Проект розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2019 – 2023 роки»

ПОВІДОМЛЕННЯ
про оприлюднення проекту розпорядження Кабінету Міністрів України
«Про схвалення Концепції Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2019 – 2023 роки»

Міністерство охорони здоров'я України повідомляє про оприлюднення проекту розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2019 – 2023 роки», який розроблено Міністерством охорони здоров'я України.

Проект Концепції підготовлений міжвідомчою робочою групою по розробці Загальнодержавної цільової соціально програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2019 – 2023 роки, що була створена відповідним наказом МОЗ України від 03.11.2017 № 74-Адм. До підготовки проекту Концепції були залучені більше 80 представників зацікавлених сторін, які представляють державний сектор, міжнародні, всеукраїнські та регіональні неурядові організації.

Проект Концепії враховує основні положення «Політичної декларації з питань ВІЛ/СНІДу «Прискореними темпами до активізації боротьби з ВІЛ та припинення епідемії СНІДу до 2030» (Fast Track) прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН в червні 2016 року, яка передбачає впровадити низку заходів, що дозволять охопити послугами з профілактики ВІЛ 90 відсотків осіб із ключових щодо інфікування ВІЛ груп, охопити медичним наглядом 90 відсотків людей, які живуть з ВІЛ, призначити антиретровірусну терапію 90 відсоткам з них та досягти невизначуваного рівня вірусного навантаження ВІЛ у 90 відсотків тих ЛЖВ, які отримують лікування антиретровірусними препаратами. Це дасть можливість зупинити епідемію ВІЛ-інфекції в країні, попередити нові випадки інфікування ВІЛ, зменшити смертність від хвороб, зумовлених ВІЛ, а людям із ВІЛ – жити повноцінним життям

На сьогодні Україна посідає одне з перших місць серед країн Європейського регіону ВООЗ за кількістю ВІЛ-позитивних осіб. За оціночними даними, на початок 2018 року в Україні проживало 244 тисячі ВІЛ-позитивних людей, а поширеність ВІЛ у віковій групі від 15 до 49 років становить 0,94 відсотка та є однією з найвищих серед країн регіону. Оціночна кількість людей, які вживають наркотики ін’єкційним шляхом складає 346 тисяч осіб, осіб, які надають сексуальні послуги за винагороду (або секс-робітниць/робітників) складає 8 тисяч осіб, а чоловіків, які мають секс з чоловіками – 181 тисяч осіб.

Станом на 1 січня 2018 р. під медичним наглядом в закладах охорони здоров’я країни перебувала 141 371 ВІЛ-позитивна особа (або 333,3 особи на 100 тис. населення), 43 816 із них – із діагнозом «СНІД» (103,3 особи на 100 тис. населення).

Дальший розвиток епідемії зумовлений, зокрема, такими факторами:

- неефективна система перенаправлення та зв’язку між послугами профілактики та лікування ВІЛ-позитивних людей, досі існуюча стигма та випадки дискримінації з боку медичного персоналу щодо людей з груп ризику та ВІЛ-позитивних осіб призводить до 30 відсотків «втрат» ЛЖВ у системі медичного нагляду;

- недостатньо розвинена мережа закладів охорони здоров’я, що пропонують послуги з тестування на антитіла до ВІЛ, особливо в сільській місцевості та недостатній рівень знань і настороженості медичного персоналу закладів всіх рівнів медичної допомоги щодо ВІЛ-інфекції і, як наслідок – виявлення ВІЛ-інфекції у понад 50 відсотків на ІІІ і ІV клінічних стадіях;

- недостатнє охоплення послугами замісної підтримувальної терапії людей, які вживають наркотики ін’єкційно (станом на 1 січня 2018 року ЗПТ отримували 10 189 ЛВІН, що становить лише 3 відсотка від їх оціночної кількості);

- подальше поширення сексуального шляху передачі ВІЛ, недостатньо розвинена мережа ВІЛ-сервісних послуг для чоловіків, які мають секс з чоловіками, причому їх стигматизація та дискримінація призводить до збільшення епідемічної значимості цієї ключової групи в порівнянні з іншими групами ризику (так, за останні 5 років кількість уперше виявлених випадків ВІЛ-інфекції серед чоловіків, які мають секс з чоловіками зросла майже вдвічі, з 262 до 495);

- внаслідок обмеженого державного фінансування 59 відсотків оціночної кількості ЛЖВ не отримують лікування, незважаючи на щорічне зростання обсягів закупівлі антиретровірусних препаратів в цілому по країні;

- брак ґендерно-чутливих підходів при плануванні, оцінці та наданні послуг, пов’язаних із ВІЛ, що призводить до неповного забезпечення потреб тих осіб, які отримують ці послуги, у розрізі статі (ґендеру), наприклад, частка жінок від загальної кількості осіб, які беруть участь в програмі ЗПТ становить лише 22 відсотка.

