Двічі поранений захисник Лисичанська проходить реабілітацію та планує якнайшвидше повернутися до повсякденного життя

36-річний Олег близько семи місяців боронив Батьківщину від агресора та двічі був поранений. Перше, уламкове, поранення плеча внаслідок влучення танкового снаряда, отримав під час бою на сході. Тоді його евакуювали до Краматорська, а згодом прооперували та скерували в Коломию для подальшого лікування. 

Тоді реабілітаційна допомога бійцю не надавалася. Після одужання захисник одразу повернувся на схід та воював поблизу Лисичанська.

Під час важкого бою внаслідок розриву ворожого снаряду поблизу позиції отримав важку черепно-мозкову травму та поранення лівого плеча. Чоловік згадує, як впав, відчув тріск в голові, зникли відчуття та рухи в кінцівках, а потім він не міг вимовити ні слова, але чув та бачив що відбувалося навколо. 

Розповідає, що почувши вигук «У нас двохсотий», подумав «Я не 200-ий, я 300-ий» – і знайшов сили підняти руку.

З поля бою Олега транспортували побратими та батальйонні медичні працівники. Пізніше його евакуювали до Дніпра, а вже після стабілізації у важкому стані він був евакуйований до Вінниці. 

Фахівці говорять, що коли боєць поступив до лікарні, то мав проблеми з мовленням, чутливістю та рухами в усіх кінцівках. Він не міг самостійно змінити положення тіла, був залежний від сторонньої допомоги в повсякденній діяльності, замкнений, потребував додаткового обстеження та лікування.

Так почався непростий шлях лікування Олега. У гострому періоді реабілітації фахівці щодня займалися з ним у нейрохірургічному відділенні. 

Спочатку заняття складалися з пасивних вправ, позиціювання та інших втручань, спрямованих на профілактику ускладнень. Поступово у хлопця почали відновлюватися чутливість, рухи, мовлення, розпочалися тренування повсякденної активності. 

Паралельно зростала інтенсивність реабілітаційних втручань. Після стабілізації стану та збільшення функціональних можливостей лікарі перевели Олега у реабілітаційне відділення одного із медзакладів Вінниці. 

Вже у реабілітаційному стаціонарі Олег навчився самостійно змінювати та утримувати положення тіла, пересідати, опанував навички переміщення у кріслі колісному.

Згодом він почав ходити та став незалежним від сторонньої допомоги: міг самостійно одягатися, доглядати за собою, їсти. Медики говорять, що боєць навіть вибрався на природу та порибалив з реабілітаційною командою. Зараз він продовжує шлях реабілітації та допомагає побратимам у відновленні.

Фахівці зазначають, що весь процес надання реабілітаційної допомоги був побудований навколо реабілітаційних завдань, побажань та запитів Олега. Досягти захиснику поставлених цілей допомагала команда фахівців, а саме: лікар фізичної та реабілітаційної медицини, ерготерапевт, фізичний терапевт, психолог, реабілітаційні медичні сестри, тренер-наставник та молодші медичні сестри. 

А ще великою підтримкою у процесі реабілітації став батько Олега. Він завжди знаходився поруч, допомагав, наставляв та підтримував, зробивши свій внесок в досягнення бажаного результату.

Сам боєць вражений своїми досягненнями протягом місяця реабілітації. Відзначає, що найважчим було налаштувати себе працювати на результат, особливо коли щось не одразу виходило. Найщасливішим спогадом вважає момент, коли віддав крісло колісне, бо зрозумів, що воно більше не потрібно. 

Зараз Олег мріє якнайшвидше побачитися з родиною та повернутись до повсякденного життя.