Проект наказу Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження порядку надання послуг з догляду і підтримки людей, які живуть з ВІЛ»
ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ОПРИЛЮДНЕННЯ
Міністерство охорони здоров'я України повідомляє про оприлюднення проекту наказу Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження Порядку надання послуг з догляду і підтримки людей, які живуть з ВІЛ».
Проект наказу розроблений Міністерством охорони здоров’я України для забезпечення виконання пункту 18 статті 4 Закону України від 2 грудня 1991 року № 1972-XII «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ».
Проект затверджує Порядок надання послуг з догляду і підтримки людей, які живуть з ВІЛ, та визначає механізм надання інтегрованих послуг категоріям населення, вразливим до стигми та дискримінації та в цілому, покликаний забезпечити мотивування до раннього початку лікування ВІЛ, формування прихильності для лікування та профілактики передачі ВІЛ серед партнерів отримувачів послуг шляхом посилення спроможності інституцій та організацій в наданні якісних послуг у сфері ВІЛ/СНІД.
Проект наказу, пояснювальна записка та аналіз регуляторного впливу акта оприлюднені шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Міністерства охорони здоров'я України в мережі Інтернет www.moz.gov.ua
Зауваження та пропозиції приймаються Директоратом громадського здоров'я МОЗ України протягом місяця з дня оприлюднення у письмовому або електронному вигляді на адресу: 01601, м. Київ, вул. Грушевського, 7.
Контактна особа – Гриценко Тарас Вікторович, тел. (093) 150 84 83, e-mail: [email protected]
ПРОЕКТ
Про затвердження Порядку надання послуг з догляду і підтримки людей, які живуть з ВІЛ
З метою виконання пункту 18 статті 4 Закону України від 2 грудня 1991 року № 1972-XII «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ»,
НАКАЗУЮ:
1. Затвердити Порядок з надання послуг догляду і підтримки людей, які живуть з ВІЛ, що додається.
2. Директорату громадського здоров’я (Скіпальському А.П.) забезпечити подання цього наказу в установленому порядку на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.
3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра з питань європейської інтеграції Стефанишину О. А.
4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.
| В.о. Міністра | У. СУПРУН |
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту наказу Міністерства охорони здоров’я України
«Про затвердження порядку надання послуг з догляду і підтримки людей, які живуть з ВІЛ»
Мета: зниження рівня захворюваності та смертності від ВІЛ-інфекції/СНІДу шляхом забезпечення створення системи безперервного надання якісних і доступних послуг з догляду та підтримки ЛЖВ, якісного зв’язку та взаємодії між надавачами послуг, пов’язаних з ВІЛ та заохоченню представників КГН та партнерів ЛЖВ до медичних послуг.
1. Підстава розроблення Проекту акта
Проект наказу Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження порядку надання послуг з догляду і підтримки людей, які живуть з ВІЛ» (далі – Проект) на виконання пункту 18 статті 4 Закону України від 2 грудня 1991 року № 1972-XII «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ», пункту 16 Плану заходів Стратегії забезпечення сталої відповіді на епідемії туберкульозу, в тому числі хіміорезистентного, та ВІЛ-інфекції/СНІДу на період до 2020 року, затвердженої розпорядженням Кабінету міністрів України від 22 березня 2017 року № 248-р. та пункту 4 протоколу засідання Національної ради з питань протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу від 12 липня 2018 року.
2. Обґрунтування необхідності прийняття акта
Питання протидії ВІЛ-інфекції в Україні є одним з пріоритетних напрямів державної політики у сфері охорони здоров’я і соціального розвитку.
Попередження інфекційних хвороб і контроль над ними, зокрема щодо ВІЛ-інфекції/СНІДу, передбачені Угодою про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами (відповідно до статті 427 глави 22 «Громадське здоров’я» розділу V «Економічне та галузеве співробітництво» Угоди) та зобов’язаннями держави перед Глобальним Фондом для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією.
Як член Організації Об’єднаних Націй (ООН), Україна приєдналася до глобального процесу забезпечення досягнення Цілей сталого розвитку, через розробку відповідних національних стратегічних завдань, серед яких визначила одним з пріоритетів зупинення епідемії СНІДу, як виклику громадському здоров’ю, а також, на виконання цього завдання, приєдналась до «Політичної декларації з питань ВІЛ/СНІДу: «прискореними темпами до активізації боротьби з ВІЛ та припинення епідемії СНІДу до 2030» (Fast Track) прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН в червні 2016 року.
На сьогодні Україна посідає одне з перших місць серед країн Європейського регіону ВООЗ за кількістю ВІЛ-позитивних осіб. За оціночними даними Державної установи «Центр громадського здоров’я МОЗ України», що розраховані за допомогою програмного забезпечення Spectrum, на початок 2018 року в Україні проживало 244 тисячі ВІЛ-позитивних людей (далі – ЛЖВ), а поширеність ВІЛ у віковій групі від 15 до 49 років становила 0,94 відсотка та є однією з найвищих серед країн регіону.
