Офіційний сайт МОЗ України
www.moz.gov.ua
Документ: Проект. Концепція Державної програми "Репродуктивне здоров'я нації на 2006-2015 рр."

Статус: Проект - архів

Фахівці-експерти Групи з розробки політик у сфері репродуктивного здоров'я, відділ охорони здоров'я матерів та дітей Департаменту організації та розвитку медичної допомоги населенню МОЗ України за технічного сприяння Проекту ПОЛІСІ, що фінансується Агентством США з Міжнародного розвитку, протягом 1999-2000 рр. підготували проект Національної програми "Репродуктивне здоров'я 2001-2005", схваленої відповідним Указом Президента України від 26.03.01 № 203/2001, а також в рамках цієї програми галузеві накази МОЗ України від 28.12.02 № 503 "Про удосконалення амбулаторної акушерсько-гінекологічної допомоги в Україні" та від 29.12.03 № 620 "Про організацію надання стаціонарної акушерсько-гінекологічної та неонатологічної допомоги в Україні". Програма "Репродуктивне здоров'я 2001-2005" показала свою ефективність завдяки міжсекторального підходу до вирішення нагальних проблем репродуктивного здоров'я. Основні програмні завдання виконані, насамперед щодо зменшення негативного впливу основних чинників розладу репродуктивного здоров'я, про що свідчить дострокове досягнення очікуваних результатів. Проте, на сьогодні ще залишається низка невирішених проблем у сфері репродуктивного здоров'я і його стан є незадовільним. Це зумовлює необхідність розроблення нової програми-наступниці як гаранту невпинного руху до рівня досягнень світових стандартів у сфері репродуктивного здоров'я.

У 2005 році міжсекторальною робочою групою розроблено Концепцію державної програми "Репродуктивне здоров'я нації 2006-2015" у відповідності Закону України від 18.03.2004 "Про державні цільові програми" з використанням новітніх підходів та міжнародного досвіду. Зазначена Концепція пропонується для обговорення.

Просимо розглянути Проект Концепції та надіслати пропозиції до 01.08.2005 на адресу Відділу охорони здоров'я матерів та дітей Департаменту організації та розвитку медичної допомоги населенню МОЗ України за адресою:
02021 м. Київ, вул. Грушевського, 7, МОЗ
Факс: 253-45-78
E-mail: materinstvo@moz.gov.ua

 

 

 

КОНЦЕПЦІЯ
Державної програми
"Репродуктивне здоров'я нації на
2006-2015 рр."

Загальна характеристика проблеми репродуктивного здоров'я

Сталий розвиток суспільства будь-якої країни значною мірою залежить від демографічних перспектив, які визначаються здатністю населення до простого відтворення або заміщення чисельності покоління батьків чисельністю покоління дітей. Стійка тенденція скорочення чисельності населення внаслідок зниження рівня народжуваності та підвищення рівня загальної смертності ставить під загрозу майбутнє країни. В Україні протягом останнього десятиліття відбувається суттєве скорочення середньої очікуваної тривалості життя за рахунок погіршення здоров'я, в тому числі репродуктивного.

Низький рівень народжуваності та високий рівень загальної смертності населення виводять проблему репродуктивного здоров'я і тривалості життя в ранг загальнонаціональних, а збереження репродуктивного здоров'я населення виходить за рамки суто медичного питання і стає загальнодержавною, міжсекторальною проблемою.

За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров'я репродуктивне здоров'я - це стан повного фізичного, розумового і соціального благополуччя, а не просто відсутність хвороб репродуктивної системи або порушення її функцій, тобто репродуктивне здоров'я означає можливість задовільної та безпечної здатності до відтворення.

Охорона репродуктивного здоров'я визначена ВООЗ на глобальному рівні, як пріоритетна галузь у відповідності до Резолюції Всесвітньої Асамблеї ООН з охорони здоров'я від 1995 р.

Каїрська конференція (1994) закликала всі країни до 2015 року забезпечити загальну доступність служб планування сім'ї на основі існуючих систем первинної медико-санітарної допомоги в умовах більш широкого комплексу заходів щодо зміцнення репродуктивного здоров'я, які б забезпечували охорону здоров'я жінок до, під час та після пологів, профілактику абортів та їх ускладнень, хвороб, що передаються статевим шляхом, ВІЛ/СНІД, лікування безплідності та ускладнення після абортів. Програма дій цієї конференції закріплює право чоловіків і жінок на одержання інформації та закликає всі країни до 2015 року забезпечити універсальний доступ до всього спектру безпечних і надійних методів планування сім'ї та відповідних послуг з репродуктивного здоров'я.

