У МОЗ обговорили впровадження єдиного стандарту реабілітації в Україні

До запровадження комплексної моделі розвитку фізичної та реабілітаційної медицини в Україні долучились військові госпіталі та заклади «Укрпрофоздоровниці».

Учасники наради в МОЗ погодились з напрямом дорожньої карти розвитку реабілітаційної служби в Україні. Представники закладів обговорили шляхи імплементації заходів на етапах підгострої та довготривалої реабілітації у спеціалізованих закладах, не підпорядкованих МОЗ.

Представники Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, Державного управління справами погодились із запропонованою дорожньою картою. Про перспективи реорганізації реабілітаційної допомоги в умовах санаторіїв говорила Тетяна Семикопна, заступник голови правління – начальник управління організації медичного забезпечення, голова наукової медичної ради ПрАТ «Укрпрофоздоровниця», яка об'єднує понад 80 санаторно-курортних закладів, розташованих у різних кліматичних регіонах України.

«Наше завдання – уніфікувати стандарти надання реабілітаційної допомоги, незалежно від підпорядкування закладу, де вона надається», – зауважила Оксана Сивак, заступник міністра охорони здоров’я з питань європейської інтеграції.

Перспективи розвитку реабілітаційної служби в Україні представив Володимир Голик, головний позаштатний спеціаліст МОЗ зі спеціальності «Фізіотерапія. Медична реабілітація».

Для усіх фахівців вагомою залишається проблема кадрового забезпечення реабілітації, яке не досягає світових та європейських стандартів. Кадри потрібні зараз та у великої кількості. Кожен пацієнт на найінтенсивнішому, підгострому, етапі реабілітації має отримувати щоденно три години індивідуальних занять з фізичним терапевтом, ерготерапевтом або іншим функціональним спеціалістом мультидисциплінарної команди.

З одного боку, маємо дуже швидко побудувати (перезавантажити) якісну вітчизняну освіту. З іншого – напрацювати процедури регулювання нових професіоналів у сфері охорони здоров’я, які дотепер, навіть працюючи в закладах охорони здоров’я, не мали там власних офіційних позицій та здебільшого перебували «у тіні». Тепер вони документуватимуть свою поточну роботу та кількісно демонструватимуть її ефективність для кожного хворого. Постійний професійний розвиток забезпечуватимуть, зокрема, відповідні об’єднання професіоналів.

У світі до складу мультидисциплінарної реабілітаційної команди входять:

- лікар фізичної та реабілітаційної медицини,

- фізичний терапевт,

- ерготерапевт,

- логотерапевт,

- соціальний працівник,

- психолог,

- протезист-ортезист,

- реабілітаційна медична сестра.

Як зазначив завідувач відділення відновного лікування Військово-медичного клінічного центру Західного регіону Міністерства оборони України Ростислав Данилків, в умовах очолюваного ним підрозділу, завдяки ініціативі «зсередини», попри недосконалість та неврегульованість законодавчої та нормативної бази, вже практично реалізований і дає свої результати командний підхід до надання реабілітаційної допомоги.

Для якісної реабілітації вкрай потрібно забезпечення кадрами з необхідними професійними компетентностями. До медичних інтервенцій лікарів фізичної та реабілітаційної медицини фактично належить лише невеликий обсяг медикаментозних призначень, які контролюють спастичність, біль, епілептичні напади, депресію. Але вони мають добре знати та чітко орієнтуватися, чим займаються усі члени мультидисциплінарної команди.

Фізичні терапевти відновлюють загальні рухи та мобільність особи із застосуванням спектру методик, як-от Бобат, PNF та багатьох інших, відповідно до проблеми у пацієнта, також й апаратної фізіотерапії. Ерготерапевти аналізують та надалі впливають на активність та участь: повсякденне життя, професійну активність. Крім того, забезпечують тренування навичок подолання бар'єрів, пристосування житла, тренування для осіб із когнітивними розладами та підвищення мотивації.

Артикуляційна та мовна терапія в рамках комплексних спеціалізованих програм реабілітації дозволяє впливати на дисфагію, провести нейропсихологічні інтервенції та психологічну оцінку, втручання. Поряд стоять такі важливі речі, як дієтотерапія, забезпечення обладнанням для осіб з обмеженими можливостями, технології підтримки, протезування, ортезування, технічні методи підтримки та допомоги.