12 основних цілей направлення на оцінювання повсякденного функціонування особи

Сучасний підхід до встановлення інвалідності та оцінювання повсякденного функціонування особи, який впроваджується з 1 січня 2025 року, спрямований на забезпечення ефективної допомоги пацієнтам. Експертні команди проводять оцінювання не лише для визначення статусу інвалідності, але й для підтримки пацієнтів у відновленні соціальної активності, забезпеченні допоміжними засобами реабілітації та отриманні необхідних соціальних  та інших послуг.

Цей процес є індивідуальним і людиноцентричним: він орієнтований на потреби пацієнта, максимальне врахування його функціональних можливостей та обмежень. Лікуючий лікар має право направити особу на оцінювання з однією чи кількома наступними цілями, які він зазначає при формуванні направлення:

Основні цілі направлення на оцінювання:

1. Встановлення інвалідності – визначення групи інвалідності відповідно до обмежень функціональних можливостей.
2. Зміна причини інвалідності – у випадках, коли необхідно переглянути причину, внаслідок якої настала інвалідність.
3. Закінчення строку інвалідності – проведення повторного оцінювання після завершення строку, на який було призначено інвалідність.
4. Повторне оцінювання через зміну стану здоров’я – якщо стан здоров'я змінився раніше запланованого раніше наступного повторного оцінювання. 
5. Оновлення рекомендацій індивідуальної програми реабілітації – коригування заходів реабілітації на основі оновлених даних про стан пацієнта.
6. Встановлення ступеню втрати професійної працездатності – визначення відсотків втрати професійної працездатності, що перешкоджає виконувати трудові обов’язки після отримання травм чи захворювань.
7. Продовження тимчасової непрацездатності – оцінювання необхідності продовження строку тимчасової непрацездатності після 120 днів безперервної або 150 днів протягом року тимчасової непрацездатності.
8. Визначення медичних показань та протипоказань для забезпечення автомобілем чи електроскутером – включає оцінку потреби та можливості керування транспортним засобом, у разі функціонального обмеження ходи та пересування.
9. Встановлення причинного зв’язку смерті з професійним захворюванням, трудовим каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров’я.
10. Визначення потреби в догляді та соціальних послугах – оцінка ступеня залежності пацієнта від сторонньої постійної допомоги.
11. Призначення допоміжних засобів реабілітації (технічних та інших засобів реабілітації) та/або медичних виробів, необхідних для компенсації чи відновлення функцій.
12. Встановлення зв’язку інвалідності з хворобами, перенесеними у дитинстві для отримання гарантованих соціальних гарантій батьками, які доглядали дитину з інвалідністю. 

Цей перелік відображає широкий спектр завдань, які стоять перед експертними командами. Він допомагає лікарям орієнтуватися у складному процесі направлення пацієнтів та забезпечувати їм необхідну підтримку.

Оцінювання повсякденного функціонування – це крок до неупередженості, ефективності та орієнтації на потреби пацієнта. Воно не лише визначає стан здоров’я людини, але й створює умови для її інтеграції в суспільство, реабілітації та соціального захисту.

Детальніше про експертні команди оцінювання повсякденного функціонування особи та їхню роль у системі ви можете дізнатися в розділі: Експертні команди: як це працює.