З метою зупинення епідемії ВІЛ-інфекції в країні, попередження нових випадків інфікування ВІЛ, зменшення смертності від хвороб, зумовлених ВІЛ, необхідно забезпечити широкомасштабні та комплексні заходи профілактики, діагностики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки людей, які живуть з ВІЛ, шляхом розроблення Концепції Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2019-2023 роки (далі – Програма), підготовки та подальшого впровадження цієї Програми.

Метою Програми є зниження захворюваності і смертності від хвороб, зумовлених СНІДом шляхом створення та функціонування ефективної системи надання якісних і доступних послуг з профілактики, тестування на антитіла до ВІЛ, насамперед серед ключових щодо інфікування ВІЛ груп, лікування, догляду і підтримки ЛЖВ у рамках реформування системи охорони здоров’я.

Для громадського обговорення проект Концепції розміщено на офіційному веб-сайті Міністерства охорони здоров'я України.

Зауваження та пропозиції приймаються у письмовому або електронному вигляді протягом місяця з дня опублікування на адресу: ДУ «Центр громадського здоров’я МОЗ України: вул. Ярославська, 41, м. Київ, 04071, контактна особа: Сергій Грабовий, тел. +38(066)-845-1567, ( 044) 281-23-67
e-mail: [email protected].

ПРОЕКТ

Про схвалення Концепції Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2019-2023 роки

1. Схвалити Концепцію Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2019-2023 роки, що додається.

Визначити Міністерство охорони здоров’я замовником Програми.

2. Міністерству охорони здоров’я разом із зацікавленими органами виконавчої влади у двомісячний строк розробити і подати на розгляд Кабінету Міністрів України проект Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2019-2023 роки.

Прем’єр-міністр України

В. ГРОЙСМАН

Політична пропозиція

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Проект розпорядження Кабінету Міністрів України “Про схвалення Концепції державної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2019 – 2023 роки” (далі – проект Концепції) розроблено Міністерством охорони здоров’я України на виконання Розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 березня 2017 року № 248-р «Про схвалення Стратегії забезпечення сталої відповіді на епідемії туберкульозу, в тому числі хіміорезистентного, та ВІЛ-інфекції/СНІДу на період до 2020 року та затвердження плану заходів щодо її реалізації».

На сьогодні Україна посідає одне з перших місць серед країн Європейського регіону ВООЗ за кількістю ВІЛ-позитивних осіб. За оціночними даними, на початок 2018 року в Україні проживало 244 тисячі ВІЛ-позитивних людей, а поширеність ВІЛ у віковій групі від 15 до 49 років становив 0,94 відсотка та є однією з найвищих серед країн регіону. Оціночна кількість людей, які вживають наркотики ін’єкційним шляхом (ЛВІН) складає 346 тисяч осіб, осіб, які надають сексуальні послуги за винагороду (або секс-робітниць/робітників) (СР) складає 8 тисяч осіб, а чоловіків, які мають секс з чоловіками (ЧСЧ) – 181 тисяч осіб.

Дальший розвиток епідемії зумовлений такими факторами:

- відсутність плану широкого інформування КГН та загального населення щодо проблематики ВІЛ, профілактики та лікування із застосування соціального маркетингу, як наслідок, недостатня обізнаність загального населення з питань профілактики інфікування ВІЛ; брак мотивації до безпечної сексуальної поведінки та до тестування на антитіла до ВІЛ, внаслідок чого постійно збільшується вага гомосексуального та гетеросексуального шляхів інфікування, лише 57 відсотків від оціночної кількості ЛЖВ отримали послуги з тестування на антитіла до ВІЛ і знають про свій ВІЛ-позитивний статус;

- існування ризику втрати наступності та безперервності профілактичних послуг для осіб із КГН в разі зменшення або призупинення фінансування цих заходів з боку міжнародних донорів;

- відсутність державного фінансування та плану з профілактики передачі ВІЛ статевим шляхом, в т.ч. закупівлі презервативів для подальшого безкоштовного розповсюдження у закладах охорони здоровʼя (ЗОЗ) та за межами закладів системи охорони здоров’я серед КГН та загального населення стає однією з причин подальшого зростання питомої ваги сексуального шляху в структурі шляхів передачі ВІЛ;