У рамках досягнення цілей стратегії Fast Track на кінець 2020 року, відповідно до оціночних даних, розрахованих на початок 2018 року, 234 тисячі ЛЖВ повинні знати про свій ВІЛ-позитивний статус і перебувати на обліку у закладах охорони здоров’я, 211 тисяч – отримувати лікування, а 190 тисяч із них – мати невизначуваний рівень ВН. Станом на 1 січня 2018 року на обліку в ЗОЗ країни перебувала 141 371 ВІЛ-позитивна особа.
Попри досягнутий прогрес в лікуванні ВІЛ в Україні, більше половини випадків інфікування ВІЛ реєструються вже на пізніх стадіях захворювання, утримання нових пацієнтів на лікуванні протягом 12 місяців становить 88%, а стигматизація та дискримінація залишаються значною перешкодою у формуванні прихильності до лікування, в перчу серед представників груп підвищеного ризику інфікування ВІЛ (далі – КГН).
Зокрема, неефективна система перенаправлення та зв’язку між послугами, досі існуюча стигматизація та випадки дискримінації з боку медичного персоналу щодо КГН та ВІЛ-позитивних, брак ґендерно-чутливих підходів при плануванні, оцінці та наданні послуг, пов’язаних із ВІЛ, осіб призводить до того, що близько 30 відсотків ЛЖВ, які знають про свій ВІЛ-позитивний статус не звертаються до лікаря.
Зважаючи на амбітні цілі щодо охоплення лікуванням, необхідність прискореного залучення до лікування протягом першого місяця за принципом Test and Start, формування прихильності до лікування, відповідального ставлення до дотримання режиму та розуміння переваг перебування на АРТ, а також залучення ін’єкційних та сексуальних партнерів ЛЖВ та КГН з метою попередження інфікування ВІЛ та своєчасної диспансеризації, існує нагальна потреба державного врегулювання та гарантування програм догляду та підтримки, що передбачено цим Проектом.
3. Суть Проекту акту
Проект затверджує Порядок надання послуг з догляду і підтримки людей, які живуть з ВІЛ, та визначає механізм надання інтегрованих послуг категоріям населення, вразливим до стигми та дискримінації та в цілому, покликаний забезпечити мотивування до раннього початку лікування ВІЛ, формування прихильності для лікування та профілактики передачі ВІЛ серед сексуальних партнерів отримувачів послуг шляхом посилення спроможності інституцій та організацій в наданні якісних послуг у сфері ВІЛ/СНІД.
Покращення доступу до надання медичних послуг у зв’язку з ВІЛ та їх наближення до отримувача послуг, формування ефективної моделі зв’язку між послугами, спрямоване на подолання соціальної ізоляції та залучення представників ЛЖВ та їх сексуальних партнерів до отримання відповідних послуг.
4. Правові аспекти
Основними нормативно-правовими актами у цій сфері правового регулювання є:
Основи законодавства України про охорону здоров’я;
закони України «Про захист населення від інфекційних хвороб», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ», «Про протидію захворюванню на туберкульоз», «Про соціальні послуги», «Про затвердження Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014–2018 роки», «Про місцеве самоврядування» та інші.
5. Фінансово-економічне обґрунтування
Фінансування заходів щодо реалізації Проекту буде здійснюватись за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів у межах асигнувань, що передбачаються на відповідний рік, благодійних фондів, міжнародної технічної
та фінансової допомоги та інших джерел, не заборонених законодавством.
6. Прогноз впливу
Проект наказу є регуляторним актом. Аналіз регуляторного впливу додається.
Проект наказу прямо не стосується питань розвитку адміністративно-територіальних одиниць та не вирішує концептуальні проблеми розвитку регіонів.
Водночас реалізація положень Проекту може мати позитивний вплив на організацію надання послуг, пов’язаних з профілактикою, діагностикою, лікуванням та супроводом у зв’язку з ВІЛ на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць.
У проекті наказу відсутні правила та процедури, які можуть прямо впливати на ринок праці.
В той же час очікуваними результатами реалізації положень Проекту мають стати, зокрема, створення умов для збільшення мобільності трудових ресурсів у сфері охорони здоров'я та громадського здоров’я, в неурядовому секторі та покращення умов їх оплати праці і забезпечення можливості організації нових робочих місць.
Проект наказу не справляє вплив на екологію та навколишнє природне середовище.
Прогноз впливу реалізації акта на ключові інтереси заінтересованих сторін додається.
61. Стратегічна екологічна оцінка
Проект наказу не є документом державного планування та не передбачає реалізацію видів діяльності, які впливають на довкілля, а тому не потребує здійснення стратегічної екологічної оцінки.
