Збільшити шрифт
Змінити на синій
Змінити на чорно-білий

Новини

Психічне здоровʼя у старшому віці – що важливо знати

3 листопада 2023
764

В усьому світі психічне здоров’я людей старшого віку зазвичай отримує мало уваги суспільства та системи охорони здоров’я. І для того є різні причини. У цьому матеріалі ми розповімо про те, як піклуватися про психічний добробут старших людей. Зауважте, що кажемо саме «добробут», а не «здоров’я» – аби людина навіть із симптомами розладів чи хвороб добре почувалася, і її навколишні теж.

 

Вікові зміни в психіці

 

У кожному віці свої особливості психіки і свої можливі негаразди. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) стверджує, що понад 14% людей у віці 60+ має той чи інший психічний розлад та/або деменцію. 

Погіршення мислення, поведінки та настрою у людей старшого віку заведено вважати нормою. А «норму», якою би прикрою вона не була, рідко піддають сумніву і намагаються змінити. Насправді старший вік не означає безальтернативну відсутність психічного добробуту, та для цього потрібні вчасні грамотні дії на рівні самої людини, родини, оточення, громади і країни.

Нам може бути прикро бачити зміни в поведінці чи навіть особистості наших рідних і важко приймати це. На жаль, не всьому можна зарадити і повернути колишній стан – це варто тверезо усвідомлювати і приймати. Деменція не має зворотної дії, й подекуди після інсульту мовлення чи розуміння мови порушується назавжди, і це все дуже ускладнює спілкування. Та є речі, яким можна запобігти чи навіть подолати – зокрема, це депресивний і тривожний розлади та психотичні симптоми. Ризик розвитку деменції також можна певною мірою знизити, але це варто робити упродовж усього життя з молодого віку.   

 

Які розлади найпоширеніші в старшому віці?

 

2021 року актор Брюс Вілліс отримав антипремію «Золота малина» за найгіршу акторську гру у восьми фільмах, які вийшли того року. Згодом цю відзнаку відкликали, адже стало відомо про причину жахливої гри зірки –  лобно-скроневу деменцію. Нині актор, який все життя був у добрій фізичній формі, практично втратив здатність до мовлення (афазія). Цей тип деменції спіткає людей у середньому та старшому віці та, на щастя, трапляється рідко. Більш поширеними так званими віковими психічними розладами та хворобами наразі є:

  • Тривожний розлад в усіх його різновидах, що в різних людей може проявлятися в надмірній і безпричинній тривозі, неспокої, панічних нападах, підозрі в себе хвороб, яких ще немає, фобіях, зокрема соціофобії, чи в нагромадженні мотлоху.
  • Депресія – може розвинутися на тлі хронічних захворювань, бідності, соціальної ізоляції, і проявляється в плаксивості, домінуванні поганого настрою, апатії, анорексії, болів, які не мають пояснення, чи порушеннях сну.
  • Деменція – відчутний незворотний поступовий занепад мисленнєвих функцій (здатності логічно мислити, давати собі раду з буденними справами, пам’ятати і згадувати потрібну інформацію, відчувати адекватні ситуації емоції). Є кілька типів деменції, як от хвороба Альцгеймера, васкулярна деменція тощо.
  • Психотичні симптоми. Діагнозу «психоз»   не існує – можна вести мову про психотичні симптоми в людини, а саме різноманітні галюцинації, агресію й так звану ажитацію, коли людина постійно безладно метушиться, рухається, щось говорить і не піддається заспокоєнню. Психічні розлади можуть мати на додачу ті чи інші психотичні симптоми.

Часто кілька розладів можуть бути одночасно чи взаємно збільшувати ризик виникнення. Варто пам‘ятати, що в старших людей депресія чи тривожність проявляються інакше, ніж у людей середнього віку, через що часто ці розлади залишаються без уваги сімейних лікарів. А самі люди рідко коли підозрюють, що з ними щось пішло не так, і не шукають допомоги. 