- регуляторні обмеження, що не дозволяють запровадити в Україні міжнародні рекомендації з послуг з тестування на антитіла до ВІЛ навченим персоналом без спеціальної освіти на рівні спільнот, що обмежує доступ до послуг з тестування на антитіла до ВІЛ належної якості для КГН та загального населення;

- неефективна система перенаправлення та зв’язку між послугами профілактики та лікування ВІЛ-позитивних людей, досі існуюча стигма та випадки дискримінації з боку медичного персоналу щодо КГН та ВІЛ-позитивних осіб призводить до 30 відсотків «втрат» ЛЖВ у системі медичного нагляду;

- недостатньо розвинена мережа ЗОЗ, які пропонують послуги з тестування на антитіла до ВІЛ, особливо в сільській місцевості та недостатній рівень знань і настороженості медичного персоналу закладів всіх рівнів медичної допомоги щодо ВІЛ-інфекції і, як наслідок – виявлення ВІЛ-інфекції у понад 50 відсотків на ІІІ і ІV клінічних стадіях;

- криміналізація ЛВІН та СР є барʼєром для отримання ними профілактичних послуг;

- недостатнє охоплення послугами замісної підтримувальної терапії (ЗПТ) ЛВІН, які її потребують (станом на 1 січня 2018 року ЗПТ отримували 10 189 ЛВІН, що становить лише 3 відсотка від їх оціночної кількості);

- у кожній з КГН поширена практика вживання психоактивних речовини, що відносяться до класу стимуляторів, проте наразі в Україні відсутні профілактичні послуги, що відповідають потребам людей, які практикують вживання таких речовин;

- подальше поширення сексуального шляху передачі ВІЛ, недостатньо розвинена мережа ВІЛ-сервісних послуг для ЧСЧ, причому їх стигматизація та дискримінація призводить до збільшення епідемічної значимості цієї ключової групи в порівнянні з іншими КГН (так, за останні 5 років кількість уперше виявлених випадків ВІЛ-інфекції серед ЧСЧ зросла майже вдвічі, з 262 до 495);

- внаслідок обмеженого державного фінансування 59 відсотків оціночної кількості ЛЖВ не отримують лікування, незважаючи на щорічне зростання обсягів закупівлі антиретровірусної терапії (АРТ) в цілому по країні;

- зростаючий дефіцит медичних кадрів, викликаний економічно вимушеною міграцією кваліфікованого медичного персоналу до сусідніх та розвинених країн, та брак кадрів соціальної направленості у сфері супроводу КГН;

- наявні регуляторні обмеження та брак фінансування створюють перешкоди на шляху створення у ЗОЗ первинної, вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги інтегрованих послуг для ВІЛ-позитивних людей, які мають поєднані захворювання (конфекції), зокрема, ВІЛ і туберкульоз, ВІЛ і вірусні гепатити тощо, а також поєднані захворювання і розлади, зокрема ВІЛ і розлади психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних, в тому числі наркотичних, речовин, ВІЛ та інші психічні розлади тощо;

- зниження доступу загального населення, людей із КГН та ЛЖВ до якісної профілактики, тестування та медичної допомоги, в тому числі паліативної, відставання обсягів медичної та соціальної допомоги для ЛЖВ на рівні первинної медико-санітарної допомоги від темпів поширення епідемії через недостатній рівень знань і досвіду медичного персоналу ЗОЗ первинної ланки системи охорони здоровʼя щодо допомоги ВІЛ-позитивним людям в умовах медичної реформи;

- ризику «втрати клієнтів» у системі профілактичних послуг для осіб із КГН у разі зменшення або припинення донорського фінансування;

- наявність умов для поширення ВІЛ-інфекції серед нових актуальних КГН, таких як військовослужбовці, внутрішньо переміщені особи, трансґендери, тощо та брак програм і заходів з епіднагляду серед цих груп;

- брак заходів із профілактики, діагностики та лікування ВІЛ-інфекції серед осіб, узятих під варту та засуджених в умовах реформування системи охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України (ДКВСУ), як наслідок – існування умов для поширення ВІЛ в установах системи ДКВСУ;

- відсутні ефективні та цілеспрямовані специфічні інтервенції для подолання ВІЛ-інфекції серед трансґендерів, не врахована специфіка надання послуг особам, які належать цієї ключової групи, що є одним з багатьох барʼєрів до отримання ними медико-соціальних послуг.

