Закупівлі ліків за Нацпереліком: досвід госпіталю у Житомирі
Про практичні аспекти впровадження Національного переліку основних лікарських засобів кореспонденти видання “Держазакупівлі” говорили з головним лікарем Обласного госпіталю для ветеранів війни Житомирської обласної ради Павлом Журбенком.
- У закупівлях лікарських засобів цього року відбулося чимало змін. З’явився новий Національний перелік основних лікарських засобів. Та й обсяги потреби в закупівлі лікарських засобів медичні заклади, що повністю або частково фінансуються з державного та місцевих бюджетів, тепер мають визначати по-новому. Павле Юрійовичу, поділіться досвідом проведення закупівель у Вашому закладі. Що змінилося? Чи важко було перейти на новий порядок?
Так, тепер заклади та установи охорони здоров’я всіх рівнів, які утримуються за бюджетні кошти, мають закуповувати лікарські засоби, які увійшли до Нацпереліку. І завдяки цьому у нашому медичному закладі — Обласному госпіталі ветеранів війни Житомирської обласної ради — відбулося багато позитивних змін.
Ми використовували загальнодержавні і внутрішні протоколи й розробили внутрішню потребу, для того щоб диференціювати, які лікарські засоби за Нацпереліком нам потрібні наcамперед. Потім визначили ті лікарські засоби, які також потрібні нашому закладу, але не передбачені Нацпереліком. Йдеться про комплексні препарати, які є більш вартісними.
Тому проблем у застосуванні Нацпереліку я не бачу. Навпаки, він стимулював нас систематизувати потребу й розробити внутрішній формуляр для нашого медичного закладу. Тепер ми можемо використовувати його як шаблон. Наприклад, коли з’являться нові препарати чи нові потреби забезпечити заходи з поліпшення здоров’я або реабілітації учасників АТО, ми просто відкоригуємо його й плануватимемо за ним закупівлі на наступні роки.
- Як запевняють у Міністерстві охорони здоров’я України, новий порядок закупівлі лікарських засобів має допомогти визначити реальний обсяг препаратів, необхідних для того чи того медзакладу. А також проаналізувати, як медзаклади використовують лікарські засоби, які закуповують за державні кошти. І в підсумку — скасувати ті з них, які нормативними актами передбачені, але на практиці не потрібні…
- Концепція у МОЗ правильна. Проілюструвати її можна на прикладі такого препарату, як комбігрип та йому подібні. У їх складі основна діюча речовина — парацетамол. Тоді навіщо закуповувати комбігрип, який набагато дорожчий? І таких препаратів у нас багато.
Тобто реформу у закупівлях лікарських засобів, на мою думку, й запровадили для того, щоб вилучити такі схеми.
МОЗ так і наголошує, що він не лімітує медичні заклади у закупівлі препаратів. Але спочатку треба закупити першочергові лікарські засоби. А вже потім — ті, що кожен заклад вважає за потрібне з огляду на свої завдання. Адже у кожній структурі — свій профіль, свої нюанси.
- Як новий порядок закупівель лікарських засобів працює в реальному житті? Коли у медичному закладі визначили потребу в лікарських засобах за Нацпереліком і провели їх закупівлю, чи не виникає далі проблем із закупівлею зареєстрованих ліків, які до нього не включені?
- Тендери на цей рік ми вже провели. Коли забезпечували себе лікарськими засобами, визначеними у Нацпереліку, витратили певну частину запланованих коштів на закупівлю. Крім того, за підсумками торгів завдяки конкуренції завжди є економія.
Тепер на кошти, що залишилися, плануємо закупити препарати, які потрібні саме нашому закладу. Вони більш специфічні й необхідні нам для лікування пацієнтів в особливих випадках.
Проте жодних проблем із закупівлею лікарських засобів поза Нацпереліком у нас не виникає.
- Чи вистачає Вам коштів на закупівлю лікарських засобів?
- Як і всі медичні заклади, ми намагаємося працювати в межах виділених державою коштів. На жаль, їх не завжди вистачає, тому під час закупівель лікарських засобів нам доводиться виходити з реального фінансування. І іноді — віддавати перевагу одним препаратам, жертвуючи іншими. А коли б ми отримували всі передбачені нам кошти згідно із законодавством, могли б купувати сучасніші препарати, що мають кращий ефект і менше протипоказань.
Тобто все впирається у фінанси. Це вічна боротьба місцевих адміністрацій і трактування ними законодавства. Як би чиновники не намагалися розподілити фінансування рівномірно, на практиці основні кошти з бюджету надходять на кінець року. Тож заклади мусять встигнути їх освоїти й швидко все закупити. А такий підхід не завжди дає змогу передбачити всі ситуації, що можуть виникнути протягом наступного року.
Але це вже технічні моменти.
Хоч там як, наразі ми маємо хороші здобутки. Усі закупівлі лікарських засобів тепер відбуваються за протоколом. Цього року на початку закупівельного процесу ми провели велику роботу. Спочатку проаналізували три основні фактори: внутрішній протокол; клінічні напрацювання і доказову медицину; наявність фінансів. Далі на медичній раді довго обговорювали вихідні дані і розробили внутрішній формуляр для нашого медзакладу. Наразі він повністю відповідає протоколам лікування, аби забезпечити потребу нашого закладу у лікарських засобах.
Загалом нова концепція МОЗ — правильна. Хоча сам Національний перелік ще треба шліфувати. Я б хотів, щоб список препаратів у ньому був ширшим. Гадаю, що інші заклади підтримають мою думку. Не можна лікувати пацієнтів у 2018 році препаратами минулого століття. Добре було б додати до лікарських засобів у Нацпереліку більш сучасні препарати.
Джерело: журнал “Держазакупівлі”, №4, квітень 2018