В Декларації Асамблеї Тисячоліття ООН - "Самміту Тисячоліття" (2000) значна увага приділяється збереженню репродуктивного здоров'я. Серед 40 цілей Тисячоліття три мають безпосереднє відношення до вирішення проблем охорони репродуктивного здоров'я: зменшення до 2015 р. на дві третини смертності дітей віком до п'яти років, материнської смертності на - три четвертини та обмеження поширення ВІЛ/СНІДу.

Головною метою державної політики в Україні є досягнення нової якості життя громадян через запровадження соціальних, економічних та демократичних європейських стандартів життєдіяльності людини і суспільства. У центрі уваги - людина, задоволення її культурних, духовних та освітніх потреб, надання їй якісних медичних послуг, забезпечення реалізації демократичних прав і свобод.

Основним завданням політики Уряду щодо сім'ї, жінок, дітей та молоді є подолання тенденцій скорочення населення, посилення інституту сім'ї, державна підтримка народжуваності.

Негативні тенденції у відтворенні населення України обумовили від'ємний приріст населення, що вперше було зареєстровано в 1991 р. (-0, 8 на 1000 населення), а в 2001 році він вже становив - - 7, 5. Збільшення народжуваності протягом 2002-2004 рр. (на 9, 5%) не вирішило проблем демографічної кризи. Рівень народжуваності залишається майже вдвічі нижчим за загальну смертність (16, 0 на 1000 населення).

Такий стан справ загрожує національній безпеці України і зумовлює актуальність розроблення програми "Репродуктивне здоров'я нації 2006-2015". Значення зміцнення репродуктивного здоров'я, як передумови і чинника підвищення рівня народжуваності, значно зростає, оскільки низький рівень здоров'я є тягарем для економіки країни і, навпаки, задовільний його рівень - це ресурс для соціального і економічного розвитку.

На рівні сім'ї поліпшення репродуктивного здоров'я зменшує імовірність безплідності чи появи небажаної вагітності, які призводять до психологічного дискомфорту сім'ї та дестабілізації шлюбно-сімейних відносин.

Основними проблемними питаннями репродуктивного здоров'я є: материнська та малюкова смертність, високий рівень абортів, невиношування вагітності, високий рівень ускладнень вагітності та пологів, поширеність жіночої та чоловічої безплідності, захворюваність населення інфекціями, що передаються статевим шляхом, включаючи ВІЛ/СНІД, онкологічна захворюваність репродуктивної сфери.

У зв'язку з тим, що материнська, перинатальна смертність та смертність немовлят вважаються одними з найчутливіших барометрів соціально-економічного благополуччя країни, їх виділяють із загальної проблеми смертності. Кожен випадок плодово-малюкових репродуктивних втрат спричиняє для держави і суспільства в цілому непрожите і "непропрацьоване" життя. Рівень смертності немовлят значною мірою визначає і середню очікувану тривалість життя людини. Особливого значення проблема рівня плодово-малюкових втрат набуває в сучасний період, коли природний приріст населення загрозливо зменшується.

На сьогоднішній день медико-соціального значення набула проблема абортів з огляду на високі показники безпосередніх та віддалених ускладнень після цієї операції, негативного впливу на сімейні відносини та на репродуктивні втрати як складові демографічних втрат, а також як значні економічні витрати в умовах обмежених економічних ресурсів.

Реалізація Національної програми "Репродуктивного здоров'я на 2001-2005 рр." показала успішність міжсекторального підходу у вирішенні проблем репродуктивного здоров'я достроковим (2003р.) досягненням запланованих очікуваних результатів, а саме позитивної тенденції основних чинників порушень репродуктивного здоров'я жінок: зниження рівня захворювань, що передаються статевим шляхом, штучного переривання небажаної вагітності та їх наслідків (невиношування, материнської та малюкової смертності).

Національна програма стала достатнім політичним і стратегічним інструментом для розв'язання багатьох з вищезгаданих проблем. Тому розробка та впровадження нової Державної програми "Репродуктивне здоров'я нації 2006-2015", що охопить значно ширше коло проблем репродуктивного здоров'я різних верств населення України, стане логічним продовженням виробленої стратегії у напрямку досягнення позитивної динаміки показників репродуктивного здоров'я європейського рівня.