Водночас за період реалізації Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014-2018 роки у 2017 р. спостерігається тенденція до стабілізації епідемічної ситуації в порівнянні з вихідними показниками 2013 р.: зокрема, за даними офіційної статистики, на 38 відсотків зменшилась кількість захворювань на ВІЛ-інфекцію у віковій групі від 15 до 24 років (з 1 534 до 944 випадків); майже в два рази знизилася частота передачі ВІЛ від матері до дитини (з 3,9% до 2,2% (показник 2017 року розрахований за результатами ранньої діагностики)); поступово зменшується поширеність ВІЛ серед вагітних (з 0,87% до 0,71%); протягом останніх п’яти років стабілізувалася захворюваність на СНІД (на рівні 19,8 – 22,8 випадка на 100 тис. населення); поширеність ВІЛ-інфекції серед СР знизилась з 7,3 до 5,2 відсотка; стабілізувалась на рівні 19-22% поширеність ВІЛ серед ЛВІН; охоплення антиретровірусною терапією зросло в 1,8 рази (з 55 784 до 98 237 осіб); утримання на терапії через 12 і більше місяців від її початку зросло з 69 до 88 відсотків.

З метою зупинення епідемії ВІЛ-інфекції в країні, попередження нових випадки інфікування ВІЛ, зменшення смертності від хвороб, зумовлених ВІЛ, необхідно забезпечити широкомасштабні та комплексні заходи профілактики, діагностики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки людей, які живуть з ВІЛ, шляхом розроблення Концепції Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2019-2023 роки (далі – Програма), підготовки та подальшого впровадження цієї Програми.

2. Мета і шляхи її досягнення

Метою розробки проекту розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження Концепції Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2019-2023 роки» є визначення і затвердження базових положень відповідної Програми.

Проектом розпорядження затверджуються базові положення Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2019-2023 роки, зокрема,

• визначено проблему, на розв’язання якої спрямовано Програму;

• проаналізовано причини виникнення проблеми та наведено обґрунтування необхідності її розв’язання програмним методом;

• сформульовано мету Програми;

• вибрано оптимальний варіант розв’язання проблеми на основі порівняльного аналізу можливих варіантів;

• викладено основні шляхи і способи розв’язання проблеми;

• перераховано очікувані результати виконання Програми, які будуть показниками її ефективності;

• вказано терміни виконання Програми, та окреслено засади її фінансування.

3. Правові аспекти

У проекті розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження Концепції Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2019-2023 роки» реалізовано норми:

• Конституції України (розпорядження спрямовано на реалізацію прав та обов’язків громадян, визначених Конституцією);

• Закону України від 23 грудня 2010 року № 2861–VI «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення» (розпорядження спирається на основні правові засади у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу, терміни та поняття, визначені цим законом).

Крім того, розпорядження базується на норма Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами (стаття 427 глави 22 «Громадське здоров’я» розділу V «Економічне та галузеве співробітництво» Угоди), і передбачає впровадження заходів із попередження інфекційних хвороб і контролю над ними, зокрема щодо ВІЛ-інфекції/СНІДу.

Реалізація розпорядження не передбачає внесення змін до чинних актів або визнання актів такими, що втратили чинність.

За результатами прийняття розпорядження передбачається розроблення нового правового акта – проекту Закону України «Про затвердження Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 20190-2023 роки».

Проект розпорядження стосується прав громадян, визначених Конституцією і законами України, зокрема, рівних конституційних прав громадян та їх рівності перед законом (стаття 24 Конституції України), невід’ємного права на життя (стаття 27), права на повагу до гідності (стаття 28), права на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування (стаття 49).

4. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження Концепції Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014-2018 роки» не потребує додаткових витрат із державного бюджету, оскільки воно є проектом відповідної Програми, яку буде розроблено на основі Концепції.

Фінансування Програми в необхідних обсягах передбачається здійснювати за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів, інших джерел, не заборонених законодавством.

5. Позиція заінтересованих органів

Проект розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження Концепції Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2019-2023 роки» стосується інтересів інших органів, які будуть співвиконавцями вказаної Програми, зокрема:

Міністерства юстиції України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства екології та природних ресурсів України, Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства оборони України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства молоді та спорту України, Міністерства соціальної політики України, Міністерства фінансів України;

Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної прикордонної служби України, Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України, Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, Державної регуляторної служби України; Державної служби України з питань праці;

Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Національної поліції України, Служби безпеки України, Національної академії медичних наук України, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.

