Збільшити шрифт
Змінити на синій
Змінити на чорно-білий

Громадське обговорення (архів)

Проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері протидії поширенню хвороб, зумовлених ВІЛ"

24 квітня 2018
357

ПОВІДОМЛЕННЯ
про оприлюднення проекту
Закону України
"Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері протидії поширенню хвороб, зумовлених ВІЛ"

 

Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері протидії поширенню хвороб, зумовлених ВІЛ» (далі – проект Закону) розроблено Міністерством охорони здоров’я України відповідно до пункту 1 розділу І Плану заходів щодо реалізації Стратегії забезпечення сталої відповіді на епідемії туберкульозу, в тому числі хіміорезистентного, та ВІЛ-інфекції/СНІДу на період до 2020 року, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 № 248-р.

 

У 2014 році стратегія ЮНЕЙДС щодо прискорення заходів у відповідь на ВІЛ/СНІД (Fast Track) запропонувала нові цільові показники прогресу у припиненні глобальної пандемії ВІЛ-інфекції після 2015 року: 90-90-90 (до 2020 року) та 95-95-90 (до 2030 року). Це означає, якщо 90/95% людей, які живуть з ВІЛ (далі – ЛЖВ), будуть знати про свій ВІЛ-позитивний статус і якщо 90/95% людей, які знають свій ВІЛ-позитивний статус, отримуватимуть АРТ, то у 90/95% людей, які отримують відповідне лікування, рівень вірусного навантаження ВІЛ буде невизначуваним, що суттєво зменшить ймовірність передачі ВІЛ та подальше поширення збудника.

 

Для досягнення мети Стратегії ЮНЕЙДС до 2030 року було розпочато перегляд існуючих стратегій та політик щодо організації відповіді на епідемію ВІЛ-інфекції. На сучасному етапі Україна проводить ряд реформ в системі управління, бюджетування, охорони здоров’я та інших галузях, що мають вплив на модель та якість надання послуг у сфері ВІЛ/СНІДу.

 

Проект Закону України та повідомлення про оприлюднення проекту розміщено на сайті Міністерства охорони здоров'я України (www.moz.gov.ua).

 

Зауваження та пропозиції просимо надсилати протягом п’яти днів з моменту публікації на сайті для громадського обговорення до:

- Департаменту громадського здоров’я МОЗ України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Грушевського, 7. Контактна особа: головний спеціаліст Управління громадського здоров’я МОЗ України І.В. Чібісова (e-mail: zinchenko@moz.gov.ua).

- Державної установи «Центр громадського здоров᾿я Міністерства охорони здоров'я України»: за адресою – м. Київ, 04073, проспект Московський, 19, Контактна особа: заступник Директора Л.І. Гетьман (e-mail: L.hetman@phc.org.ua)


 


 

ПРОЕКТ

 

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері протидії поширенню хвороб, зумовлених ВІЛ

 

Верховна Рада України постановляє:

 

I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

 

1. У Кримінальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25-26, ст. 131 із наступними змінами) статтю 130 викласти у такій редакції:

«Стаття 130. Зараження невиліковною інфекційною хворобою

1.Умисне зараження іншої особи невиліковною інфекційною хворобою, що є небезпечною для життя людини, -

карається позбавленням волі на строк від 5 до 8 років.

2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо двох чи більше осіб або неповнолітнього, -

караються позбавленням волі на строк від 8 до 10 років.»

 

2. В Основах законодавства України про охорону здоров'я (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 4, ст. 19 із наступними змінами) частину І статті 33 доповнити словами: «крім випадків, передбачених Законом»; статтю 33 доповнити частиною четвертою у такій редакції:

«Особи, які не мають медичної освіти, та організації, які не одержали відповідну ліцензію, крім домедичної допомоги, за умови проходження відповідної підготовки, можуть виконувати лише медичні процедури відповідно до переліку та у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.».

 

3. У Законі України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 29, ст. 228 із наступними змінами) частину четверту статті 24 виключити.

