Як працює система охорони здоров’я Швейцарії

Система охорони здоров'я Швейцарії є однією із найдорожчих в Європі. Якщо коротко та узагальнено: вас вилікують найбільш сучасними та ефективними методами, доглянуть в старшому віці, ви доживете років до 83, але заплатити за це доведеться тричі — із податків, обов’язкової страховки та по рахунках водночас, а лікувати зуби поїдете за кордон.

Як влаштована система?

Швейцарська Конфедерація дуже децентралізована країна і це відображається на охороні здоров’я. Нею займаються три рівні: федеральний уряд, уряди 26 кантонів та муніципальна влада. Кожен кантон має свою конституцію, бюджет, міністра охорони здоров’я, і сам видає ліцензії на медичну діяльність та координує роботою лікарень.

Cистема складається із великої мережі сімейних лікарів, які приймають приватно чи в амбулаторіях, спеціалізованих лікарів вторинної ланки, які приймають переважно амбулаторно, лікарень гострої та планової допомоги та закладів тривалого піклування, в тому числі психіатричних лікарень.

У країні достатньо лікарів: на 1000 пацієнтів приходиться 4,2 лікаря (для порівняння в Україні 3.6, і ми в першій світовій десятці лідерів). Понад чверть лікарів у Швейцарії — трудові мігранти. https://goo.gl/BFV3GU

Майже 40% лікарів у Швейцарії — сімейні лікарі. Саме вони відіграють центральну роль в охороні здоров’я, хоча і не зобов’язані піклуватися про хронічно хворих пацієнтів. 56% сімейних лікарів ведуть приватну практику. Люди щоразу самі обирають лікаря первинної ланки, без участі страхової.

Вторинна допомога зосереджена в містах та міських лікарнях невідкладної допомоги. У кожному кантоні спеціалізовані лікарі об’єднуються в асоціації.

=Довготривале піклування при хронічних чи психіатричних хворобах здійснюється переважно місцевими лікарнями коштом пацієнта та кантону, а страхова програма оплачує лише фіксовану суму. https://goo.gl/wqyh5N

Як працює фінансування?

Швейцарія на другому місці за видатками на здоров’я на одну людину, і щороку вони зростають. В 2015 році країна витратила понад 12% ВВП на охорону здоров’я — лише США витрачають більше.

На це є принаймні дві причини: населення Швейцарії старіє, і це означає, що дедалі менше людей платитимуть податки, натомість більше потребуватимуть догляду, паліативної допомоги і лікування хронічних хвороб. Щороку з’являються нові і дорогі технології, і Швейцарія їх запроваджує, тобто вкладає гроші.

Як саме відбувається оплата послуг:

1. Медицина отримує гроші із загальної системи оподаткування та бюджетів Конфедерації, кантонів та муніципалітетів. Прямі витрати податків на здоров’я становлять близько 20%

2. Обов’язкове загальне страхування поширюється на всіх резидентів. Воно покриває третину видатків на здоров’я. Резиденти самі обирають страхову компанію, якій сплачують внески.

Страховка покриває послуги сімейного лікаря, реабілітацію, низку ліків, догляд вдома у пацієнта, фізіотерапію та деякі щеплення, невідкладну допомогу, скринінгові програми, гінекологічний огляд та пологи.

Стоматологічні послуги чи оптика не покриваються страховкою. Втім, можна ще купити добровільну додаткову страховку, яка захопить більший спектр послуг: на стоматологічні послуги, догляд для людей літнього віку, чи страховку від нещасного випадку. Понад 20% резидентів Швейцарії лікують зуби за кордоном, і деякі відкладають лікування зубів. https://goo.gl/4gLHsd

3. Решту грошей за послуги — понад третину, сплачують самі пацієнти при відвідуванні лікарів. Швейцарія — на першому місці в світі за витратами власних коштів (out-of-pocket expenses) резидентів на лікування. https://goo.gl/gYCXg2

Страховка не означає безлімітний доступ до медичних послуг. Саме тому резиденти так багато сплачують за лікування. І це створює проблему — 22% резидентів Швейцарії не звертаються вчасно до лікаря через те, що це дорого. https://goo.gl/erz7ac

Існує франшиза (deductible) — сума, яку слід сплатити самостійно, поки не вступить в дію покриття страховкою. Тобто людина оплачує щомісячний страховий платіж, але все одно платить за візити до лікаря та за ліки. Коли ж витрати перевищать франшизу, то 90% подальших витрат починає сплачувати страхова і місцевий уряд, а пацієнту лишається сплатити 10% видатків. Для дітей до 18 років можлива нульова франшиза.

Інші проблеми, які існують в системі (https://goo.gl/xG18jD):

• Малий обсяг призначень генериків. Патентовані ліки коштують дорожче ніж аналоги і наразі лікарів заохочують прописувати дешевші аналоги.
• Недостатня увага запобіганню хворобам — лише 2,2% коштів на здоров’я витрачається на програми із запобігання хворобам.
• Брак сімейних лікарів та медичного персоналу для піклування. Навіть при таких високих показниках кількості лікарів передбачають їх брак в майбутньому.

Однак, ціна послуг та добре налаштована система дають свої результати, до прикладу:

• Очікувана тривалість життя при народженні у Швейцарії є однією з найвищих в Європі — 84,6 років для жінок, 79,8 років для чоловіків
• Один з найнижчих показників застосування антибіотиків, що говорить про те, що лікарі виписують їх лише в разі необхідності 
• Високий рівень вакцинації дітей проти інфекційних хвороб, а також велика частина людей старшого віку вакцинуються проти грипу

Хоча система охорони здоров’я Швейцарії виглядає досить далекою від українських реалій — нам є чому в неї повчитися. Зокрема переймати досвід для підготовки наших майбутніх лікарів. У березні МОЗ України і Швейцарська агенція розвитку та співробітництва підписали меморандум про співпрацю на 10 років. Це важливий крок для співпраці в рамках україно-швейцарського проекту “Розвиток медичної освіти”, метою якого є допомога лікарям первинної ланки, медсестрам та менеджерам медичних закладів навчатися та надавати кращу медичну допомогу своїм пацієнтам. Співпраця розпочнеться з посилення інституційної спроможності українських закладів вищої освіти. У відібраних 6 закладах впродовж 2 років відкриватимуться та оснащуватимуться симуляційні центри, щоби студенти  могли опановувати базові клінічні навички в сімейній медицині. Також підтримка надаватиметься у посиленні академічної доброчесності, розвитку найкращих практик у навчанні, клінічній практиці та в розбудові дослідницьких спроможностей закладів освіти.