Інтерв’ю

Ексклюзивне інтерв'ю агентству "Інтерфакс-Україна" заступника міністра охорони здоров'я Ольги Стефанишиної

- Часто доводиться чути, що міжнародні організації не витримують графік поставок лікарських засобів, тому в Україну й досі не були здійснені поставки деяких препаратів за 2016 рік, хоча гроші за них були перераховані міжнародним організаціям. Прокоментуйте, будь ласка, цю ситуацію.

- Мені б хотілося, щоби в Україні усі ті люди, кого цікавлять закупівлі, перестали мислити бюджетними роками: за бюджет якого року ми закуповуємо препарати. Справа в тому, що з 2014 року у нас з об'єктивних причин змістився графік закупівель. Тоді дійсно був період, коли в Україні не вистачало ліків саме внаслідок тривалої перерви в закупівлях. На сьогодні проблема нестачі закуплених ліків вже відходить, адже за останні півтора року Міністерство охорони здоров'я робило все, щоб наздогнати закупівельний процес. Тому зараз графік поставок перебудований відповідно до потреб регіонів, а не до календарного року. Сьогодні ми все ще отримуємо ліки, закуплені за бюджети попередніх років. Тому щодо більшості програм ліки в тій чи іншій мірі є. Я не буду стверджувати, що всі лікарні повністю забезпечені ліками, з тієї простої причини, що в бюджеті немає грошей на забезпечення потреби на всі 100%. Наприклад, програма «Доросла онкологія» у нас забезпечена коштами на 30%. Але свої зобов'язання щодо забезпечення поставок міжнародні організації виконують.

- Але на кожному засіданні Комітету Верховної ради України з питань охорони здоров'я хтось із членів говорить про непоставки. І навіть якщо глянути офіційну інформацію, розміщену на сайті МОЗ, цифри показують, що непоставки є. В чому причина?

- Це маніпуляції з боку опонентів міжнародних закупівель. Поясню чому. Наприклад, за бюджет 2015 року не поставлено 0,4% лікарських засобів – це показує офіційна інформація МОЗ. Але насправді це ліки, які зараз неможливо знайти на світовому ринку. Їх просто немає. На жаль, депутати замовчують, що до передачі закупівель ліків міжнародним організаціям, у нас по дуже великій кількості номенклатур були недозакупівлі. Наприклад, МОЗ не закупив взагалі деякі вакцини, які ми повинні були отримати за 2014 рік. А ЮНІСЕФ, який зараз займається закупівлею вакцин, закуповує все, крім вакцини з ацелюлярним компонентом, яка в дефіциті на світовому ринку. ЮНІСЕФ не може закупити саме цю вакцину, але замінює її іншими комбінованими вакцинами проти тих же захворювань.

В 2016 році, якщо говорити про квоти ...

- Квоти - це що?..

- Квоти - це та кількість препаратів, які ми можемо забезпечити бюджетним коштом. У нас є 100%  потреба, і є частина, яку може профінансувати держава.

Так ось, практично всі препарати приїхали на 100% за квотами, і зараз відбуваються дозакупівлі на заощаджені кошти. Дозакупівлі дозволяють покрити значну частину потреби, наприклад, в 2016 році 67% дозакупівель покрили заощадженими коштами.

І ось починаються маніпуляції з боку опонентів міжнародних закупівель. Адже якщо розглядати це в грошовому еквіваленті, то виглядає так, наче не всі закупівлі були проведені. Оскільки гроші заплачені за певну кількість ліків, а на сайті Міністерства відображається, що витрачені не всі кошти. Хоча насправді замовлену кількість ліків міжнародні організації завезли, але гроші ще залишилися, і вони витрачаються для отримання додаткової кількості лікарських засобів.

- Де знаходяться ці гроші?

- Вони знаходяться у міжнародних організацій. Після того, як організації закінчили закупівлі замовленої кількості лікарських засобів, вони надсилають у МОЗ запит щодо потреби в додатковій закупівлі. Міністерство звертається до експертної групи, до регіонів, збирає нові дані щодо актуальної потреби... Це досить довгий і забюрократизований процес. Але я хочу уточнити і цим спростувати міф, ніби міжнародні організації отримають відсоток з обороту: закупівлі проводять неприбуткові організації, гроші зберігаються не на депозитних рахунках, і вони не заробляють нічого на зберіганні грошей.

