі для пошуку сенсу потрібен ресурс. Бо в стані апатії його дуже важко знайти. Натомість стан легкої депресії може навіть допомогти у цьому, адже в такому стані ми більше розмірковуємо, зупиняємо плин звичних справ. І це якраз може сприяти пошуку власних сенсів.
Щоби самотужки відшукати власні стимули і сенси, потрібно:
– виписати свою ієрархію цілей, які можуть бути пов’язані, чи з соціальним життям, чи з родиною, чи з якимись індивідуальними прагненнями тощо;
– визначити ті з них, які найбільше зараз резонують, найбільше викликають відчуття, що це те, що треба: ця ціль для мене важлива, і вона допоможе мені впоратися з обставинами.
Як підтримувати себе щодня
Для збереження внутрішнього ресурсу, важливо підтримувати себе у цей важкий час. Тож психологиня радить звертати увагу та фіксувати позитивні сторони життя:
- Зранку замість ранкової зарядки добре буде виконати антистресові вправи, які допоможуть тримати баланс через тіло.
- Протягом дня можна зробити якусь річ, що підтримає емоційно: прогулянка в обідню перерву або розмова з приємним другом, або кава зі смаколиком, або улюблена музика в навушниках. Щось, що наповнить ресурсом, певним позитивним станом.
- Ввечері, підбиваючи підсумки, варто присвятити трішки часу роздумам про те, що було хорошого за цей день. Можна проговорювати з кимось або записувати те, на що ви звернули увагу. Це може бути щось незначне – не обов’язково, щоб відбулися цілі зрушення в соціальному житті. Навіть якась дрібничка, що сподобалася просто в побуті. Бо це важливо й ефективно – помічати хороше навіть за таких складних обставин.
Якщо є хороші родинні стосунки, їх важливо укріплювати. Можна започаткувати вечірню традицію, коли ви разом збираєтеся, вечеряєте і після вечері кожен говорить, що хорошого було за день, за що я можу подякувати цьому дню, за що ми можемо подякувати один одному в цей день.
Ці настанови свідомості допомагають не тільки справлятися зі стресовими обставинами, вони ще й допомагають покращувати самопочуття людини і покращувати стосунки, а також допомагають ніби розгорнути інерцію життєстійкості.
Які б не були обставини, кожного разу ми можемо знаходити причини, чому засмутитися. І наш стан свідомості має бути таким, щоб допомагав нам долати ці обставини, а не навпаки – підсумовує Яніна Омельченко.
Плекаймо своє психічне здоровʼя й будьмо здоровими!