Сучасний стан репродуктивного здоров'я населення вимагає нових підходів та ефективних шляхів вирішення проблеми його збереження та поліпшення.

Цією Концепцією визначаються основні засади розробки і реалізації Державної програми "Репродуктивне здоров'я нації на 2006-2015 роки", оскільки репродуктивне здоров'я (РЗ), як складова загального здоров'я, є важливим чинником забезпечення сприятливих демографічних перспектив країни, передумовою формування її демографічного і соціально-економічного потенціалу, забезпечення сталого розвитку як стратегічного завдання, що стоїть перед українським суспільством.

Репродуктивне здоров'я необхідно розглядати як частину громадського здоров'я - медико-соціальним ресурсом і потенціалом суспільства, що сприяє забезпеченню національної безпеки. Громадське здоров'я обумовлене комплексною дією соціальних, поведінкових і біологічних факторів; його поліпшення сприятиме збільшенню тривалості і якості життя, благополуччя людей, гармонійному розвиткові особистості і суспільства.

Громадська охорона здоров'я - система наукових і профілактичних заходів та структур медичного і немедичного характеру, діяльність яких спрямована на охорону і зміцнення здоров'я населення, профілактику захворювань і травм, збільшення тривалості активного життя і підвищення працездатності та передбачає об'єднання зусиль усіх членів суспільства. Громадська охорона здоров'я належить до системи охорони здоров'я і є найважливішою складовою життєзабезпечення населення.

Аналіз причин незадовільного стану репродуктивного здоров'я

Невід'ємними складовими покращання показника народжуваності є соціальне становище української сім'ї, стан і формування репродуктивного здоров'я та якість надання медичних послуг.

І. Соціально-економічні складові

Неефективність в українському суспільстві роботи на всіх рівнях щодо посилення ролі інституту родини та втрата історичних українських традицій щодо формування та збереження сім'ї, як основної складової суспільства є важливим чинником зменшення чисельності населення, пов'язаної з "недонародженням" дітей у сім'ях, батьки яких розлучилися (у 2004 кількість розлучень становила 173163, що складає 3, 6 на 1000 осіб). За останнє десятиріччя значно збільшилось число неповних сімей (з одним із батьків) або сімей, в якій один з батьків не є біологічним батьком дитини. Проте має важливе значення не тільки структура сім'ї, а й якість взаємин усередині сім'ї. Позитивні взаємини батьків посилюють почуття благополуччя дитини і зменшують імовірність поведінкового ризику для здоров'я.

Державна політика у сфері охорони репродуктивного здоров'я населення виходить за межі компетенції охорони здоров'я і набуває характеру першочергових завдань щодо удосконалення нормативно-правового забезпечення у сфері репродуктивного здоров'я. Законодавство передбачає рівність жінки і чоловіка у сім'ї та в суспільстві, право жінки самій вирішувати питання про материнство з гарантією умов для поєднання праці з материнством та надання матеріальної і моральної підтримки сім'ї. Однак, чинні нормативно-правові документи потребують перегляду у зв'язку з їх недосконалістю, постійного доповнення, і водночас існує необхідність розробки і прийняття нових з погляду досягнень світової медичної практики, з урахуванням міжнародних правових документів, а також економічних, соціальних та галузевих реформ в Україні.

Недостатність державних гарантій соціального забезпечення майбутніх членів суспільства (народження, утримання, виховання, освіта, працевлаштування, відповідність заробітної плати повним, а не мінімальним потребам) призводить до невпевненості батьків у майбутньому своїх дітей та відмови від народження більше однієї дитини, що в свою чергу спричинює зменшення чисельності населення. Дані соціологічного вивчення стану репродуктивного здоров'я українських жінок (1999 р.) свідчать, що більшість українських жінок планують мати лише одну дитину, відкласти народження дитини або взагалі відмовитись від нього. Вже у віці 20-24 роки 30% жінок не планують народження наступної дитини, а у віці 25-29 років ця частка збільшується до 46, 4%.

Недостатня соціальна та правова захищеність жінки у сфері праці, недостатній контроль за дотриманням правил та норм охорони праці, техніки безпеки є однією з причин незадовільного стану здоров'я жінок. Незадовільні умови праці. сприяють погіршенню здоров'я.