Є й інші причини нібито непостачання препаратів або вакцин. Наприклад, в регіоні препарат є в надлишку, тому його не постачатимуть зараз. Або ж регіони не мають необхідних умов для зберігання, наприклад, вакцин. Тому регіони самі просять МОЗ затримати поставку (і у нас є відповідні листи з регіонів). Препарати чекають на державному центральному складі, коли регіон зможе їх прийняти. А в таблиці на сайті МОЗ будуть дані, що поставка в регіон не була здійснена.

Ось ще приклад: ми міняли номенклатуру по гепатитах і потім збирали нові дані щодо потреби, тому що спочатку в проекті номенклатури у нас були застарілі препарати, які майже ніде в світі уже не використовують і навіть не виробляють. Коли нам про це повідомила міжнародна організація, ми почали процес зміни номенклатури. Це тривало кілька місяців. На жаль, це все ще досить бюрократичний процес. Але ми на це пішли, розуміючи, що, додавши нові препарати, ми збільшимо кількість людей, яких зможемо охопити лікуванням. Крім того, хворі набагато легше переносять нові препарати, у порівняні з тими, які ми закуповували до того часу.

Такі ситуації, звичайно, затягують процес, але вони необхідні для того, щоб закупівлі були більш ефективними.

- Чому номенклатури затверджують так пізно? Всі міжнародні організації вказують на це. Чому щороку потрібно затверджувати нову номенклатуру, яка майже не відрізняється від минулорічної?

- Це стара неефективна система, яка діє в Україні протягом багатьох років, і яку ми зараз змінюємо. Поки все відбувається за старою моделлю: є номенклатурні комісії, які щороку розробляють проекти номенклатур, потім ці проекти проходять процедуру громадського обговорення і лише після цього їх затверджують. Зараз МОЗ готує проект постанови Уряду для затвердження переліку лікарських засобів і ВМП з дозуванням, формою випуску, кількістю. Це дуже великий обсяг інформації, тому його погодження триває досить довго.

Я думаю, що з часом (сподіваюся, це буде скоро) Україна все-таки перейде на використання Національного переліку лікарських засобів для національних закупівель, і в номенклатурі вже не буде настільки багато змін, як маємо зараз. Номенклатури будуть змінюватись тільки згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я, коли з'являтимуться нові препарати. Це буде правильна система.

Щодо визначення потреби: тут враховуємо специфіку країни. Вона полягає в тому, що в Україні немає реєстрів пацієнтів і реальну потребу визначити досить складно. Тому МОЗ кожного разу звертається до регіонів: "А скільки ж у вас пацієнтів?". Звісно, це не дуже правильно, особливо щодо вакцин. А регіони, як правило, ведуть статистику у паперовому вигляді. Існує методика міжнародної організації, яка враховує народжуваність. У 2018 року ми хочемо змінити методику розрахунку, і плануємо почати з вакцин.

- Наскільки об'єктивним є висновок номенклатурної комісії, яка сама і формує цю номенклатуру для закупівлі ліків?

- До постійної робочої групи з питань закупівель на громадських засадах залучаються й експертні групи. Як правило, ці групи складаються з п'яти експертів з різних медичних установ, які займаються лікарською діяльністю. Крім того, номенклатури проходять процедуру громадського обговорення, коли пацієнти самі пропонують зміни та аргументують їх. Всі пропозиції підлягають обов'язковому розгляду, і за наявності достатніх підстав, вносяться зміни.

- Яка ситуація з закупівлями за кошти бюджету 2018 року? Коли почнуться?

- В даний час ми вже починаємо закупівлі за кошти бюджету 2018 року. Вперше за три роки ми почали цей процес не просто вчасно, а заздалегідь. З грудня ми почали формувати номенклатури, вже затверджені 15 із 40. Ми почнемо збирати заявки по регіонах. Я думаю, що це відбудеться швидко. Після цього готується постанова Кабміну. І ось після цього ми зможемо укладати контракти.

У 2017 році були змінені договори з міжнародними організаціями, і ми отримали можливість перераховувати їм кошти не на умовах 100% передоплати, а після завершення тендеру. Це було одним з нововведень до контрактів 2017 року. Тобто, ми вносимо зміни. Важливо сказати, що міжнародні закупівлі – це унікальний досвід для України. І це складний процес. З самого початку ніхто не знав, як правильно його організувати. Але зараз ми нормалізовуємо процес.

- Як ви прокоментуєте конфлікт між Національним переліком основних лікарських засобів та номенклатурою закупівель, наприклад, щодо орфанних захворювань, препарати для лікування яких в не входять в Нацперелік?