6. Регіональний аспект

Проект розпорядження стосується діяльності регіонів у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу. Під час розробки проекту бралися до уваги такі регіональні чинники:

- нерівномірність поширення ВІЛ-інфекції у різних регіонах України, наявність специфіки та окремих потреб міст і областей, що зумовлює необхідність їх врахування під час розробки місцевих Програм;

- необхідність здійснення планування та подальшої координації розподілу ресурсів міжнародної технічної, гуманітарної, благодійної та донорської допомоги відповідно до епідемічних показників поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу та ефективності використання таких ресурсів виходячи, зокрема, з переліку областей, районів та окремих населених пунктів, яким властивий найбільший тягар епідемії ВІЛ або які мають недостатній рівень охоплення профілактикою, послугами з тестування на ВІЛ КГН та загального населення, лікування ВІЛ-інфекції, соціального супроводу та підтримки для ЛЖВ.

З огляду на необхідність врахування потреб регіонів під час розроблення проекту Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2019-2023 роки, проект розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження Концепції Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2019-2023 роки» направлено на погодження обласним, Київській міській державним адміністраціям.

7. Запобігання корупції

У проекті акта відсутні правила і процедури, що можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень.

8. Громадське обговорення

Проект Концепції потребує проведення консультацій з громадськістю.

Для залучення громадськості, фахівців та експертів до розроблення проекту Концепції Наказом Міністерства охорони здоров’я від 3 листопада 2017 р. № 74-Адм створена міжвідомча робоча група по розробці Програми (далі – МРГ), до роботи якої залучені більше 80 представників зацікавлених сторін. 23.02.2018 р. у зв’язку з надходженням нових пропозицій про включення до складу МРГ Міністерство видало наказ № 19-Адм, яким розширено список членів МРГ. Крім того, при робочій групі було утворено шість підгруп: з розробки заходів зі зменшення нових випадків ВІЛ-інфекції; мобілізації спільнот, ґендеру та прав людини; ефективного лікування; моніторингу та оцінки; закупівель; фінансів.

Загалом відбулося три засідання МРГ, на яких опрацьовано мету, очікувані результати і показники Програми, підготовлено проект Концепції Програми.

Для громадського обговорення проект Концепції розміщено на сайті МОЗ України www.moz.gov.ua.

Підсумкове розширене громадське обговорення проекту розпорядження (за результатами опрацювання центральними та місцевими органами виконавчої влади, громадського обговорення проекту, розміщеного на сайті МОЗ України) заплановано на другу половину червня 2018 року.

9. Позиція соціальних партнерів

Проект акта потребує погодження Спільного представницького органу всеукраїнських профспілок та профспілкових об’єднань, Спільного представницького органу Сторони роботодавців на національному рівні.

10. Оцінка регуляторного впливу

Проект акта є регуляторним актом. Документи направлено на розгляд до Державної регуляторної служби України.

11. Прогноз результатів

Прийняття розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2019-2023 роки» забезпечить:

розроблення відповідної Програми на основі консолідованої позиції центральних та регіональних органів влади, національних та міжнародних експертів, громадських та приватних інституцій,

закріплення здобутків аналогічної загальнодержавної цільової соціально програми протидії ВІЛ/СНІДу на 2014-2018 роки;

доступ людей із ключових груп до якісних послуг, впровадження ефективного досвіду та інноваційних механізмів у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу.

Виконання Програми спрямовано на досягнення таких результатів за умови забезпечення їх повного та своєчасного фінансування:

послугами з профілактики ВІЛ охоплено 90 відсотків осіб із КГН;

послугами з тестування на ВІЛ охоплено 90 відсотків ЛЖВ;

АРТ отримують не менше 81 відсотка ЛЖВ;

отримують АРТ та мають невизначуване вірусне навантаження 74 відсотки ЛЖВ;

зменшена кількість нових випадків інфікування ВІЛ серед населення з поступовим унеможливленням інфікування;

зменшена щонайменше на 50 відсотків кількість нових випадків інфікування ВІЛ серед осіб із КГН;

унеможливлено інфікування внаслідок передачі ВІЛ-інфекції від матері до дитини;

викорінено випадки стигми та дискримінації при наданні профілактичних, медичних, соціальних та інших послуг ЛЖВ та людям із ключових груп.

В.о. Міністра
охорони здоров’я України

Уляна СУПРУН

Документи

pro_20180621_1.pdf

Документи

Дякуємо

Увага