 

Як запідозрити проблеми з психічним станом?

 

Тривожні симптоми психічних розладів чи ознаки шляху до них у старшому віці найчастіше можуть бути такими:

  • Помітні зміни в настрої, енергійності чи апетиті.
  • Збайдужіння чи відсутність позитивних емоцій.
  • Безсоння чи надмірний сон.
  • Незмога зосередитися, метушіння, відчуття себе на межі зриву.
  • Надмірна необґрунтована тривожність.
  • Часті злість, дратівливість, агресивність.
  • Зловживання алкоголем.
  • Безпорадність і розпука.
  • Розмови про свою несподівану смерть чи навіть спроба суїциду.
  • Нав’язливі думки чи дії.
  • Думки чи поведінка, які суттєво заважають в спілкуванні з людиною та її побуті.
  • Звукові, тактильні чи слухові галюцинації.
  • Відсутність чи недостатність особистої гігієни.

Ризик психічних розладів у старшому віці підвищують такі чинники:

  • стресові події,
  • бідність, нужденність,
  • самотність, соціальна ізоляція,
  • хронічні захворювання,
  • обмежена мобільність,
  • догляд за важкохворим партнером чи партнеркою,
  • невротичність,
  • слабке вміння давати собі раду (вчасно пити ліки і їх купувати, знаходити собі заняття тощо).

 

Як подбати про психічне здоров’я старших людей?

 

Тепер, коли ми трохи знаємо про фактори ризику і те, що може спіткати психіку в старшому віці, стає ясніше, що можна вдіяти заради психічного добробуту старших людей. Головними його компонентами є спілкування і залученість в соціальне життя, належне призначення і прийом медикаментів та достатній добробут. Зокрема, в залежності від індивідуальних потреб це може бути таке:

