Громадське обговорення (архів)

Повідомлення про оприлюднення
Проект постанови Кабінету Міністрів України
«Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 р. № 926 «Деякі питання протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу»»
Пояснювальна записка

 

---

 

ПОВІДОМЛЕННЯ
про оприлюднення проекту постанови Кабінету Міністрів України
«Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 р. № 926 «Деякі питання протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу»

 

Міністерство охорони здоров'я України повідомляє про оприлюднення проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 р. № 926 «Деякі питання протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу» (далі – проект Постанови), який розроблено на виконання рішень Національної ради з питань протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу від 18 травня та 5 жовтня 2017 року, а також за ініціативи та згідно з пропозиціями членів Національної ради з питань протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу (далі – Національна рада) від громадських організацій. Згідно із проектом Постанови пропонується внесення відповідних змін та доповнень до Положення про Національну раду та її Складу, зокрема щодо уведення представництва людей, які представляють внутрішньо переміщених осіб, а також учасників антитерористичної операції, позиції «співголови», «заступника Голови Національної ради з числа провідних спеціалістів у сфері протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу», а також можливості утворення президії Національної ради.

Проект Постанови, а також пояснювальна записка до нього та повідомлення про його оприлюднення розміщено на офіційному веб-сайті Міністерства охорони здоров'я України.

Зауваження та пропозиції приймаються у письмовому або електронному вигляді протягом місяця з дня опублікування на адресу:

Міністерство охорони здоров'я України 01601, Київ, вул. М. Грушевского, 7, тел. (050) 388-44-30, контактна особа: Кравець Любов Петрівна, e-mail: [email protected]

 

---

 

ПРОЕКТ

 

Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 р. № 926

 

Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Внести до Положення про Національну раду з питань протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 р. № 926 «Деякі питання протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу» (Офіційний вісник України, 2007 p., № 52, ст. 2124; 2011 р., № 53, ст. 2105, № 88, ст. 3204; 2013 р., № 77, ст. 2872; 2015 р., № 53, ст. 1709; 2017 р., № 33, ст. 1050; 2017 р., № 38, ст. 1204), такі зміни:

1) абзац третій пункту 3 після слів «щодо інфікування ВІЛ» доповнити словами «, внутрішньо переміщених осіб, учасників антитерористичної операції, »;

2) у пункті 5:

абзац другий викласти у такій редакції:

«Голова Ради має одного співголову та двох заступників. Співголовою Ради є Міністр охорони здоров’я.»;

після абзацу третього доповнити новим абзацом четвертим такого змісту:

«Другий із заступників є представником експертного середовища з числа провідних спеціалістів у сфері протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу, який призначається відповідним рішенням Ради (за згодою).».

У зв’язку з цим абзац четвертий вважати абзацом п’ятим;

3) у пункті 6:

абзац другий після слів «голова Ради, » доповнити словом «співголова, »;

абзац третій після слів «щодо інфікування ВІЛ, » доповнити словами «внутрішньо переміщених осіб, учасників антитерористичної операції, »;

6) у пункті 7:

абзац перший після слів «можуть утворюватися» доповнити словами «президія Ради, »;

після абзацу першого доповнити новим абзацом такого змісту:

«Головою президії Ради є голова Ради, який формує та затверджує її персональний склад з числа заступників голови та членів Ради. Заступник голови Ради з числа провідних спеціалістів у сфері протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу забезпечує координацію діяльності президії Ради.».

У зв’язку з цим абзаци другий – третій вважати відповідно абзацами третім – четвертим.

2. У склад Національної ради з питань протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 р. № 926 «Деякі питання протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу» (Офіційний вісник України, 2007 p., № 52, ст. 2124; 2013 р., № 77, ст. 2872; 2017 р., № 33, ст. 1050; 2017 р., № 38, ст. 1204), внести такі зміни:

1) в абзаці другому слова «заступник голови» замінити словом «співголова»;

2) доповнити новим абзацом третім такого змісту:

«Представник експертного середовища з числа провідних спеціалістів у сфері протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу, заступник голови Ради (за згодою)».

У зв’язку з цим абзаци третій – тридцять третій вважати відповідно абзацами четвертим – тридцять четвертим;

3)доповнити новим абзацом сімнадцятим такого змісту:

«Представник Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб»;

У зв’язку з цим абзаци сімнадцятий – тридцять четвертний вважати відповідно абзацами вісімнадцятим – тридцять п’ятим;

4) після абзацу тридцять четвертого доповнити новими абзацами тридцять п’ятим та тридцять шостим такого змісту:

«громадських організацій, які представляють інтереси внутрішньо переміщених осіб (за згодою);»;

«громадських організацій, які представляють інтереси учасників антитерористичної операції (за згодою);».