 

4. У Законі України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ» (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 30, ст. 274з наступними змінами):

1) у назві та тексті Закону слова «людей, які живуть з ВІЛ», «людина, яка живе з ВІЛ» в усіх відмінках замінити відповідно словами «ВІЛ-позитивних людей», «ВІЛ-позитивної людини» у відповідному відмінку;

 

2) статтю 1 викласти в такій редакції:

«1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:
ВІЛ – вірусімунодефіциту людини, що зумовлює захворювання на ВІЛ-інфекцію;
ВІЛ-позитивна людина (ВІЛ-інфікована особа; людина, яка живе з ВІЛ) – особа,в організмі якої при лабораторному дослідженні виявлені ознаки наявності ВІЛ;

ВІЛ-статусособи – станорганізму особи стосовно відсутності чи наявності в ньому ВІЛ: негативний ВІЛ-статус особи характеризується відсутністю в її організмі ознак наявності ВІЛ; позитивний ВІЛ-статус особи характеризується наявністю в її організмі ознак ВІЛ; невизначений (сумнівний) ВІЛ-статус характеризується неможливістю визначення наявності чи відсутності в організмі ознак ВІЛ після проходження певного етапу діагностики; невідомий ВІЛ-статус характеризується відсутністю інформації щодо наявності ознак ВІЛ в особи, яка не проходила тестування на ВІЛ-інфекцію;

дитина, народжена ВІЛ-позитивною жінкою – дитина, народжена жінкою, в організмі якої при лабораторному дослідженні виявлені ознаки наявності ВІЛ;

ключові групи щодо інфікування ВІЛ – групинаселення, яким з урахуванням особливостей їх поведінки та поведінки їхнього оточення загрожує підвищений ризик інфікування ВІЛ незалежно від типу епідемії абомісцевого контексту. Порядок визначення та примірний перелік ключовихгруп щодо інфікування ВІЛ встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я;

особа, яка страждає на хворобу, зумовлену ВІЛ, – особа, в якої зарезультатами медичного та лабораторного обстеження виявлено встановлені Міжнародною класифікацією хвороб прояви хвороби, зумовленої ВІЛ;

партнер – статевий партнер ВІЛ-позитивної людини або її партнер із вживання наркотичних засобів та психотропних речовин ін'єкційним способом;

постконтактна профілактика – короткостроковий курс антиретровірусного лікування, метою якого є зниження вірогідності інфікування ВІЛ особи, яка зазнала підвищеного ризику такого інфікування;

преконтактна профілактика – курс антиретровірусного лікування, метою якого є зниження вірогідності інфікування ВІЛ особи з негативним ВІЛ-статусом, яка має високий ризик такого інфікування. Порядок проведення преконтактної профілактики встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я;

синдром набутого імунодефіциту (СНІД) – стадія розвитку хвороби, зумовленої ВІЛ (ВІЛ-інфекція), що характеризується клінічними проявами, спричиненими глибоким ураженням імунної системи людини під впливом ВІЛ;

хвороби, зумовлені ВІЛ (ВІЛ-інфекція), – комплекс визначених Міжнародною класифікацією хвороб уражень організму людини, зумовлених пов'язаними з впливом ВІЛ ушкодженнями імунної системи, що на початковому етапі свого розвитку має характер стану безсимптомного носійства ВІЛ, а за умови відсутності відповідного лікування та впливу інших несприятливих для організму ВІЛ-позитивної людини обставин набуває клінічних проявів у вигляді різноманітних інфекційних, паразитарних захворювань, злоякісних пухлин, інших хвороб чи зумовленого ВІЛ синдрому набутого імунодефіциту.»

 

3) у частині першій статті 4:

у пункті 3 слова «запобігання захворюванню» замінити словами «запобігання поширенню захворювання»;

пункт 4 викласти в такій редакції:

4) «доступності та належної якості послуг з тестування на ВІЛ, що включають дотестове інформування, тестування та післятестове консультування, прив'язку ВІЛ-позитивних людей до послуг профілактики, лікування та догляду, інших клінічних та допоміжних послуг, координацію з лабораторіями для підтримки забезпечення якості та надання правильних результатів, атакож забезпечення безпеки тестування для обстежуваної особи та персоналу, який його проводить;»;

у пункті 7 після слів «статевим шляхом» доповнити словами «, в тому числі преконтактної профілактики»;

у пункті 11 слова «ВІЛ-інфікованих» замінити словами «ВІЛ-позитивних»;

у пунктах 13, 14, 18 слова «груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ,», «групи підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ,» замінити словами «ключових груп щодо інфікування ВІЛ»;

 

доповнити пунктом 19 у такій редакції:

«19) доступу населення до самотестування з використанням якісних, безпечних та дозволених до застосування медичних виробів для самоконтролю щодо ознак наявності ВІЛ та належного інформування про дії у разі позитивного результату тесту для безперервного подальшого зв'язку з медичними послугами.»;

 

4) у частині першій статті 5 слова«центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань» замінити словами «центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я»;

5) у назві Розділу ІІ, статтях 18 та 19 слова «ВІЛ-інфікованим», «ВІЛ-інфікованих» замінити відповідно словами «ВІЛ-позитивним», «ВІЛ-позитивних»;

