Скинути
Контраст
Розмір
Сховати налаштування
Контакт-центр МОЗ
0 800 60 20 19
Налаштування доступності
Close
Налаштування доступності
Контакт-центр МОЗ
0 800 60 20 19
Facebook Youtube Telegram X White
Про міністерство
Стратегія Керівництво Положення про міністерство Міжнародні партнери Очищення влади Внутрішній аудит
Воєнний стан
Громадянам
Заявка на лікування за кордоном Доступні ліки Здоров'я А-Я Всеукраїнський тур ЗміниТИ Закупівлі ліків Безоплатна правнича допомога Опитування Створення безбар`єрного простору Медичний канабіс Військово-лікарські комісії МСЕК Протидія COVID-19
Медичним працівникам
Освіта
Науково-дослідні установи Вступ на спеціальності галузі знань 22 «Охорона здоров'я» Цикли спеціалізації, тематичного удосконалення та заходи БПР у 2024 році
Пресцентр
Документи
Е-здоров'я
e-Stock Електронна інтегрована система спостереження за захворюваннями (ЕЛІССЗ) Система Meddata
Контакти

Під час окупації Миколаївщини частина медзакладів працювала практично на лінії фронту

КНП «Березнегуватська центральна районна лікарня» Миколаївської області до звільнення правобережної частини Херсонщини та Миколаївської області перебувала практично на лінії фронту – всього за 10 км від позицій ворога. У період з травня по жовтень заклад прийняв понад 6000 (!) пацієнтів за загальної місткості лише у 50 стаціонарних ліжок.

Своєчасне постачання високотехнологічного обладнання дозволило лікарям врятувати сотні життів. Зокрема, заклад був укомплектований апаратами штучної вентиляції легень, апаратом ультразвукової діагностики, наркозним апаратом, кисневим концентратом, сучасними моніторами пацієнта тощо.

Закордонні благодійні компанії допомогли обладнати рентгенкабінет, надали сучасний автомобіль невідкладної допомоги.

 

«Чотири операційні працювали 24/7, – коментує Вікторія Самойлова, директорка КНП “Березнегуватська центральна районна лікарня”. – Ми, на щастя, не були під окупацією, але були відрізані від Миколаївщини окупованою Снігурівкою, тому всіх пацієнтів вимушені були везти до Кривого Рога практично відсутніми дорогами».

За словами Вікторії Самойлової, головним завданням працівників закладу була стабілізація пацієнтів, які надходили з великою кількістю уламкових поранень. Після стабілізації їх намагалися одразу переправити в інші заклади, тому що самі були ціллю для ворога. 

«13 липня внаслідок обстрілу була знищена частина будівлі поліклініки, не можемо оговтатися і досі, – каже директорка. – Ми були такими маленькими, але, як виявилось, стали дуже важливими».