У зв’язку з цим абзац тридцять п’ятий вважати абзацом тридцять сьомим.

 

Прем’єр-міністр України

В. ГРОЙСМАН

 

---

 

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 р. № 926»

 

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Проект постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 р. № 926» (далі – проект постанови) розроблено на виконання рішень Національної ради з питань протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу (далі – Рада) від 18 травня 2017 року та 5 жовтня 2017 року.

Проект постанови розроблено для забезпечення оптимізації діяльності Ради як консультативно-дорадчого органу Кабінету Міністрів України, який очолює Віце-прем’єр-міністр України, шляхом уведення до її складу позицій «співголови Ради» та «заступника голови з числа провідних спеціалістів у сфері протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу», організації роботи президії Ради, а також забезпечення участі в її діяльності представників найбільш уразливих до інфікування ВІЛ та туберкульозом груп населення із урахуванням специфічних аспектів діагностики та лікування туберкульозу серед найбільш уразливих до туберкульозу категорій населення: внутрішньо-переміщених осіб, а також  демобілізованих військових – учасників бойових дій (АТО).

Питання щодо забезпечення представництва у складі Ради зазначеного вище переліку виборчих спільнот, які представляють групи ризику захворювання на туберкульоз та ВІЛ, ініційоване членами Національної ради від громадських організацій.

Протягом останніх 3 років в Україні склалася кризова ситуація, пов’язана з анексією Автономної Республіки Крим і воєнним конфліктом у Донецькій та Луганській областях. Внаслідок політичних трансформацій і територіальних змін в Україні з’явилася нова соціально незахищена група людей, які потребують допомоги — внутрішньо переміщені особи (далі – ВПО) та учасники антитерористичної операції (далі – АТО).

ВПО прибувають до різних регіонів України зі східних областей (Луганська та Донецька області), які були одними з найбільш уражених туберкульозом областей. Часто вони не затримуються на одному місці у зв'язку з нестабільними доходами, це, в свою чергу, ускладнює доступ до медичних та соціальних послуг на новому місці проживання, зокрема, вони не охоплені профілактичною діяльністю з туберкульозу.

Згідно з Уніфікованим клінічним протоколом первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги. Туберкульоз (далі – Клінічний протокол), затвердженим наказом МОЗ України від 21.12.2012 № 1091, мігранти, біженці, переселенці є категорією населення із підвищеним ризиком захворювання на туберкульоз за соціальними ознаками. Також, згідно з протоколом, існують докази, що новоприбулі з країн з високою розповсюдженістю ТБ є джерелом розповсюдження ТБ-інфекції. Луганська і Донецька області, звідки прибувають ВПО, є територіями підвищеного тягаря туберкульозу в Україні. ВООЗ також відносить біженців та мігрантів, у т.ч. і ВПО, до груп ризику щодо захворювання на туберкульоз, що передбачає їх регулярне обстеження. Такий самий підхід прослідковується й в довідці Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією щодо визначення ключових груп, яких торкнулась епідемія туберкульозу.

Згідно з даними Міністерства соціальної політики України, станом на 21 серпня 2017 року в Україні перебуває на обліку 1 586 135 ВПО. Наразі стоїть завдання запобігти спалаху туберкульозу серед цієї соціальної групи та мобілізувати зацікавлені сторони для формування відповіді на нові виклики туберкульозу серед ВПО. На жаль, дуже малий відсоток ВПО звертається для проходження обстеження на туберкульоз, отже, офіційні дані вказують на поширеність туберкульозу в цій групі вдвічі менше за поширеність серед загального населення та не відображають реальної картини розповсюдженості ТБ серед цієї групи. Більше того, згідно з дослідженням, проведеним МГО «Соціальні ініціативи з охорони праці та здоров’я» у 2016 році серед ВПО Києва та Київської області, через високу стигму жителі місць компактного проживання ВПО виступають категорично проти будь-яких профілактичних обстежень на туберкульоз, адже якщо їх співмешканці дізнаються про наявність хоча б підозри на туберкульоз, це буде означати моментальне виселення із тимчасового помешкання. Така ситуація на місцевому рівні спонукає привернути увагу до проблеми на національному рівні  та шукати вирішення в тому числі і через механізм розгляду на засіданнях Ради.