6) статтю 6 викласти у такій редакції:

«Стаття 6. Право особи на послуги з тестування на ВІЛ, умови та порядок їх надання

1. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, особи, які звернулися за наданням статусу біженця та яким надано статус біженця в Україні, інші іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах тимчасово перебувають на території України, мають право на отримання послуг з тестування на ВІЛ відповідно до протоколу надання таких послуг, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

2. Послуги з тестування на ВІЛ особам віком від 14 років і старше надаються за наявності усвідомленої інформованої згоди цієї особи, з дотриманням умов щодо конфіденційності персональних даних, у тому
числі даних про стан здоров'я особи.

3.Послуги з тестування на ВІЛ дітям віком до 14 років, у тому числі дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам, визнаним у встановленому законом порядку недієздатними, надаються на прохання їхніх батьків або законних представників і за наявності усвідомленої інформованої згоди з метою призначення таким дітям та особам лікування, догляду та підтримки у звязку з ВІЛ-інфекцією. Батьки та законні представники таких дітей та осіб мають право бути присутніми під час проведення тестування, ознайомлені з його результатами та зобовязані забезпечити збереження умов конфіденційності даних про ВІЛ- статус дітей та осіб, інтереси яких вони представляють.

У разі виявлення ВІЛ-позитивного статусу у дитини віком до 14 років її батьки або законні представники зобов’язані забезпечити супровід такої дитини до закладу охорони здоров’я для отримання відповідної медичної допомоги, догляду і підтримки.

4. Безоплатне тестування з метою виявлення ВІЛ, дотестове інформування і післятестове консультування, підготовка і видача документа про результати такого тестування можуть здійснюватися закладами охорони здоров’я, а з використанням тестів для експрес-діагностики – також службами соціальної підтримки та іншими організаціями, що працюють у сфері протидії поширенню хвороб, зумовлених ВІЛ (далі – заклад, що проводив тестування). Вимоги до закладів, що проводять тестування, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.Медичні, соціальні працівники або інші особи мають право надавати послуги з тестування на ВІЛ за умови проходження відповідної підготовки та отримання свідоцтва про проходження такої підготовки у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Для тестування використовуються медичні вироби для діагностики invitro, допущені на ринок у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Правила постмаркетингового контролю медичних виробів для діагностики invitro встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Порядок і послідовність використання медичних виробів для діагностики invitroв алгоритмі тестування з метою визначення ВІЛ-статусу особи, забезпечення належної оцінки ефективності цього алгоритму тестування та періодичності його перегляду встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферіохорониздоров'я.

 

5. Особа, яка пройшла тестування з метою виявлення ВІЛ, має право на повторне проведення безоплатного тестування у порядку, встановленому цим Законом та виданих відповідно до нього нормативних актів.

 

6. Послідовність дій щодо встановлення діагнозу ВІЛ-інфекції затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

 

7. Особі, в організмі якої, за даними тестування, виявлено ВІЛ, повідомляють про це з урахуванням вимог цього Закону щодо конфіденційності зазначеної інформації, згідно з порядком, установленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.»;

7) статтю 7 викласти у такій редакції:

«Стаття 7. Супровід ВІЛ-позитивних людей, дітей, народжених ВІЛ-позитивними жінками, та представників ключових груп щодо інфікування ВІЛ.

Супровід ВІЛ-позитивних людей, дітей, народжених ВІЛ-позитивними жінками, та представників ключових груп щодо інфікування ВІЛ включає комплекс заходів, спрямованих на інформування, перенаправлення та мотивацію їх звернення до закладів охорони здоров'я, органів соціального захисту населення, установ соціального обслуговування, організацій різних форм власності, у тому числі громадських, благодійних, релігійних з метою отримання медичної допомоги та соціальних послуг у зв'язку з ВІЛ.

