Скинути
Контраст
Розмір
Сховати налаштування
Контакт-центр МОЗ
0 800 60 20 19
Налаштування доступності
Close
Налаштування доступності
Контакт-центр МОЗ
0 800 60 20 19
Facebook Youtube Telegram X White
Про міністерство
Керівництво Стратегія Положення про міністерство Міжнародні партнери Очищення влади Внутрішній аудит
Воєнний стан
Громадянам
Заявка на лікування за кордоном Доступні ліки Здоров'я А-Я Всеукраїнський тур ЗміниТИ Закупівлі ліків Протидія COVID-19 Безоплатна правнича допомога Опитування Створення безбар`єрного простору МСЕК Військово-лікарські комісії Медичний канабіс
Медичним працівникам
Освіта
Науково-дослідні установи Вступ на спеціальності галузі знань 22 «Охорона здоров'я» Цикли спеціалізації, тематичного удосконалення та заходи БПР у 2024 році
Пресцентр
Документи
Е-здоров'я
Контакти

Туберкульоз: маршрут пацієнта — від підозри до початку лікування

Люди, у яких діагностували туберкульоз, можуть лікуватись стаціонарно в медичному закладі або амбулаторно, тобто вдома під контролем лікаря. У більшості випадків люди з туберкульозом лікуються амбулаторно з першого дня захворювань. Це ефективно і безпечно для навколишніх, якщо так визначив лікар.

Запідозрити туберкульоз можна за симптомами та/або за результатами радіологічного обстеження органів грудної клітки. Для того щоб вчасно виявити хворобу, людям із груп ризику варто регулярно проходити скринінгове анкетування, радіологічне дослідження органів грудної клітки, а також у деяких випадках молекулярно-генетичне дослідження. Для останнього в пацієнта беруть мокротиння чи інші біологічні рідини, зокрема кал у маленьких дітей. Такі методи встановлюють не лише наявність інфекції, а й визначають чутливість бактерій до антибіотиків, що допомагає підібрати ефективне лікування.

Якщо туберкульоз підтверджують, сімейний лікар за потреби направляє  пацієнта на консультацію до лікаря-фтизіатра. Той призначає схему лікування та визначає необхідність у госпіталізації. Стаціонарно пацієнти лікуються у регіональних фтизіопульмонологічних закладах. Місць для лікування стаціонарних пацієнтів достатньо в усіх регіонах.

У більшості випадків лікування туберкульозу не потребує тривалого перебування в лікарні. Пацієнти починають лікуватися вдома, коли в їхньому мокротинні збудник туберкульозу не виявляється або після 2-3 тижнів ефективного лікування. Така людина більше не є заразною для навколишніх, але має продовжувати лікування.

Пацієнтів, які не потребують стаціонарного лікування або вже закінчили його, у більшості випадків веде сімейний лікар, іноді фтизіатр. За потреби сімейний лікар консультується щодо свого пацієнта з фтизіатром. 

Сімейний лікар супроводжує пацієнта протягом усього лікування: видає необхідні препарати, які медзаклад отримує від регіонального фтизіопульмонологічного закладу, призначає аналізи для відстеження прогресу в лікуванні та виявлення можливих побічних реакцій на терапію та за потреби надає психосоціальну підтримку.

В Україні діагностика та лікування туберкульозу є безоплатними.