Сьогодні українські військові уможливлюють те, про що український народ мріяв упродовж сторіч

З 16 років він доєднався до УПА, а вже в 17 потрапив до радянських виправно-трудових таборів. Михайло Бунь, боєць Української повстанської армії, 13 жовтня разом з іншими ветеранами зустрівся з працівниками Міністерства охорони здоров'я.

Військовий трибунал засудив його до 25 років ув'язнення, проте Михайло потрапив під амністію та вийшов вже через шість років. “За будь-яких умов треба залишатися людиною”, – каже Михайло. Він вважає, що головними якостями є честь та витримка.

До зустрічі також доєдналися учасники антитерористичної операції. Ветерани АТО Микола Опанасенко, Андрій Козінчук та Павло Тихонівський розповіли про те, чому прийняли рішення піти на війну та як живуть далі.

“Після п'яти років служби в українській армії я більше ніколи не хотів повертатися до війська”, – розповів Микола Опанасенко. Звільнившись від військової служби за контрактом, він повернувся до цивільного життя, проте після анексії Криму змінив плани. У червні 2014 року Микола вже брав участь у боях в Луганській області. Після демобілізації зіткнувся з проблемою працевлаштування. Він зрозумів, що йому та багатьом військовим важко адаптуватися до повсякденної рутини. З метою змінити це Микола долучився до громадської ініціативи Центру Зайнятості Вільних Людей. Тепер він допомагає ветеранам АТО знайти себе в новому житті та новій справі.

Андрій Козінчук один із небагатьох фахових військових психологів. Він обрав цю спеціальність в мирний час і більшість його знайомих не могли зрозуміти його вибір. У 2014 році військові психологи стали на вагу золота. “Усі, хто повертається з війни – поранені. Їхні травми не фізичні та їх не видно ззовні, проте вони заважають повернутися до соціуму”, – каже Андрій. Він допомагає демобілізованим військовим знову віднайти своє місце в суспільстві.

Співробітникам Міністерства охорони здоров'я важливо було почути історію ветерана Павла Тиховінського. У боях під Маріуполем він отримав поранення осколком та переніс складну операцію. Павло вважає, що йому пощастило з лікарем, який надав якісну медичну допомогу та зберіг йому не лише життя, а й його якість. Проте деякі його побратими втрачали здоров'я через невдале лікування.

За два роки збройного протистояння фаховий рівень польових медиків значно виріс, також збільшилося їхнє матеріально-технічне забезпечення. Проте з початку АТО військовим лікарям доводилося проводити операції в антисанітарних умовах та без потрібних медикаментів. Співробітник Міністерства охорони здоров'я Олександр Данилюк служив військовим хірургом. Був у Станиці Луганській, Дебальцевому та Щасті. Він дізнався про багато критичних проблем української медичної системи та вирішив долучитися до Міністерства охорони здоров'я, щоб покращити медицину АТО. Разом із ветеранами Олександр привітав своїх побратимів.

Наприкінці зустрічі військовий капелан, отець Андрій Залінський наголосив, що сьогодні українські військові уможливлюють те, про що український народ мріяв упродовж сторіч. “Зараз ми маємо черговий шанс не втратити мрії багатьох поколінь – державність. Україну нам ніхто не надішле “Новою поштою”, – сказав отець Андрій. Він також додав, що не лише військові мають дбати про державність країни: “Ті, хто в тилу, мають таку ж відповідальність захищати Україну, а медики – захищати захисників батьківщини”.

***

День захисника України на державному рівні відзначається 14 жовтня – у день Покрови Пресвятої Богородиці, який є Днем українського козацтва та офіційним днем заснування Української повстанської армії.