Ще однією групою ризику щодо ТБ наразі є учасники АТО. За даними Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників АТО, станом на 8 серпня 2017 року статус учасника бойових дій надано 306 199 особам. Зважаючи на екстремальні умови лінії фронту, в яких їм доводиться тривалий час знаходитись, вони наражаються на значну небезпеку захворювання на ТБ. У Клінічному протоколі вони не згадуються як група ризику. В той же час ВООЗ відносить до груп ризику військових як представників інституцій зі скупченням людей. Зважаючи на умови проживання вояків в зоні АТО (стреси, часте переохолодження, нерегулярне харчування, скупчення значної кількості людей в невеликих за площею приміщеннях та інше), є потреба ініціювати включення цієї категорії до Клінічного протоколу як групи ризику щодо захворювання на туберкульоз. Лише за 2016 рік діагноз активного туберкульозу встановлений у 274 учасників бойових дій. Дані спостереження ще до початку АТО свідчили про більшу уразливість військових до туберкульозу. Так, у 2013 році захворюваність призовників становила 122 на 100 000 населення, тобто майже вдвічі перевищувала захворюваність серед всього населення України у той час (67,9 на 100 000). Епідеміологічні дослідження за наслідками бойових дій в інших точках земної кулі свідчать про значну ураженість осіб, задіяних до військових конфліктів. Перебування у спільному повітряному просторі впродовж тривалого часу, навіть за виникнення туберкульозу легень в одного хворого, призводило до значного поширення захворювання навіть серед військовослужбовців флоту США, серед яких розповсюдженість туберкульозу загалом є набагато нижчою.

За даними Міністерства оброни України, починаючи з 2015 року, щороку спостерігається збільшення кількості хворих на туберкульоз та ВІЛ серед військовослужбовців. Наприклад, у 2015 році спостерігалося збільшення у 3,4 рази випадків захворювання на туберкульоз.

Високі рівні захворюваності військовослужбовців на ВІЛ-інфекцію та ТБ за період 2015–2016 рр. представники Міністерства оборони України пояснюють здебільше занесенням цих інфекцій у війська з хвилями мобілізації цивільного населення, коли існувала потреба швидко збільшити кількість військових. Вимог щодо обов’язкового медичного обстеження військовослужбовців після повернення із зони АТО в українській нормативній базі немає. Передбачається, що вони можуть звернутися по медичну допомогу за власною ініціативою. Відсутність окремих вказівок у нормативній базі щодо медичного обслуговування учасників АТО може бути пов’язана з тим, що законодавство України декларує доступність та безоплатність медичної допомоги для усіх громадян України, в тому числі і для учасників АТО. Таким чином, передбачається, що вони будуть звертатися до медичних установ та отримувати необхідні їм медичні послуги на загальних засадах. Така картина не відповідає рекомендаціями ВООЗ, які рекомендують активне виявлення туберкульозу серед груп підвищеного ризику на ТБ, які включають й військовослужбовців.  На жаль, рівень мотивації демобілізованих учасників АТО проходити тестування на туберкульоз, як свідчить дослідження МГО «Соціальні ініціативи з охорони праці та здоров’я», дуже низький.

Однією з ключових платформ для просування рекомендованих міжнародними організаціями (ВООЗ, Партнерство з ТБ, Глобальний фонд для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією та ін.) інновацій у сфері протидії ВІЛ-інфекції та ТБ в Україні є Рада. Наразі склад Ради включає представників служб та відомств, чиї підрозділи беруть участь у бойових діях АТО (Міністерство оборони України, Міністерство внутрішніх справ України тощо), до повноважень яких входить забезпечення епідеміологічної безпеки серед мобілізованих військовослужбовців та тих, які проходять військову службу за контрактом. Проте значна кількість людей, які були демобілізовані з військової служби, вже не входять до компетенції та повноважень цих міністерств, а отже, не представлені у складі Ради.  Так само, як не представлені і ВПО. Ці групи дуже численні і епідеміологічно значимі, а проблеми з недовиявленням туберкульозу та подальшим його розповсюдженням в цих групах носять системний характер і не можуть бути вирішені лише на місцевому рівні. А отже, потребують вирішення на національному рівні.