Супровід ВІЛ-позитивних людей, дітей, народжених ВІЛ-позитивними жінками, та представників ключових груп щодо інфікування ВІЛ здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері праці та соціальної політики.»;

8) у частині третій статті 8 слова «, що пройшли випробування в акредитованих в установленому законодавством порядку лабораторіях і мають документальне підтвердження щодо їх якості» замінити словами «відповідно до вимог, установлених частиною четвертою статті 6 цього Закону»;

9) у статті 9:

у назві статті після слів «за ними» доповнити словами «та епідеміологічний нагляд за ВІЛ-інфекцією»;

частину першу викласти в такій редакції:

«1. Реєстрація, ведення обліку ВІЛ-позитивних людей, здійснення медичного нагляду за зазначеними особами забезпечуються закладами охорони здоров'я, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.»;

у частині третій після слів «за такими особами» доповнити словами «та епідеміологічного нагляду за ВІЛ-інфекцією»;

10) статтю 10 доповнити новою частиною другою у такій редакції:

«2. У разі відмови від медичного втручання з боку батьків або законних представників дитини віком до 14 років, у якої виявлено ВІЛ, лікар повідомляє про це органи опіки і піклування.»;

частину другу вважати частиною третьою;

11) статтю 11 викласти у такій редакції:

«Стаття 11. Додаткові заходи, які вживаються для запобігання поширенню ВІЛ

При здійсненні післятестового консультування медичний, соціальний або інший працівник, який його проводить, зобов’язаний запропонувати особі, результат тестування якої виявився позитивним, повідомити свого (їх) партнера (партнерів) про ризик інфікування ВІЛ та надати їм рекомендації щодо необхідності тестування на ВІЛ і застосування заходів з профілактики інфікування ВІЛ.»;

12) статтю 13 викласти у такій редакції:

«Стаття 13. Право ВІЛ-позитивних людей на інформацію. Захист інформації про позитивний ВІЛ-статус людини від розголошення та розкриття третім особам

1. Усі ВІЛ-позитивні люди мають право на безперешкодне ознайомлення з інформацією про стан свого здоров'я, що зберігається в закладах охорони здоров'я та (або) закладі, що проводив тестування.

2. Усі ВІЛ-позитивні люди мають право бути поінформованими про:

1) супровід ВІЛ-позитивних людей відповідно до статті 7 цього Закону і за бажанням отримати такий супровід;

2) профілактичні заходи, необхідні для підтримання здоров'я ВІЛ-позитивної людини, запобігання подальшому поширенню ВІЛ, про гарантії дотримання прав і свобод ВІЛ-позитивних людей, а також про соціальну небезпеку ВІЛ та відповідальність за створення загрози життю, здоров'ю іншої особи відповідно до законодавства.

3. Відомості про результати тестування особи з метою виявлення ВІЛ, про наявність або відсутність в особи ВІЛ-інфекції є конфіденційними та становлять лікарську таємницю. Медичні та інші працівники зобов'язані вживати необхідних заходів для забезпечення дотримання порядку зберігання конфіденційної інформації про результати тестування, ВІЛ-позитивних людей та захисту цієї інформації від розголошення та розкриття третім особам, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

4. Передача медичним або іншим працівником відомостей, зазначених у частині третій цієї статті, дозволяється лише:

особі, стосовно якої було проведено тестування, а у випадках та за умов, установлених частиною третьою статті 6 цього Закону, – батькам чи іншим законним представникам такої особи;

іншим медичним працівникам та закладам охорони здоров'я – у зв'язку з лікуванням цієї особи та здійсненням епідеміологічного нагляду за ВІЛ-інфекцією;

соціальним працівникам з метою здійснення заходів супроводу відповідно до статті 7 цього Закону;

іншим третім особам – лише за рішенням суду в установлених законом випадках.

5. Розкриття медичним або іншим працівником відомостей пропозитивний ВІЛ-статус особи партнеру (партнерам) дозволяється, якщо:

1) ВІЛ-позитивна людина звернеться до медичного або іншого працівника з відповідним письмово підтвердженим проханням;

2) ВІЛ-позитивна людина померла, втратила свідомість або існує ймовірність того, що вона не опритомніє та не відновить свою здатність надавати усвідомлену інформовану згоду.»;

13) у назві та тексті статті 14 слова «груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ» замінити словами «ключових груп щодо інфікування ВІЛ»;

14) у частині четвертій статті 20 слова «проходження такими працівниками за їх бажанням тестування» замінити словами «отримання такими працівниками за їх бажанням послуг з тестування на ВІЛ»;

15) у назві статті 24 слова «та відповідальність за завідоме створення ризику небезпеки зараження чи зараження ВІЛ-інфекцією іншої особи» виключити.

 

II. Прикінцеві положення

 

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім пунктів 5 та 9 частини першої статті 1, частин четвертої, п’ятої, шостої та сьомої статті 6, частини другої статті 7, частини третьої статті 8, частини третьої статті 13 Закону України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ» у редакції змін, затверджених цим Законом, та частини другої статті 1 цього Закону, які набирають чинності з 1 липня 2018 року.

 

2. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

 

 

Голова
Верховної Ради України
А. ПАРУБІЙ