Що треба знати про профілактику і лікування ВІЛу

1 грудня - Світовий день боротьби зі СНІДом

Україна залишається регіоном з високим рівнем поширення ВІЛ серед країн Центральної Європи та Східної Азії. 244 тисячі українців мають ВІЛ, з них близько 100 тисяч - досі не знають про свою хворобу. ВІЛ – це не вирок, це хвороба, яку треба вчасно діагностувати і лікувати. За таких умов можна вести якісне і повноцінне життя.

Вірус імунодефіциту передається через контакт з кров'ю та іншими біологічними рідинами. Найчастіше, існує загроза зараження через кров та інші рідини з видимими домішками крові, сперму, вагінальні виділення. Джерелом інфекції не можуть бути калові маси, виділення з носа, мокротиння, піт, сльози, сеча, блювотні маси чи слина.

Понад 66% усіх випадків інфікування ВІЛ в Україні трапляється під час незахищених статевих стосунків. Тому правило №1 у профілактиці ВІЛу - захищений секс.

Не менш важливим є своєчасне виявлення хвороби. Адже що раніше розпочнеться лікування, то меншою буде шкода для організму.

Безоплатні швидкі тести на ВІЛ є в усіх регіонах України, їх можна пройти як у спеціальних центрах (https://www.aidsmap.com/european-test-finder#ua), так і у свого сімейного лікаря, терапевта або педіатра. Перед тестуванням ви зможете поставити питання та отримати інформацію про ВІЛ-інфекцію, шляхи її передачі, оцінити з фахівцем свій ризик інфікування ВІЛ та розглянути можливості його зниження, отримати інформацію про організації, де можна отримати іншу допомогу, тощо. Результат швидкого тесту на ВІЛ готовий уже за 15 хвилин: до 5 хвилин - підготовка і забір крові з пальця, 10 - очікування результату.

Якщо ВІЛ-інфекцію діагностувати вчасно, можна оперативно розпочати антиретровірусну терапію і надати необхідне лікування пацієнту і таким чином гарантувати людині якісне та повноцінне життя. Завдяки успішним державним закупівлям через міжнародні організації, Україна повністю забезпечує лікування усіх хворих на ВІЛ антиретровірусною терапією.

Питання протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні є одним із пріоритетних напрямів державної політики у сфері охорони здоров’я і соціального розвитку та предметом міжнародних зобов’язань.