Порушення гендерної рівності у вирішенні проблем працевлаштування сприяє поширенню "трудової міграції" населення, особливо жінок. Адже відомо, що кількість жінок від кількості тих, хто виїхав за кордон на робот, становить не менш як 70 відсотків. Отже, йдеться про мільйони жінок репродуктивного віку, які виїхали з України у пошуках роботи.

Гендерного підходу потребує також питання підвищення рівня заробітної платні у сфері праці жінок та подолання такої негативної тенденції в українському суспільстві як "фемінізація бідності", оскільки саме жінки складають переважну більшість того населення, яке перебуває за межею або на межі бідності. Поширена з боку роботодавців, особливо, у сфері приватного бізнесу, дискримінація жінок у процесі найму та при звільненні з роботи, їх останніми приймають на роботу і першими звільняють В результаті жінки витісняються в низькооплачувані сфери або шукають роботу, в тому числі і за сумісництвом, в тіньовому секторі. Багато жінок їдуть за кордон в пошуках кращих економічних можливостей і там реалізують свої репродуктивні функції. Розшарування соціального становища чоловіків та жінок стало причиною неспроможності виховання дітей у неповних сім'ях (здебільшого однією жінкою).

Сьогодення України характеризується ще однією медико-соціальною проблемою: особливістю смертності у працездатному віці є так звана "надсмертність" чоловіків: у 2003р. показник смертності від усіх причин в працездатному віці чоловіків у 3, 6 рази перевищував смертність жінок - ( 962, 9 та 264, 2 на 100 тис. нас. відповідної статі), що є надзвичайно загрозливим як для сфери промислового виробництва, так і для відтворення нації. Незворотні втрати життя чоловіків у репродуктивному віці, який практично співпадає з працездатним, деформують статеве співвідношення у суспільстві, обумовлюють значну кількість одиноких жінок, неповних сімей та дітей-сиріт. Середня очікувана тривалість життя (СОТЖ) - інтегральний показник здоров'я населення. З 1990 до 2003р. СОТЖ в Україні скоротилася майже на 3 роки (у 1990 р. - 70, 54, у 2003 р. - 67, 6 років) і сьогодні є меншою у порівнянні з середньоєвропейськими показниками на 6, 45 роки, з країнами Євросоюзу - на 10, 39 роки.

ІІ. Умови формування стану репродуктивного здоров'я населення

Незважаючи на позитивні досягнення останніх років, репродуктивне здоров'я населення України залишається незадовільним, позначаючись на кожному з життєвих етапів людини.

Здоров'я дитини значною мірою визначається умовами її розвитку в утробі матері, в періоді новонародженості, дитинстві та у підлітковому віці. Відповідно до стратегії охорони здоров'я ВООЗ, здоров'я та виживання дитини характеризується складним взаємним зв'язком із здоров'ям батьків, соціальним благополуччям сім'ї та послугами з репродуктивного здоров'я.

Стан здоров'я вагітних жінок в Україні не може забезпечити очікувань народження здорового покоління: частота анемій серед вагітних, яка здебільшого залежить від соціально-економічного стану сімей, а саме від неправильного харчування, збільшилась майже в 2, 5 рази за останні роки і нею страждає більше половини вагітних. Втричі зросли хвороби сечостатевої системи, як наслідок низької репродуктивної культури та безвідповідальної статевої поведінки. Спостерігається збільшення поширеності хвороб системи кровообігу (в 1, 6 разів), значна частка яких успадкована з підліткового віку і пов'язана з нездоровим способом життя. Складна екологічна ситуація зумовлює зростання рівня захворюваності щитоподібної залози у вагітних жінок, яка за останнє десятиліття зросла майже у 10 разів.

Низький рівень здоров'я вагітних значно підвищує ризик материнської та дитячої патології, є причиною високої частоти ускладнених пологів (2004 р.- 63, 8% випадків), що в свою чергу є ризиком репродуктивних втрат.

Штучне переривання вагітності наносить непоправну шкоду здоров'ю і в першу чергу репродуктивному, які впливають на фертильність жінок, перебіг наступних вагітностей та пологів.

Рівень абортів та їх наслідки все ще викликають велике занепокоєння. У структурі причин материнської смертності, якій можна було запобігти, аборти і пов'язані з ними ускладнення забирають життя майже кожної десятої жінки, що померла під час вагітності. Не зважаючи на тенденцію до зниження, рівень абортів в Україні залишається найбільш високим серед країн Європи і складає 21, 1 на 1000 жінок фертильного віку; 45, 8 - на 100 вагітностей, 84 - на 100 пологів.

