Скинути
Контраст
Розмір
Сховати налаштування
Контакт-центр МОЗ
0 800 60 20 19
Налаштування доступності
Close
Налаштування доступності
Контакт-центр МОЗ
0 800 60 20 19
Facebook Youtube Telegram X White
Про міністерство
Стратегія Керівництво Положення про міністерство Міжнародні партнери Очищення влади Внутрішній аудит
Воєнний стан
Громадянам
Заявка на лікування за кордоном Доступні ліки Здоров'я А-Я Всеукраїнський тур ЗміниТИ Закупівлі ліків Безоплатна правнича допомога Опитування Створення безбар`єрного простору Медичний канабіс Військово-лікарські комісії МСЕК Протидія COVID-19
Медичним працівникам
Освіта
Науково-дослідні установи Вступ на спеціальності галузі знань 22 «Охорона здоров'я» Цикли спеціалізації, тематичного удосконалення та заходи БПР у 2024 році
Пресцентр
Документи
Е-здоров'я
e-Stock Електронна інтегрована система спостереження за захворюваннями (ЕЛІССЗ) Система Meddata
Контакти

Підходи до лікування струсу головного мозку від дії вибухової хвилі («контузії») є застарілими та вимагають змін

Струс головного мозку від дії вибухової хвилі — одне з характерних поранень під час воєнних конфліктів останнього століття, а тому його ще часто називають «автографом» сучасної війни. Більшість черепно-мозкових травм (ЧМТ) — саме так називають струс головного мозку в науковій літературі — виникає внаслідок впливу вибуху (близько 60% випадків), 80% з них є легкими.

На теренах пострадянського простору прижилася застаріла та некоректна назва такої травми — «контузія». Під цим терміном мається на увазі струс головного мозку від дії мінно-вибухової хвилі, що є окремим травматичним впливом на головний мозок, до якого може додаватися ураження слухового та вестибулярного апарату — акубаротравма.

З початком російсько-української війни в 2014 році про «невидиму» черепно-мозкову травму дізналися й українські захисники. Зростання масштабу та інтенсивності бойових дій з моменту повномасштабного вторгнення значно збільшило випадки такого типу травмувань і зробило ЧМТ справжнім викликом для боєздатності військовослужбовців. А через атаки ворогом мирних міст така травма в нинішніх умовах може стосуватися і цивільного населення внаслідок ракетних ударів.

Відсутність будь-яких зовнішніх фізичних доказів пошкодження голови або мозку є основним фактором, який формує сприйняття «несуттєвості» такої травми та відповідного її ведення. В цьому є головна причина формування вагомих фізичних та психічних наслідків у майбутньому. Додатковим важливим компонентом розвитку тривалих наслідків лЧМТ є її повторні епізоди з кумулятивним ефектом, що є характерним для сучасної агресивної та тривалої війни з росією. 

Ці аспекти обумовлюють формування адекватного розуміння фізіології травми та підходів до надання допомоги у разі лЧМТ як в умовах фронту, так і на госпітальному етапі, а також під час боротьби з тривалими наслідками. 

Наразі діагностика та лікування відбуваються за застарілими та неефективними методиками, з використанням чисельних недоказових фармпрепаратів, призначенням високовартісних методів нейровізуалізації.

Міністерство охорони здоров’я разом з Центром психічного здоровʼя та реабілітації «Лісова поляна» розпочинає процес зміни підходів до лікування лЧМТ. Для цієї роботи є великий практичний досвід фахівців  Центру та наявність міжнародних матеріалів у перекладі: клінічні настанови Міністерства у справах ветеранів США та Міністерства оборони США «Лікування та догляд за пацієнтами зі струсом мозку – легкою черепно-мозковою травмою»,  Алгоритм ведення черепно-мозкової травми, Brain Injury Electronic Resource Manual (BIERM) – «Зорові порушення, пов’язані з ЧМТ».

Ці настанови будуть імплементовані під час підготовки фахівців у мультидисциплінарних реабілітаційних командах у пілотному проєкті з Центром психічного здоровʼя та реабілітації «Лісова поляна» та бойовими підрозділами ЗСУ, які опікуються пораненими бійцями. 

Також МОЗ розпочинає роботу над затвердженням клінічних настанов та відповідних медичних стандартів для уніфікації підходів до лікування легкої черепно-мозкової травми та стандартизованої допомоги на госпітальних етапах відповідно до міжнародної практики.