Які інвестиції необхідні закладам охорони здоровʼя для надання віддалених медичних послуг

Телемедицина — це сфера використання телекомунікаційних технологій для надання медичної допомоги на відстані. Вона дозволяє пацієнтам дистанційно консультуватися з лікарями, коли це доцільно та ефективно, а також обмінюватися результатами медичних досліджень і показників та отримувати рекомендації щодо лікування, не виходячи з дому. А лікарям — проводити професійні консультації з колегами з інших областей та навіть країн, не покидаючи свій кабінет.

Телемедицина долає кордони і допомагає створювати безбар’єрний простір. 

Сьогодні надання медичної допомоги засобами телемедицини активно розвивається на рівні держави. Так, за останні кілька років кількість пакетів Програми медичних гарантій, які надають пацієнту можливість отримання медичних послуг у дистанційний спосіб, суттєво зросла: якщо у 2022 році було всього 10 пакетів, то у 2024 році вже понад 30 із 41 пакету містять такі послуги.

Така тенденція є міжнародно визнаною, адже телемедицина пропонує пацієнту більшу гнучкість в отриманні медичної допомоги порівняно з особистим відвідуванням лікувального закладу. Це особливо важливо для маломобільних груп населення та людей із хронічними захворюваннями. Крім того, телемедицина забезпечує доступ до медичних послуг у віддалених місцях, де доступ до лікарів може бути обмеженим та навіть не завжди безпечним через бойові дії. 

Часто телемедицину асоціюють із надсучасними та дороговартісними технологіями, спеціальним програмним забезпеченням чи обладнанням. Але чи дійсно для впровадження телемедицини в закладі необхідні значні ресурси?

Фахівці проєкту «Сталий розвиток національних систем охорони здоровʼя (LHSS)» за сприяння НСЗУ провели дослідження «Оцінка ресурсів закладів охорони здоров’я України, пов’язаних із наданням телемедичних послуг». Метою дослідження було проведення аналізу витрат, які несуть медзаклади для надання медичних послуг дистанційними засобами звʼязку.

Аналіз ретроспективно охопив 30 закладів охорони здоровʼя різних регіонів, типу та форми власності. Ознака, яка обʼєднує всі ці заклади — велика кількість взаємодій, проведена засобами дистанційного звʼязку — тобто телеконсультацій.

Аналіз витрат серед учасників дослідження у 2021-2022 роках показав, що:

• Не всі медзаклади мали інвестиції в активи для телемедицини, а питома вага таких інвестицій склала не більше ніж 1% у загальному ресурсному забезпеченні закладів. 
• Більшість інвестицій були залучені в забезпечення робочих місць працівників, які надають телемедичні послуги (офісні пристрої, меблі, компʼютерна техніка та гарнітура), а на підготовку персоналу за напрямом телемедицини протягом 2021-2022 років заклади кошти зовсім не витрачали.
• Витрати, пов’язані з наданням послуг телемедицини, мали всі заклади. Найбільшою їх частиною була оплата праці медичних працівників.
• Оплата медичних послуг засобами телемедицини забезпечувалася переважно за Програмою медичних гарантій. 

Результати дослідження показали, що для впровадження віддалених медичних послуг у закладі охорони здоровʼя не обовʼязково потрібні значні інвестиції у спеціалізоване обладнання чи умови праці. Відтак, для забезпечення виконання вимог для надання телемедичних послуг у рамках Програми медичних гарантій медзакладам не потрібні значні ресурси та витрати. 

Впровадження телемедицини позитивно впливає на надавачів медичних послуг, зменшуючи навантаження на медичні заклади, скорочує адміністративні витрати та оптимізує робочий процес.

Дослідження пропонує рекомендації керівникам закладів щодо інвестування в розвиток телемедицини на рівні медичного закладу, навчання та підвищення кваліфікації кадрів тощо. Ознайомитися з повним переліком рекомендацій та результатами дослідження можна за посиланням: bit.ly/3V2sCKo

Нагадаємо нещодавно Кабінет Міністрів України ухвалив постанову «Про внесення змін щодо функціонування телемедицини до деяких постанов Кабінету Міністрів України», яка унормувала застосування засобів телемедицини тепер і для екстреної медичної допомоги.