Антифейк МОЗ України про вакцинацію і загрозу епідемій

Голова комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, народний депутат Ольга Богомолець розповсюджує відверту брехню та антинаукові твердження про вакцини. Дезінформація стосовно вакцинації - пряма загроза національній безпеці всієї країни. Спростовуємо брехливі заяви Ольги Богомолець, які вона озвучила в ефірі “NewsOne” - каналу, щодо якого Верховна Рада ухвалила постанову з пропозицією внести на розгляд РНБО застосування санкцій за антиукраїнський зміст.

Подаємо маніпулятивні цитати Ольги Богомолець і правдиві факти, які відображають реальний стан справ:

Фейк 1:  “У нас в законах про забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя, про затвердження загальнодержавної програми імунопрофілактики було записано чітко: держава має забезпечити якісними доступними вакцинами кожного українця. І те, що цього немає сьогодні – пряма відповідальність виконавчої влади”.

Факт 1: Якісні і ефективні вакцини доступні для кожного українця. В Україні достатньо вакцин від усіх хвороб за Календарем щеплень. Кількість наявних в Україні вакцин, станом на кінець вересня 2018 року, перевищує 100% повної потреби по всіх типах щеплень, необхідних відповідно до національного календаря щеплень.

Протягом 2018 року держава закупила та розподілила по регіонах 3 972 200 доз вакцини проти туберкульозу; 1 641 776 доз вакцини проти кору, паротиту, краснухи; 1 348 600 доз проти гепатиту В; 1 050 000 доз інактивованої поліомієлітної вакцини для перших двох щеплень проти поліомієліту; 235 600 доз дифтерійно–правцевого анатоксину; 962 950 доз вакцини проти гемофільної інфекції. В IV кварталі поточного року очікуються планові поставки ще ряду вакцин.

Вакцини ефективні, якісні, безпечні, є в наявності в усіх регіонах України: перевірити доступну кількість вакцин у конкретній області можна у таблиці 

Докладніше про якість і ефективність вакцин, які закуповує Україна: https://bit.ly/2JN1Roc

Фейк 2: “Найкращими для людей є ті вакцини, які вирощені і відповідають тим імунним потребам тієї нації, яка, власне, хворіє. Українське виробництво вакцин було знищено. Чи можемо ми це відродити за 5 років? Ні, не можемо, тому ці 5 років мусимо закуповувати”.

Факт 2: Збудники не визнають кордонів, а твердження про “імунні потреби нації” є антинауковим. Так, жителі будь-якої країни світу можуть заразитися тим самим вірусом кору, поліомієліту, або збудником дифтерії тощо. Незважаючи на існування кількох генотипів збудника кору, імунітет, що формується при хворобі або шляхом вакцинації, від цього не залежить. Оскільки імунітет щодо вірусу кору не є геноспецифічним. Так само можемо говорити й  щодо правця, дифтерії, або гепатиту В, тощо. Саме тому вакцину від одного виробника часто використовують у країнах на різних материках, а від деяких хвороб вакцини виробляють лише 2 виробника - для усього світу. Ключове тут – не країна, у якій виробляється вакцина, не національна приналежність людей, яким ця вакцина вводиться, а якість вакцин та вимоги до виробництва, що за останні 15-20 років стали ще більш жорсткими. Для кожної вакцини виробник здійснює лабораторні дослідження: тестує кожну серію вакцин і дає сертифікат якості – лот-реліз на кожну серію. Якість і ефективність вакцин, що закуповуються державним коштом, також контролює найавторитетніша організація у галузі охорони здоров’я у світі – Всесвітня організація охорони здоров’я. Україна купує лише ті вакцини, якість яких підтверджена на міжнародному рівні.

Раніше в Україні здійснювалося виробництво вакцин проти кашлюку, дифтерії, правцю. Проте це виробництво вакцин не мало ані сертифікатів GMP (“Належна виробнича практика”), ані прекваліфікації ВООЗ, тому не можна було стверджувати їхню відповідність високим міжнародним стандартам якості та безпеки.

Фейк 3: “Згідно зі звітом європейської регіональної комісії щодо стану поліомієліту, сьогодні ми – єдина країна, у якої колективний імунітет до поліомієліту є критично низьким”.

Факт 3: Україна - не єдина країна світу з критично низьким колективним імунітетом проти поліомієліту. Проте рівень охоплення щепленнями в Україні є недостатнім для створення колективного імунітету, тому ми залишаємося у групі країн із високим рівнем ризику поширення вірусу поліомієліту. В Україні постійно проводиться моніторинг за гострими в'ялими паралічами та циркуляцією вірусу поліомієліту, а також є достатня кількість якісних вакцин, тому кожна дитина може одержати необхідний захист від хвороби (станом на 1 жовтня наявні понад 1,5 млн доз безпечних та ефективних поліовакцин: оральної (ОПВ) та інактивованої (ІПВ).