Спостерігається несприятлива тенденція до підвищення кількості абортів у вперше вагітних, наслідком яких є високий рівень захворюваності та ризик безплідності. (у 2004 р. у порівнянні з 1991 роком цей показник збільшився у 2 рази: у 1991 - 5, 6%, у 2004 - 12, 1% ). Реально вплинути на рівень абортів можна шляхом охоплення сучасними методами контрацепції 40%-45% жінок фертильного віку. При позитивній динаміці використання сучасних методів контрацепції, охоплення ними жінок фертильного віку все ще залишається низьким, що обумовлене як недостатньою обізнаністю жінок щодо сучасних контрацептивів та безпеки їх застосування для здоров'я, так і низькою їх доступністю внаслідок високої вартості.

Своєчасність народження бажаних дітей є підґрунтям для розуміння, що діти - це наш людський капітал та інвестиції у завтрашнє суспільство і суспільству слід піклуватися про ці інвестиції таким чином, щоб забезпечити найбільш можливі дивіденди. На фоні незадовільного стану здоров'я вагітних жінок, - очікування народження здорових дітей є сумнівним. Це підтверджується тим, що причини перинатального періоду складають 98, 2% в структурі захворюваності новонароджених основну масу, серед яких дихальні розлади, гіпоксія та розлади харчування. Такий стан здоров'я дітей при народженні є причиною збільшення поширеності захворювань серед дітей віком до 14 років (1992 р. - 130, 9 на 100 дітей, 2004 - 174, 0) та дитячої інвалідності (1992 р. - 95, 7 на 10 000 дітей, 2004 - 196, 0).

Забезпечення молодим людям найкращих можливостей в житті необхідно розглядати від зачаття до вісімнадцяти років. Аналіз стану здоров'я підлітків свідчить про негативну його тенденцію: захворюваність дівчат 15-17 років складає 8277, 3 на 10 тис., а юнаків - 8135, 0 відповідно. За останні роки в Україні загальна захворюваність дівчат зросла в 1, 7 рази, хвороб сечостатевої системи - у 4, 6 рази, запальних захворювань репродуктивних органів - у 4, 6 рази. Значний вплив на репродуктивне здоров'я цих контингентів населення має їх репродуктивна поведінка. До факторів, що впливають на репродуктивну поведінку підлітків та молоді, відносяться негативний вплив порнографії у багатьох інформаційних полях, в тому числі і пропаганда сексуального насилля, широке розповсюдження шкідливих звичок (тютюнопаління, алкоголізм, наркоманія).

Одним із основних поведінкових чинників розладу репродуктивного здоров'я вважаються ІПСШ як у підлітковому, так і в дорослому віці. Зазначені інфекції нерідко стають причиною безплідності, невиношування вагітності, а також пренатального інфікування плода з можливими тяжкими наслідками і навіть вадами розвитку плода. Тривалий перебіг цієї групи хвороб також часто призводить до безплідності, а в подальшому - до онкогінекологічної патології. Як наслідок нездорового способу життя є запальні хвороби статевих органів. Частота даної патології залишається високою і має стійку тенденцію до зростання: за період з 1992 по 2004 рік вона збільшилась у 1, 4 рази (у 1992 р. - 90, 4, у 2004 р. - 130, 9 на 10 тис. жінок 18 років і старше). Щорічне виникнення репродуктивних проблем у більш як 11 тис. жінок пов'язано із позаматковою вагітністю, рівень якої значною мірою впливає на репродуктивні процеси та втрати. Доведено, що ризик виникнення позаматкової вагітності після перенесеного запального процесу статевих органів збільшується в 6-10 разів.

Серед чинників, які впливають на репродуктивне здоров'я значне місце займає ВІЛ-інфекція та захворюваність на СНІД. Починаючи з 1995 р. відбувається надзвичайно швидкий ріст чисельності ВІЛ-інфікованих. ВІЛ-інфекція/СНІД на сучасному етапі розвитку людства стала однією з найважливіших серед проблем здоров'я, зокрема репродуктивного. Україна знаходиться в епіцентрі епідемії ВІЛ у Східній Європі - показник кількості зареєстрованих нових випадків ВІЛ-інфікування майже вдвічі перевищує відповідний показник для Західної Європи, і майже в 14 разів - для Центральної Європи. Викликає стурбованість не стільки кількість ВІЛ-інфікованих, скільки швидкість, з якою поширюється інфекція, причому вже з 1995 року епідемія вийшла із середовища ін'єкційних наркоманів і розповсюджується серед так званих "благополучних" груп населення. За 2004 рік зареєстрований 12 491 ВІЛ-інфікований громадянин України, в т.ч. 2293 дитини, всього станом на 01.01.2005 р. в Україні виявлено 134 320 ВІЛ-позитивних осіб.

