Важко поранений воїн з Бахмуту успішно проходить реабілітацію у Тернополі і попри все мріє побачити перемогу

До початку повномасштабної війни Віктор, як і багато хто з теперішніх військових, мав мирну професію. На захист нашої країни стало багато людей, хтось вже мав бойовий досвід, інші ж набували його безпосередньо на полі бою, надійно тримаючи фронт України. І Віктор — один із них. 

До 24 лютого чоловік проживав у Рівненській області та мав у серці сильну любов до України: «Для мене Україна — це спосіб життя, місце, в якому хочеться жити, розвиватися та виховувати своїх дітей». 

Тому після початку повномасштабної війни чоловік рішуче обрав військовий лад та пішов боронити рідну землю до лав Збройних сил України. 

Віктор розпочав службу 4 квітня та разом із побратимами міцно тримав фронт України. Понад 10 непростих місяців боротьби, незламності, болю та бажання вигнати загарбника з власного дому. Захисник боронив країну та відвойовував українські землі зі званням командира бойового розрахунку АГС-17/автоматичний гранатомет. Перебуваючи на Бахмутському напрямку, він отримав мінно-вибухову травму.

А далі був надважкий шлях евакуації та лікування: спочатку бійця транспортували бойовою машиною піхоти, потім автомобілем до Часового Яру, де він й отримав першу потрібну медичну допомогу. Після цього Віктора евакуювали до Дніпра, до  Обласної клінічної лікарні ім. Мечникова.

Там боєць перебував деякий час, а згодом був переведений до Києва, в Олександрівську клінічну лікарню, де місяць проходив лікування. 

Згодом Віктор потрапив до Тернопільської обласної клінічної психоневрологічної лікарні у нейрохірургічне відділення, а згодом — у відділення нейрореабілітації. Тернопільським медикам вдалося стабілізувати стан бійця та перейти до реабілітації. 

Вони розповідають, що Віктор потрапив у лікарню у тяжкому стані. Він перебував у кріслі колісному, зовсім не вміючи самостійно сидіти, ігнорував ліву половину тіла та мав повну відсутність рухів лівої руки та ноги. 

Віктор активно займався у залах фізичної терапії з фізичним терапевтом, ерготерапевтом, психологом та іншими лікарями мультидисциплінарної команди. 

Вже через місяць активних занять наш захисник мав гарні результати та повністю міг обходитися без крісла колісного. Нині Віктор здатний ходити за допомогою одноупорної палиці, самостійно одягатися та став повністю незалежним від сторонньої допомоги. 

Медики кажуть, що у захисника надміцний характер, і своєю незламністю він надихає побратимів, його не здатні зламати жодні обставини. 

Для себе боєць точно вирішив й далі боротися та відновлюватися задля свого майбутнього. Він щиро вірить у перемогу України над цим злом, а разом із ним віримо і всі ми.