- На цей момент було прийнято рішення про те, що Нацперелік не діятиме щодо міжнародних закупівель, які містять велику частину препаратів для лікування орфанних захворювань. Думаю, що для цієї категорії буде створена спеціальна програма або спеціальна концепція забезпечення пацієнтів лікуванням за кошти держбюджету. Пацієнти не повинні залишитися без ліків.

- Чи будуть вносити зміни в договори з міжнародними організаціями? Якщо так, то які?

- На закупівлі за бюджет 2017 року договори вже підписані, а щодо закупівель за бюджет 2018 року – ми наразі готуємо базу для укладання цих договорів. Розробляємо свою концепцію з урахуванням зауважень Рахункової палати.

- А які саме рекомендації Рахункової палати будуть враховані?

- Це стосується, головним чином, терміну і графіків поставок і відповідальності за їх порушення.

Крім того, багато питань було щодо того, чи можна оприлюднювати договір з міжнародними організаціями, тобто яка інформація є публічною, а яка ні. Якщо ми говоримо, наприклад, про ціни на препарати, то важливо розуміти, що міжнародні організації домовляються про дуже низькі ціни на значну кількість препаратів для України. І саме тому така інформація може бути конфіденційною.

Крім того, дуже багато інформації про закупівлі - тендери, постачання, розподіл – є у відкритому доступі на сайтах Міністерства охорони здоров'я та міжнародних організацій. Тому розмови про те, що інформація про договори і закупівлі зовсім закрита – це маніпуляція.

- Чи часто буває, що міжнародні організації зривають строки поставки?

- У мене такої інформації немає. Якщо препарат або вакцина не може бути поставлена, то на це завжди є об'єктивна причина: відсутність лікарського засобу на світовому ринку, проблеми з виробництвом.

- Але якщо рік пройшов, а препарат не привезли, хіба це не зрив термінів?

- Якщо говорити про вакцини, то термін їх виробництва становить мінімум 12 місяців, а може бути і довше. Це об'єктивні причини, з якими ми нічого зробити не можемо. У всьому світі зараз існує дефіцит вакцин через обмежену кількість потужностей виробництва та великі обсяги замовлень. Розвинені країни практикують довгострокове планування закупівель вакцин. Ми обговорюємо таку можливість для України, і сподіваємося, що з 2018 року Україна перейде на довгострокове планування на кілька років вперед.

- Це передбачає зміни до Бюджетного кодексу ...

- Так. І є політична воля. Зараз, коли у нас, на щастя, є вакцини в країні, ми можемо замовляти їх на три роки вперед. Крім того, ми зобов'язані створити запас вакцин в розмірі 25%. Для цього треба внести певні зміни до законодавства. В МОЗ така політична воля є, вона очевидна і з боку прем'єр-міністра. Сподіваюся, народні депутати нас підтримають.

- Які основні помилки були допущені при проведенні міжнародних закупівель?

- Я думаю, що це дуже забюрократизований процес. Можна його істотно спростити, зняти частину бюрократичних узгоджень. Одна з найбільших проблем – відсутність електронної системи обліку ліків. Зараз дані про залишки ліків знаходяться в регіонах у паперовому вигляді і збираються раз на місяць. Це створює проблеми щодо оперативності отримання даних. Тому ми зараз хочемо запустити електронну систему обліку ліків, щоб буде публічною та доступною.

Ще коли я працювала в пацієнтській організації, ми розуміли, наскільки важливо зробити інформацію про наявність ліків публічною. Ми створили сайт eliky.in.ua, на якому пацієнт міг знайти інформацію про наявність препаратів в лікарні. Цей сайт зараз охоплює не всю Україну та не містить настільки детальної інформації, наскільки потрібна для управління міжнародними закупівлями. Ми хочемо зробити подібну офіційну державну систему і відкрити її для пацієнтів. Я думаю, що це станеться вже найближчим часом.

Ми почнемо з великих медзакладів і поступово будемо розширювати її на області. Ясна річ, що мережа медзакладів в маленьких населених пунктах поки не готова, але треба з чогось починати. Будемо шукати ресурси, щоб забезпечити усі медичні установи доступом до інтернету. У нас вже є закон про сільську медицину, будемо озвучувати ці потреби в контексті реалізації цього закону. Якщо ми будемо постійно говорити, що у нас немає інтернету або комп'ютера для досягнення цієї мети, то вони у нас і не з'являться.

