Навчання за кордоном: 10 кроків, що полегшать адаптацію до іноземної школи

Процес адаптації створює навантаження на всі сфери діяльності людини – фізичну, емоційну й когнітивну. Наші діти і так травмовані подіями та змінами, що принесла в їхнє життя війна. А тому особливо потребують нашої підтримки і турботи в період звикання до закордонної школи.  

Коли ми стикаємося із чимось новим, незнайомим – це велика робота для мозку і значне навантаження на психіку. Це наче йти крізь хащі, коли доводиться вперше прокладати стежки. Але з кожним повторенням, з кожним досвідом «стежка» стає все ширшою та легшою. І кожен досвід нас збагачує: ми отримуємо нові знання, навички, контакти. 

Це нормально, коли спершу складно. Нагадайте про це дитині й запевніть, що допомагатимете подолати цей шлях «першопроходця», підтримуйте та підбадьорюйте, розпитуйте та давайте поради, якщо це буде потрібно.

А щоб спростити процес адаптації до навчального закладу в іншомовній країні, скористайтесь порадами дитячої та сімейної психологині Світлані Ройз. 

1. Знайомство з територією

Важливо дізнатися, де в школі розташовані туалет, їдальня, класи, спортзал. Це надасть впевненості й зніме хоча б напругу через дезорієнтацію. 

2. Знання = сила

Познайомтеся самі та за можливості познайомте дитину з вчителями, директором школи та іншими особами, з якими контактуватиме школяр впродовж навчання. Зʼясуйте і розкажіть дитині, до кого із дорослих у школі вона може звернутися по допомогу у разі потреби.

3. Особливі потреби

Якщо у дитини є якісь особливі потреби або інша інформація, наприклад, щодо раціону, стану здоровʼя, поведінкових особливостей, – обов'язково розкажіть про це викладачеві та/або директорові школи. 

4. Зʼясування та дотримання правил

Щоб легше адаптуватися й почуватися «своїм» у колективі, варто дізнатися про правила навчального закладу та класу. Зʼясуйте, до прикладу, що зазвичай діти приносять на перекус, які є вимоги до одягу, змінного взуття тощо. Дізнайтеся, як відбувається обмін інформацією між вчителем і батьками, що робити, якщо дитина пропускає заняття. 

5. Контакт із давніми друзями

Якщо дитина сумує за однокласниками зі своєї української школи, допоможіть їй підтримувати спілкування з ними. Поясніть підлітку, що перехід до нової школи не є зрадою українських друзів, проте є збагаченням новими контактами. 

6. Помірні очікування

Дитина, яка переживає стрес, може бути розсіяна, їй складно підтримувати концентрацію уваги. Тому батькам важливо наголошувати на тому, що ми розуміємо, як їй зараз важко, що ми впевнені в тому, що вона впорається, і ми їй допоможемо, якщо потрібно. Зараз точно не час вимагати ідеальності та перфекціонізму. Натомість слід адаптуватися з найменшими наслідками для психічного стану як школяра, так і батьків. 

7. Відзначання досягнень і перемог

Питайте у дитини про те, що сьогодні було його силою і новою перемогою. Які труднощі спіткали, і як вона з цим впоралася. Просіть занотовувати все, що здається новим і цінним. Відзначайте всі успіхи і щонайменші здобутки вашого школяра.

8. Комунікативні навички 

Для дитини важлива спільнота, бути прийнятим в колективі. Якщо школяр має складності в спілкуванні, не може сам попросити про допомогу – попрактикуйтесь робити це вдома. За потреби можна підготувати картки з картинками і словами з найголовнішими потребами (наприклад, «погано почуваюся», «хочу пити», «потрібно у вбиральню», «не розумію» тощо). Це важливо, щоб дитина не почувалася безпорадною через неможливість пояснити щось. 

9. Захист простору і позиції

За потреби варто попередити директора (або вчителя) про те, що вашій дитині зараз може бути важко навчатися разом із дітьми з росії. Адже це може порушувати контур безпеки. Важливо коректно пояснити, що ви уважні до прав всіх дітей, але для українських дітей, які пережили досвід війни, особливо важливо почуватися в безпеці.

10. Речі сили або підтримувальний «тил» 

Можна брати із собою до школи якусь невеличку річ (до прикладу, дармовис, браслет, світлина, невеличка іграшка), яка повʼязана з близькими людьми, створює позитивні емоції. Визначте разом із дитиною, яка б річ могла її підтримати морально, надати силу. Також у школяра обовʼязково має бути записана ваша поточна адреса, імʼя та телефони рідних. 

Основні маркери процесу адаптації: сон, приймання їжі, настрій, самооцінка. Якщо ви бачите нормалізацію у цих сферах, значить адаптація є успішною. Також хорошими показниками є те, що дитина розповідає про школу, про нові знайомства і хоче йти до школи. Сподіваємося, ці поради допоможуть вашому школяреві швидше звикнути до нової школи і завести нових друзів. 

Матеріал підготовлений в межах Національної програми психічного здоров’я та психосоціальної підтримки, ініційованої першою леді України Оленою Зеленською, що впроваджується Міністерством охорони здоров’я України разом із партнерами за сприяння Всесвітньої організації охорони здоров’я.