Питання введення до складу Ради осіб, які представляють демобілізованих учасників АТО та внутрішньо переміщених осіб, були ініційовані МГО «Соціальні ініціативи з охорони праці та здоров’я» та розглянуті на засіданні Комітету з регіональної політики Ради ще 2016 року, підготовлено інформаційно-роз’яснювальні матеріали щодо внесення необхідних змін до Положення про Раду.

Заходи, спрямовані на запобігання розповсюдженню туберкульозу серед найбільш уразливих категорій ВПО (ті, які не мають власного житла та проживають в тимчасових притулках, місцях компактного проживання), а також демобілізованих учасників АТО були напрацьовані групою з розробки заявки до Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією на початку 2017 року та включені до пріоритетних напрямків заявки, затвердженої на засіданні Ради у травні 2017 році, щодо покращення виявлення ТБ серед цієї категорії.

2. Мета і шляхи її досягнення

Метою прийняття проекту постанови є посилення спроможності Ради впроваджувати пріоритетні заходи для подолання епідемій туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу шляхом забезпечення узгодженої  міжсекторальної взаємодії у реалізації державної політику у сфері протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу, а також забезпечення врахування у її діяльності рекомендацій ВООЗ та викликів часу.  

Запропоновані зміни до Положення про Раду та її складу допоможуть оптимізувати роботу Ради, зокрема у період між її засіданнями, посилять ефективність її діяльності шляхом експертного супроводу для формування відповідей на сучасні виклики в сфері протидії ВІЛ-інфекції та туберкульозу, у тому числі з урахуванням тягаря, який виник в країні після 2014 року внаслідок бойових дій на сході держави та анексії АР Крим, що дозволить чітко окреслити необхідні заходи з протидії туберкульозу, ВІЛ-інфекції для внутрішньо переміщених осіб та учасників АТО. 

3. Правові аспекти

Нормативно-правовими актами у даній сфері правового регулювання є:

Конституція України;

Закони України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», «Про захист населення від інфекційних хвороб», «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ», «Про протидію захворюванню на туберкульоз», «Про затвердження Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014–2018 роки», «Про виконання програм Глобального фонду для боротьби із СНІДом, туберкульозом та малярією в Україні»;

постанова Кабінету Міністрів України від 17 червня 2009 р. № 599 «Питання консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів, утворених Кабінетом Міністрів України»;

постанова Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 р. № 1094 «Про затвердження Комплексної державної програми щодо підтримки, соціальної адаптації та реінтеграції громадян України, які переселилися з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції в інші регіони України, на період до 2017 року»;  

розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 липня 2017 р. № 475-р «Про схвалення Концепції Державної цільової програми з фізичної, медичної, психологічної  реабілітації і соціальної та професійної реадаптації учасників антитерористичної операції на період до 2022 року» та інші.

4. Фінансово-економічне обґрунтування

Прийняття проекту постанови не потребує додаткових витрат з державного та місцевих бюджетів.

5. Позиції заінтересованих органів

Проект постанови погоджено Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, Міністерством фінансів України, Міністерством оборони України та Міністерством соціальної політики України без зауважень, Міністерством з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України – із зауваженнями, які враховано, та потребує проведення правової експертизи Міністерством юстиції України.

6. Регіональний аспект

Проект постанови не стосується питання розвитку адміністративно-територіальних одиниць.

6¹. Запобігання дискримінації

У проекті постанови відсутні положення, які містять ознаки дискримінації. Громадська антидискримінаційна експертиза не проводилась.

7. Запобігання корупції

У проекті постанови відсутні правила і процедури, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень.

8. Громадське обговорення

 Для забезпечення громадського обговорення проект постанови розміщено на офіційному веб-сайті МОЗ України. 

9. Позиція соціальних партнерів

Проект постанови не стосується соціально-трудової сфери.

10. Оцінка регуляторного впливу

Проект постанови не є регуляторним актом.

10¹. Вплив акта на ринок праці

Проект постанови не вливає на ринок праці. 

11. Прогноз результатів

Прийняття та реалізація проекту постанови дасть змогу оптимізувати діяльність Ради як консультативно-дорадчого органу Кабінету Міністрів України та посилити її спроможність впроваджувати пріоритетні заходи для подолання епідемій туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу шляхом забезпечення її експертного супроводу та узгодженої  міжсекторальної взаємодії із залученням представників найбільш уразливих до інфікування ВІЛ та туберкульозом груп населення.

 

 

В.о. Міністра охорони здоров’я України

Уляна СУПРУН