Охоплення щепленнями дітей до року проти поліомієліту за останній рік збільшилося на 10,4% (за 9 місяців 2017 року було щеплено 37,5%, а за 9 міс. 2018 року - щеплено 47,9%).

Фейк 4: “Через відсутність вакцинації та належного контролю з боку Міністерства охорони здоров’я з’явилась також серйозна загроза епідемій сказу, чуми та промислового ботулізму”.

Факт 4: В Україні немає загрози епідемій сказу, чуми та промислового ботулізму. Вакцинація проти сказу та чуми в плановому порядку не проводиться, оскільки недоцільно щепити абсолютно усіх громадян проти цих хвороб, а сироватки проти промислового ботулізму вводяться лише у випадку підозри чи підтвердженого діагнозу. Такою є практика в усьому світі. Водночас, в Україні достатньо вакцин і сироваток, щоби захистити українців, в разі виникнення такої потреби.

• У 2018 році зареєстрований 1 випадок сказу у людини. Україна наразі забезпечена 35 740 дозами вакцини проти сказу, вони є в наявності в усіх регіонах.
• Випадки захворювань чумою не реєструються в Україні з 1911 року, тому наразі немає необхідності в проведенні вакцинації проти чуми. Такими ж є і рекомендації ВООЗ.
• Сироватка проти ботулізму - це не вакцина, це лікувальний препарат і  призначається лише у випадку підозри чи підтвердженого діагнозу ботулізм.

Фейк 5: “Виникає проблема чуми – і одночасно МОЗ знищує єдиний в Україні протичумний заклад. Знищує інститут, тому що не дає йому фінансування і вважає, що він не виконує свою роботу”.

Факт 5: Український науково-дослідний протичумний інститут імені І.І. Мечнікова протягом останніх 20 років зберігав історичну назву протичумного, проте фактично існував як провідний центр з біологічної безпеки.  Тому про знищення "Українського науково-дослідного протичумного інституту імені І.І. Мечнікова" не йдеться. Навпаки, зараз триває його реорганізація з метою розвитку Інституту та підтримки виведення його роботи на якісно новий рівень, розширення компетенцій та підвищення науково-дослідного потенціалу. Оскільки, до реорганізації наукова діяльність Інституту мала всі ознаки занепаду. Зараз інститут фінансується в повному обсязі з державного бюджету відповідно до затверджених на 2018 рік кошторисів бюджетних видатків, заборгованості по виплатам заробітної плати  та комунальних послуг немає.

Фейк 6: “Тих людей, які говорять правду, сьогодні Міністерство охорони здоров’я намагається позбутися. Це стосується і голови служби пані Гудзь, це стосується і лікарів Охматдиту, які дозволили собі сказати, що немає медикаментів для лікування онкохворих. У відповідь чиновники МОЗ не просто звільнили лікарів – вони закрили ціле відділення!”

Факт 6: Позиція МОЗ України у цих та інших подібних випадках залишається незмінною: саботаж роботи з метою збереження будь-якою ціною корупційних схем і адміністративного впливу задля власної вигоди однієї чи декількох осіб є неприпустимим.

Голова Держлікслужби Наталія Гудзь та її перший заступник Владислав Цілина були відсторонені через необґрунтовані заборони цілком безпечних вакцин, зокрема, вакцин проти туберкульозу, гепатиту В, поліомієліту, дифтерії, правця та кашлюку.

Відділення трансплантації кісткового мозку “ОХМАТДИТу” не знищено - воно продовжує працювати в штатному режимі. Лікарі, які захотіли змінити місце роботи, звільнилися за власним бажанням. Звільнено лише двох лікарів – Світлану Донську, якій у зв’язку з реорганізацією запропонували іншу посаду, але вона відмовилася, і Олега Рижака за грубі порушення і систематичне невиконання посадових обов’язків: https://bit.ly/2FaPOTb. Перевірка виявила в роботі Рижака низку порушень, а саме: неподання замовлень на закупівлю лікарських засобів згідно з Національним переліком основних лікарських засобів, що має здійснювати лікарня; введення в оману батьків щодо наявності ліків на складі лікарні, що призводило до закупівлі батьками за власні гроші наявних у лікарні препаратів, відсутні призначення та показання для проведення трансфузії в історії хвороби пацієнтів, невідповідність лікарських призначень фактичному призначенню препаратів крові, а також численні скарги батьків щодо зловживання службовим становищем та отримання неправомірної вигоди.