7. Позиція заінтересованих сторін
Проект наказу не стосується соціально-трудової сфери.
Проект наказу не стосується сфери наукової та науково-технічної діяльності.
Проект наказу не стосується питань розвитку адміністративно-територіальних одиниць, а тому не потребує погодження з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
8. Громадське обговорення
Проект потребує проведення консультацій з громадськістю. Для громадського обговорення Проект розміщено на офіційному сайті МОЗ України www.moz.gov.ua.
9. Позиція заінтересованих органів
Проект потребує погодження з Державною регуляторною службою України та Федерацією роботодавців України.
10. Правова експертиза
Проект акту підлягає реєстрації у Міністерстві юстиції України, яким буде проведено правову експертизу відповідно до законодавства.
11. Запобігання дискримінації
У Проекті відсутні положення, що містять ознаки дискримінації.
111. Відповідність принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків
У Проекті відсутні положення, які порушують принцип забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків. Проект акта є гендерно нейтральним.
12. Запобігання корупції
У Проекті відсутні правила і процедури, що можуть містити ризики вчинення корупційних діянь.
13. Прогноз результатів
Прийняття Проекту закріпить узгоджені підходи та засади щодо організації та надання послуг з догляду та підтримки людей, які живуть з ВІЛ, сприятиме формуванню прихильності до отримання медичних послуг, диспансеризації, а також забезпечуватиме належне утримання в програмах лікування. Окрім того, прийняття Проекту сприятиме залученню партнерів ЛЖВ та представників ключових груп населення, та як наслідок, вчасному виявленню нових випадків ВІЛ та ранньому початку АРТ.
| В.о. Міністра охорони здоров’я України |
Уляна СУПРУН |
ПРОГНОЗ ВПЛИВУ
реалізації акта на ключові інтереси заінтересованих сторін
Суть проекту: на сьогодні відсутні нормативно-правові засади, які б формували єдині підходи з надання послуг з догляду і підтримки людей, які живуть з ВІЛ (ЛЖВ) та забезпечували їх інтеграцію з медичними послугами.
Пропонується врегулювання нормативних та організаційних засад із забезпечення безперервних послуг з догляду і підтримки ЛЖВ в умовах переходу від донорського (переважно за рахунок коштів Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією) до фінансування за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.
|
Заінтересована сторона |
Ключовий інтерес |
Очікуваний (позитивний чи негативний) вплив на ключовий інтерес із зазначенням передбачуваної динаміки змін основних показників (у числовому або якісному вимірі) |
Пояснення (чому саме реалізація акта призведе до очікуваного впливу) |
|
|
короткостроковий вплив |
середньостроковий вплив |
|||
|
Лише 16% українців від 15 років та старше готові прийняти ЛЖВ як колег, або сусідів, або близьких друзів, або членів сім’ї. (дані отримані в межах всеукраїнського дослідження «Обізнаність населення про епідемію ВІЛ в Україні» (2017)) |
Неприйняття та уникання ЛЖВ або представників спільноти людей, уразливих до ВІЛ, в тому числі в просторі надання медичних послуг. |
– |
+ |
Люди, у яких існує стигма та упереджене ставлення до ВІЛ-позитивних та їх партнерів та представників ключових груп населення не підтримують шляхів подолання проблеми ВІЛ-інфекції з позиції громадського здоров’я, у тому числі й шляхом нормативного врегулювання та надання послуг з догляду і підтримки людей, які живуть з ВІЛ. |
|
Люди, які живуть з ВІЛ (244 000 – оціночні дані, отримані з використанням інструменту Spectrum/ЕРР 5.63, 2018 ) та їх партнери (статеві та ін’єкційні). |
Отримання комплексної підтримки та залучення до безперервних послуг з діагностики, медичного нагляду та лікування препаратами антиретровірусної терапії при переході від донорського до державного фінансування |
+ |
+ |
Проект передбачає можливість законодавчого закріплення комплексних послуг з догляду та підтримки людей, які живуть з ВІЛ, що сприятиме ранній діагностиці ВІЛ, підвищенню ефективності та досягненню терапевтичних цілей лікування ВІЛ, подоланню стигми та дискримінації ВІЛ-позитивних осіб, створення конкурентного середовища в сфері надання послуг громадського здоров’я. При цьому використовуються наступні підходи: 1) Доказовість: інтервенції з доказовою ефективністю відповідно до міжнародних стандартів та рекомендацій 2) Економічна ефективність: максимальний вплив на епідемії за найбільш раціональні ресурси 3) Універсальність: можливість ефективного програмування незалежно від регіональної специфіки 4) Чіткість: створення нормативної бази для зрозумілої та ефективної імплементації 5) Відкритість: залучення ключових спільнот та всіх зацікавлених сторін до формування пакетів |