Відважний Іон Бубуйок після поранення та реабілітації мріє битися за Україну та вірить у перемогу в цій несправедливій війні

Іон Бубуйок – 30-річний захисник України, родом із Молдови, який після 24 лютого залишив мирне та спокійне життя і взяв зброю до рук, аби протистояти агресії російської армії. 

За освітою Іон – юрист, у цивільному житті працював теслярем, виготовляв меблі ручної роботи, бо обожнює працювати руками та вправлятися по господарству.

Рідним про своє рішення не говорив. Вони дізналися за тиждень. Сім’я була проти. Розповідає, що рішення воювати прийняв однозначне, бо розумів всю несправедливість цієї війни. Відчував, що це може бути надовго, і дуже хотів допомогти людям. А на питання: «Чи було страшно?» відповідає: «Страшно, коли нічого не робиш». Додав, що багато його колег мислять інакше, однак він так не зміг. Говорить, що москалів треба зупинити. Адже вони не зупиняться ні перед чим, їм завжди буде мало. 

Захисник проходив службу у батальйоні «Карпатська Січ» та говорить, що обстрілів не боявся, адже знає, що таке війна. У Молдові також була війна з росією, яка переросла в «холодний» конфлікт. Чоловік додає, що найбільше гнітить позиція його земляків, оскільки більшість не називає війну війною. Люди бояться. Зізнається, що був вражений тим, що серед українців цього страху не зустрів. 

«Війна в Україні триває 9 років, а в Придністров’ї вона тягнеться вже 30 років. У себе на Батьківщині проходив військову службу, був піхотинцем. З моменту повномасштабного вторгнення пішов воювати за Україну. Приголомшило те, що побачив на фронті: росіяни кидали своїх, а мертвих не хоронили», – говорить Іон. 

Поранення отримав поблизу Лиману, коли потрапив під артилерійський обстріл. Однак його врятували побратими. 

Стан бійця був дуже важким, і шлях лікування не менш складним. Після поранення місяць був лежачим. Спочатку лікувався у Дніпрі, там його і прооперували. Далі був Київ. Після чого потрапив на реабілітацію до Клевані. 

Саме там, у Рівненському обласному госпіталі ветеранів війни, вже чотири з половиною місяці захисник проходить реабілітацію.  

Лікарі кажуть, що прогрес винятковий. Попри те, що йому ще тяжко розмовляти, він щодня працює з психологами та читає книги рідною мовою, котрі мама привезла з рідного дому. У мирному житті був спортсменом, бігав і займався кікбоксингом, тому планує якнайшвидше відновити пробіжки, попри всі обмеження. 

Іон готовий працювати, аби швидше одужати та повернутися на фронт. Каже, якщо не вдасться цього зробити, вважатиме це особистою трагедією. 

Захисник додає, що мріє про перемогу та завершення війни і закликає чоловіків вступати до лав Збройних сил України. Також розповідає, що дружину шукатиме серед українських жінок. І у майбутньому планує працювати та жити в Україні. А свої мрії називає цілями, які можливо досягнути.