- Яка ситуація зі створенням Національного закупівельного агентства (НЗА)? Коли воно з'явиться?

- Є концепція його створення, вона затверджена Кабміном. Ми співпрацюємо з МЕРТ, і вже створене ДП "Державні закупівлі". Можливо, буде якась специфіка щодо МОЗ, але передбачена єдина регуляторна рамка для обох закупівельних агентств. Формат агентства ще не визначений, ми не хочемо створювати агентство, яке поверне нас в 2012 рік. Наша головна мета – створити систему, яка зможе забезпечувати пацієнтів ліками. Вчасно і без корупції.

Ми будемо аналізувати всі існуючі програми. Я думаю, що частина програм, за якими проводяться держзакупівлі, піде на реімбурсацію, частина програм буде включена у вартість медпослуг, які оплачує держава. Важливо, щоб ця реформа не мала жодних протиріч щодо загальної реформи системи охорони здоров'я. Але НЗА може стати хорошим перемовником щодо цін, який буде збирати і об’єднувати всі замовлення і за рахунок великих обсягів говорити про зниження цін.
- Я чула такі побоювання, що НЗА, яким би гарним воно не було, не зможе добиватися таких цін, які оримують міжнародні організації, зокрема тому, що світових виробників турбують питання дотримання норм / відповідності, відсутності корупції і т.д. Наприклад, UNDP, всесвітня організація, може отримати низьку ціну у виробників, які відомі на міжнародних біржах, а нікому не відоме агентство при Міністерстві охорони здоров'я України, репутація якого не дуже зрозуміла, не зможе. Як би ви це прокоментували?

- Коли ми планували реформу закупівель, ми розуміли, що нам потрібне якесь дуже нестандартне рішення, яке дозволить подолати корупцію. Я думаю, що для НЗА необхідно придумати щось подібне. Зараз в МОЗ ми створюємо робочу групу із залученням міжнародних експертів, які нам можуть розказати про світовий досвід в вирішенні цього питання. До цієї групи залучаємо антикорупційні організації, які допоможуть цей досвід адаптувати до українських реалій.

Міжнародні організації безпосередньо працюють з виробниками. Ми домоглися того, що 70% постачальників виходять безпосередньо без дистриб'юторів, і нам необхідно, щоб українське агентство могло також працювати безпосередньо.

- Чи реально створити НЗА протягом 2018 року і з 2019 року перейти на національні закупівлі?

- Мені здається, що для цього потрібно більше часу. Створити агентство необхідно в 2018 році, але почати повноцінну роботу до 2019 року, щоб воно перебрало всі національні програми, навряд чи вдасться. Швидше за все, ми будемо спочатку запускати його в тестовому режимі, лише на деякі програми.

- Як Ви вважаєте, яке місце національного виробника в бюджетних закупівлях? Чи потрібно орієнтувати НЗА на кращу роботу з національним виробником? Чи потрібно стимулювати національного виробника, гарантуючи йому бюджетні закупівлі?

- Не можна стверджувати, що всі українські виробники виграють міжнародні тендери, але не існує й дискримінації. ПРООН в 2017 закупила в українського виробника препарат не тільки для України, але і для Молдови – це вихід українського виробника на міжнародний ринок. Я також хочу сказати, що хоча міжнародні закупівлі діють уже три роки, мені не відомі поки випадки, щоб хоч один український виробник пройшов прекваліфікацію Всесвітньої організації охорони здоров'я. Зараз у них з'явилася можливість виходити на міжнародні ринки, і їм це було б корисно. Український виробник може конкурувати, якщо у нього якісний препарат та хороша ціна, і може виходити на міжнародні ринки.

- Ви вже зустрічалися з вітчизняними виробниками після призначення?

- Ще ні.

- Ви займаєтеся не лише закупівлями, а й євроінтеграцією. Що плануєте робити в цій сфері? Чи буде змінюватися нормативна база згідно з європейськими директивами, щоб й українській фармацевтичній індустрії було простіше?

- Є ряд директив, в основному в сфері громадського здоров'я, інфекційних захворювань, служби крові, трансплантації, електронної системи охорони здоров'я, куріння, які ми будемо впроваджувати. Це основні напрямки. Всі ці напрямки будуть розподілені міністром серед заступників. Моїм завданням буде координація цієї роботи, але також я буду відповідати і безпосередньо за деякі з них.

 

Джерело: "Інтерфакс-Україна"