Рятувати найвразливіших попри небезпеку – історія лікаря «екстренки» з Запоріжжя

Данилові Карі – 28 років, він – дитячий лікар-анестезіолог виїзної спеціалізованої бригади інтенсивної терапії та реанімації, що базується в Запоріжжі. Разом із колегами лікар виїздить на найскладніші виклики до населених пунктів поблизу лінії фронту – рятує життя дорослих і дітей, які щодня потерпають від російського терору.

Запорізька «екстренка» – перше місце роботи Данила після інтернатури. Він каже: повномасштабна війна змусила набувати нового досвіду і працювати здебільшого з мінно-вибуховими травмами, які раніше були лише теоретичною базою.  

Його бригада працює на одному з найсучасніших автомобілів, що зараз є в Запорізькій області – це повноцінне реанімаційне відділення на колесах. У ньому є все для порятунку життів як дорослих, так і малюків від народження: новітній апарат штучної вентиляції легенів, капнограф для контролю за станом людини на ШВЛ, дефібрилятор, монітори життєвих показників, пневмоноші тощо. Робота з таким обладнанням дозволяє медичним професіоналам стабілізувати стан пацієнтів, довозити їх до закладів охорони здоров’я для подальшого лікування. 

Автомобіль закуплений коштом благодійників UNITED24.

Виїздити у найгарячіші прифронтові точки медики почали уже навесні 2022 року – за цей час врятували тисячі життів українців. 

Коли запитуємо про пацієнтів, які запам’яталися найбільше – розповідає історію 10-річної дівчинки з Оріхова з множинними травмами й ампутацією ноги. Дитина вийшла на двір із друзями, коли поряд упала російська ракета. Зі стабілізаційного пункту військових Данило з колегами транспортували дитину в стані коми до Запоріжжя. Пізніше дівчинка пройшла лікування, а згодом – виїхала за кордон, де зараз проходить протезування. Другим згадує двомісячного малюка, чиї батьки намагалися виїхати з Маріуполя. Їхню машину обстріляли за кілька кілометрів до Запоріжжя – батько загинув, а малюк отримав дуже тяжкі поранення. Та завдяки лікарям та можливостям обладнання, дитину довезли до лікарні. 

Свою роботу лікар не вважає чимось надзвичайним. Каже, не дарма ж вчився 8 років! Працювати у постійній небезпеці звик. Проте, визнає, найстрашніше – коли рятуєш людей після одного обстрілу, в поряд починається наступний. 

Понад усе Данило мріє про перемогу – його батьки перебувають під окупацією, тож близькі люди не бачилися вже кілька років. Щойно переможемо – каже – того ж дня поїду до батьків!