  • Лікування депресії та/чи тривожного розладу (бодай медикаментами). Очевидна й ефективна дія, яка може налагодити не тільки настрій і спілкування, а й сон, апетит, деякі болі, і дасть змогу робити інші речі, потрібні для психічного добробуту і протидії деменції.
  • Контроль тиску і рівня холестерину. Це знижує ризик інсульту та васкулярної деменції. Якщо ж інсульт стається, це у 6-9 разів збільшує ризик деменції.
  • Прийом антипсихотичних препаратів. Так буде легше і самій людині, і її оточенню. За наявності психотичних симптомів дуже проблематично спілкуватися, вести побут і бути залученими в життя громади. А агресія може навіть призвести до фізичних сутичок і взаємного застосування сили. 
  • «Управління» болем: усунення тих причин болю, які надаються для цього, знеболення, когнітивно-поведінкова терапія за можливості. Хронічний біль (в суглобах, наприклад, чи в животі) сам собою може стати поштовхом до того чи іншого психічного розладу. Тому його слід за можливості усувати й зменшувати.
  • Гігієна сну та медикаментозне лікування проблем зі сном за потреби. Подекуди сон налагоджується під час лікування депресії чи тривожності. Порушений сон, своєю чергою, дуже посилює тривожність та збільшує ризик інсульту. Здоровий сон – це база психічного добробуту.
  • Щоденна рухова активність, навіть за умов обмеженої мобільності. Ті частини тіла, які рухаються, мають тренуватися. Нашими рухами керує мозок, тому рухова активність – це певне тренування і для нього. На додачу, тренування дають відчуття контролю над своїм життям, збільшують задоволеність собою й впевненість. Людина, яка достатньо сильна і добре тримає баланс, з меншою ймовірністю впаде, травмується. А кволість – це радше передумова подальшого занепаду в спілкуванні й діяльності, а отже – і психічних розладів. 
  • За змоги – прогулянки, танці, велосипед. Це підтримує не лише силу м’язів та міцність кісток, а й роботу мозку, адже під час прогулянок чи танців в мозкові виділяється фактор росту, який підтримує життя нейронів і не дає їм гинути. 
  • Стримування остеопорозу. Остеопороз – це поступова втрата міцності і щільності кісток. Крихкість кісток означає більший ризик травм і втрати мобільності. Тривале лежання з травмою часто означає соціальну ізоляцію, відчуття безпорадності та збільшений ризик інсульту. А це – передумови для психічних розладів. Тому збереження щільності кісток – це й піклування про психічне здоров’я теж. Вітаміну D та кальцію для цього замало – потрібні й певні рецептурні препарати. Тому зверніться до лікаря заради призначення схеми лікування. 
  • Сенсорна стимуляція: слуховий апарат в разі проблем зі слухом, перевірка тиску в очах і лікування глаукоми за потреби, підбір окулярів. Достатні для спілкування і ведення побуту зір та слух – це ще одна запорука повноцінного життя, впевненості в собі і можливості спілкуватися. Навіть людям на пізніх стадіях деменції важлива сенсорна стимуляція – музика їхньої молодості, яскраві кольори, сонячне світло.
  • Продумана дітьми, друзями чи соціальними працівниками організація побуту (наприклад, світло, що вмикається на рух, підписані шухляди, органайзер для таблеток, конфорки з газ-контролем). Так буде менший ризик травм і втрати мобільності як наслідок, і кращий настрій, більша задоволеність собою, адже добре вдається вести побут. 
  • Залученість у життя громади – впорядкування спільного двору, волонтерство, спілкування із сусідами, продавцями, відвідування кав’ярень та бібліотек. Соціальна ізоляція, брак контактів – це потужний прискорювач розумового занепаду й розладів. 
  • Наявність пари. Люди, що не мають пари, удвічі частіше розвивають так звану старечість, аніж ті, хто має партнера.  Якщо пари з якоїсь причини немає, то вкрай важливо багато спілкуватися з різними людьми в спільноті. Розмови телефоном раз на день замало. 
  • Збалансоване і достатнє харчування. У людей будь-якого віку недостатньо поживне чи нездорове харчування збільшує ризик психічних розладів. Зумовлюють це, як не дивно, кишківник, його бактерії та імунна система, від яких залежить рівень запалень у тілі. Так зване нейрозапалення – це передумова для загибелі нейронів. І навпаки – раціон, в якому достатньо клітковини, білка, жирів, складних вуглеводів – це гарантія адекватної роботи імунної системи і «гасіння» непотрібних запальних процесів. 
  • Прийом призначених лікарем вітамінів (наприклад, вітаміну D та вітамінів В1, В6, В9 та В12). Вітаміни в пігулках не замінять здорове харчування, та з віком в кишківнику гірше засвоюється низка речовин, тому їх треба вжити справді багато, аби хоч якась достатня частина потрапила в кров. До того ж з віком вітамін D гірше утворюється в нашому тілі, а переважне перебування вдома зводить шанси мати власний вітамін D, утворений завдяки сонцю, нанівець. 
  • Ресурсна діяльність. Це те, що для конкретної людини має цінність, приносить радість і відчуття наповненості, те, після чого людина почувається краще і щасливіше. У кожного така діяльність – своя. Це може бути час із собакою чи онуками, перегляд кіно, читання, рукоділля, садівництво, танці, плетіння маскувальних сіток, спілкування із сусідами, прогулянки, споглядання природи, годування білочок в парку тощо. Можливо, для когось хорошою соціалізацією та ресурсною діяльністю буде участь у громадських слуханнях.

Отже, піклування про психічне здоров’я значно виходить за межі самої людини, і певних таблеток чи щоденних ритуалів замало, аби плекати її психічний добробут. Багато шляхів до нього є непрямими та йдуть через фізичне здоров’я, родину, інфраструктуру й безбар’єрність і громаду. Сподіваємося, ці знання допоможуть вам у плекані свого психічного добробуту та добробуту близьких вам людей.


Матеріал підготовлено в межах впровадження Всеукраїнської програми ментального здоров’я Ти як? за ініціативою Олени Зеленської.