Формування електронного медичного висновку займає в мене секунд 30 — Віктор Пенькач, керівник кабінету сімейного лікаря, м. Кривий Ріг

Розкажіть про Ваш досвід переходу на електронні МВТН. Які були очікування, чи справдилися вони?

Особисто я дуже очікував електронних інструментів, а особливо медичних висновків про тимчасову непрацездатність. Я людина досить ледача, і писання від руки створює певний дискомфорт. Коли я стикнувся з випискою паперових лікарняних — це було майже пекло. Там треба узгодити всі дані про місце роботи пацієнта, дуже уважно заповнити графи, які стосуються паспортних даних пацієнта, дат непрацездатності тощо. Припускаєшся двох помилок — і бланк уже зіпсовано, всю процедуру треба починати спочатку. 

Плюс пацієнти часто не пам’ятають точної назви свого місця роботи та посади. Це все дуже затягувало процес, і виписування листка непрацездатності інколи могло тривати вдвічі довше, ніж весь прийом пацієнта із розбиранням скарг, призначенням лікування та рекомендаціями.  

Коли було анонсовано перші тестування електронних медичних висновків, ми з колегами міцно за них вхопилися. Зараз виписування медичного висновку в мене займає секунд 30. Якщо система працює стабільно — мені достатньо натиснути одну кнопочку, щоб відкрити медичний висновок, вказати дату початку хвороби, переконатися, що туди підтягнуло правильного пацієнта, і накласти свій електронний підпис. 

Це неймовірне спрощення. Ми можемо дуже швидко опрацьовувати цю величезну гору бюрократичних питань, а дечого взагалі не торкаємося. Ми тепер як лікарі зосереджені на медичному аспекті. Де працює пацієнт і чи взагалі працює — нас тепер не цікавить, бо всім цим займається Пенсійний фонд в автоматичному режимі. 

Очікування справдилися повністю. Якщо вмієш користуватися функціоналом, то це вивільняє тобі дуже багато часу для безпосередньої взаємодії з пацієнтами. 

З якими труднощами ви зіткнулися під час переходу з паперових документів на цифрові?

Труднощі були, але вони спільні для всієї системи. Складно було опанувати новий функціонал. На жаль, належного навчання не було. Особисто я розуміюся на комп’ютерах і на всіх технічних аспектах, тому мені було відносно легко. Водночас поруч зі мною працювала колега, яка вийшла з декретної відпустки, а також лікарка зі стажем понад 30 років — для них нововведення були складнішими. 

Плюс система не була готова до такого навантаження. Щоразу під час запуску нового електронного інструмента виникають затримки в обробці запитів. А пацієнту цього не поясниш. Він прийшов на прийом і, в його розумінні, має вийти з кабінету лікаря з готовим медичним висновком. 

Період війни приніс нові виклики: перебої з електрикою, інтернетом, переміщення пацієнтів, які приходять не в ті заклади, де підписали декларацію. Відповідно треба перевірити, чи всі дані коректно введено, чи немає помилок із ідентифікаційним кодом, бо від цього залежить, чи отримає Пенсійний фонд дані про роботодавця.

Єдине, що нас надихало, — це те, що процес законодавчо врегульовано відносно чітко. 

Як ви пояснювали пацієнтам, що їм більше не треба паперові довідки для оформлення лікарняного? 

Пацієнтам в принципі байдуже, чи на папері їхні лікарняні, чи в цифрі. Але коли почалася пандемія, а згодом — війна та внутрішні переміщення, ми пояснювали пацієнтам, що тепер уся їхня медична інформація зберігається в одному місці, її неможливо загубити. Тому коли вони звернуться до нового лікаря, їхня медична історія буде йому доступна. 

Зменшення очної взаємодії з лікарем було дуже зручним під час ковіду. Зараз пацієнти звикли до такого і бувають не задоволені, коли кажеш їм, що дистанційної консультації недостатньо, щоб оцінити їхній стан. 

Для оформлення е-лікарняного пацієнтам не треба йти у відділ кадрів, щоб дізнатися повну інформацію про роботодавця. Вони назвали мені ідентифікаційний код — і вся необхідна інформація потрапить до роботодавця автоматично. 

Чи часто бували випадки, зокрема за останні півтора року, коли доводилося виписувати МВТН у паперовій формі?

Із 1 серпня 2021 року, відколи з’явилися електронні лікарняні, я виписав лише один паперовий листок непрацездатності на весь мій заклад. Це була технічна помилка чи навіть, скоріше, неуважність: лікар не проконтролював формування електронного МВТН, не наклався електронний підпис, і ми вичерпали вікно часу, коли можна повернутися та підписати його.

Чи доводилося формувати МВТН для пацієнтів за кордоном? Наскільки це зручне рішення?

Одна з наших співробітниць зараз перебуває в декретній відпустці та задекларована в нашого лікаря. Ми виписували їй МВТН, коли вона перебувала за кордоном. І ще один пацієнт до нас звертався, ми його потім передали на встановлення інвалідності. Законодавчо це все врегульовано. Вони надали нам копії документів з нотаріально засвідченим українським перекладом, лікар вніс всі дані в систему, медичний висновок сформувався. Технічно ніякої різниці. Можливо, зайві десять хвилин перевіряли, чи всі перекладені документи відповідають оригіналам.

Раніше це було неможливо законодавчо. Пацієнт мав особисто надати оригінали всіх документів із перекладами, відбувалося засідання лікарсько-консультативної комісії, і листок непрацездатності видавався на розсуд цієї комісії. Бо в попередньому наказі було зафіксовано, що він видається після очного огляду. Тобто тоді, коли пацієнт повернеться в Україну. 

Тепер пацієнт може перебувати за кордоном і отримувати всі виплати, гарантовані державою, в цілком адекватні строки.

Чи є у Вас побажання щодо покращення системи оформлення МВТН?

Є побажання до МОЗ в плані комунікації: щоб продовжували навчання, надавали роз’яснення щодо проблемних питань. Зараз існує обговорення в професійній спільноті на тему того, хто є лікуючим лікарем і, власне, має видавати листок непрацездатності. Лікарі спеціалізованої ланки в певних областях України вважають, що вони лікарі-консультанти, і їхнє завдання — просто надати висновок про стан здоров’я пацієнта, а сімейний лікар уже видасть усі необхідні документи. Але це тільки подовжує маршрут пацієнта, який має прийти до мене по направлення, тоді — до вузькопрофільного спеціаліста, отримати його відповідь, повернутися до мене, зафіксувати МВТН. Через певний час повернутися до вузькопрофільного спеціаліста відкоригувати лікування, пересвідчитися, що все гаразд, знову прийти до мене, якщо треба продовжити МВТН. Виходить біганина. Я як сімейний лікар певні діагнози не маю права лікувати. Наприклад, у разі підозри на туберкульоз я повинен скерувати пацієнта до фтизіатра, який засвідчує непрацездатність і призначає лікування. Таким чином, пацієнт повинен буде кожні 5-7 днів приходити до мене, просто щоб поставити позначку. 

Мені здається, це неправильно. Пояснення цих нюансів МОЗ було би дуже доречним.

Також вважаю за доцільне посилити в системі так званий «захист від дурня», щоб той спеціаліст, який не має права формувати певний МВТН, навіть не міг обрати випадний список чи ставити певні позначки. Наприклад, у категорії «Вагітність та пологи» є чітко встановлені строки непрацездатності. Лікар не має технічної можливості помилитися зі строками, тому і з виправленням помилок менше клопотів. Розумію, що такі доповнення можуть навантажувати систему, але лікарю вони дуже полегшують життя.