Скинути
Контраст
Розмір
Сховати налаштування
Контакт-центр МОЗ
0 800 60 20 19
Налаштування доступності
Close
Налаштування доступності
Контакт-центр МОЗ
0 800 60 20 19
Facebook Youtube Telegram X White
Про міністерство
Керівництво Стратегія Положення про міністерство Міжнародні партнери Очищення влади Внутрішній аудит
Воєнний стан
Громадянам
Заявка на лікування за кордоном Доступні ліки Здоров'я А-Я Всеукраїнський тур ЗміниТИ Закупівлі ліків Протидія COVID-19 Безоплатна правнича допомога Опитування Створення безбар`єрного простору МСЕК Військово-лікарські комісії Медичний канабіс
Медичним працівникам
Освіта
Науково-дослідні установи Вступ на спеціальності галузі знань 22 «Охорона здоров'я» Цикли спеціалізації, тематичного удосконалення та заходи БПР у 2024 році
Пресцентр
Документи
Е-здоров'я
Контакти

Як переживати втрату близької людини

Коли ми стикаємося з втратою, то разом із горем відчуваємо безнадію та відчай. Безпорадність і неможливість щось змінити, щоб повернути близьку людину, – те, що мучить і не дає спокою. Це робить горювання ще тяжчим. Але мусимо жити далі – заради себе, заради тих, хто живий, заради тих, хто пішов. 

Існують певні правила, які допоможуть пережити втрату та підтримати у горі інших членів родини, наприклад дітей. Вони прості, але натомість працюють.

Що робити, як і де брати сили, щоб жити далі після втрати близької людини, розказала психологиня Тетяна Єрмолаєва, учасниця проєкту «Психосоціальна підтримка під час війни» та одна з тих, хто надавав підтримку потерпілим та свідкам трагедії у Дніпрі 14 січня ц. р., коли внаслідок влучання російської ракети у багатоповерхівку загинуло 46 людей. 

Вона, зокрема, радить:

  1. Дотримуватися режиму дня. Попри горе, розпач, апатію необхідно робити щоденні рутинні справи: снідати, приймати душ, достатньо спати, виходити назовні, хоча б для того, щоб купити продукти. Часом це може бути складно, але важливо підтримувати фізичні сили, щоб мати змогу відновитися психічно. 
  2. Піклуватися про себе. Ми не можемо відмовитися від горювання. Нам потрібно виділити час, який ми присвятимо людині, яку втратили. Це час на ритуали, які відпрацьовані роками: поминальні дні, відвідування кладовища тощо. Але це має бути дозованим, це не повинно бути повсякчас. 
  3. Попрощатися і відпустити. Коли ми когось втрачаємо, ми повинні бути вдячні тій людині, яка від нас пішла, бо вона щось для нас залишила, чомусь нас навчила і чимось поділилася. Ми маємо подякувати їй і відпустити. Попрощатися з нею. 

Це важкий шлях – пережити біль втрати, але його можна пройти. Кого б ми не втратили в цьому житті, ми повинні пам’ятати, що ми не залишилися наодинці. Є люди, які готові нам допомогти і хочуть нам допомогти. І треба навчитися приймати допомогу, якою б вона нам не здавалась, а також, можливо, допомогти пережити втрату тим, хто з нами поруч. 

Нагадаємо також, як не нашкодити словами підтримки людям у горі.

Публікацію підготовлено у межах ініційованої першою леді Оленою Зеленською Всеукраїнської програми ментального здоровʼя.