Важливою проблемою сьогодення стала проблема ВІЛ-інфікованих вагітних жінок, що в свою чергу призводить до негативної динаміки збільшення ВІЛ-інфікованих дітей. Щорічне збільшення на 20% кількості ВІЛ-інфікованих вагітних призводить до збільшення кількості ВІЛ-інфікованих дітей. Сучасні технології на світовому рівні дозволяють майже у 100% випадків попередити ВІЛ у новонароджених. Більшість з них запроваджено в Україні, що дало можливість знизити рівень вертикальної трансмісії до 8, 2%. Проте існуючий рівень перинатального інфікування вимагає мобілізації зусиль не лише медичної галузі, а всього суспільства у боротьбі з поширенням ВІЛ серед населення України як загрозу його чисельності в значних масштабах.

Незадовільний стан репродуктивного здоров'я призводить до репродуктивних втрат за рахунок невиношування, безплідності, материнської та малюкової смертності.

Невиношуванням за даними аналізу останніх трьох років закінчується кожна десята вагітність, здебільшого як результат високої розповсюдженості абортів, інфекцій, що передаються статевим шляхом, ендокринної патології та ін. Прямі репродуктивні втрати від невиношування вагітності щорічно складають 36-40 тис. ненароджених бажаних дітей.

Про репродуктивні втрати свідчить і те, що більше 40-50% випадків перинатальної патології та смертності пов'язані або зумовлені передчасними пологами. З кожним роком зростає число маловагових дітей (з масою тіла при народженні менше 1000 грамів), питома вага їх серед новонароджених складає від 5% до 10%, а рання неонатальна смертність цих новонароджених у 18 разів вища, ніж серед доношених дітей.

Безплідність є одним із важливих показників стану репродуктивного здоров'я і патологією не тільки жінок, а й чоловіків. На сьогодні небажана безплідність стосується 10-15% українських сімей, що можна розглядати як прямі репродуктивні втрати. Оціночна кількість неплідних подружніх пар складає в Україні біля 1 млн. За науковими даними майже у 80% випадків причиною безплідності у жінок є аборт, у 15-25% - запальні хвороби статевих органів. Вирішення проблеми безплідності є важливим резервом поліпшення демографічної ситуації.

Рівень материнської та малюкової смертності є одними із найважливіших показників стану РЗ та складовими загальної смертності населення. Зусилля служби охорони материнства та дитинства в останні роки сприяли покращанню показників материнських та дитячих втрат шляхом впровадження заходів з планування сім'ї, сучасних стандартів профілактики, діагностики та лікування хвороб репродуктивної системи та надання якісної медичної допомоги, а також створення неонатологічної служби.

Зниженням за останні десять років рівня материнської смертності на 60% (2004р. - 13, 8 на 100 тис. народжених живими), малюкової - на 36% ( 9, 6 на 1000 народжених) вдалося досягнути орієнтовних показників ВООЗ (відповідно 15, 0 та 10, 0) для нашої країни відносно рівня соціально-економічного розвитку, що позитивно вплинуло на демографію населення.

Цим позитивним зрушенням у сфері репродуктивного здоров'я. сприяв комплекс заходів, здійснених протягом останніх 10 років у рамках Програми планування сім'ї та Національної програми "Репродуктивне здоров'я 2001-2005". Однак, показники материнської та малюкової смертності все ще залишаються у 2-3 рази вищі, ніж у розвинених країнах світу та Європи.

Поширеність онкологічної патології репродуктивних органів, яка є однією з провідних причин у жіночій смертності, що також призводить до втрати життів значної кількості молодих жінок, які не реалізували свою репродуктивну функцію. Так, рівень загальної захворюваності населення в Україні на онкологічну патологію протягом 1992-2002 років підвищився на 3, 1%, а жіночого населення - на 6, 4%. Щорічно помирає понад 1000 жінок працездатного віку (майже співпадає з репродуктивним) до одного року від встановлення діагнозу раку статевих органів.

Така ситуація зумовлена як індивідуальними факторами ризику (спадковість, порушення репродуктивної функції, паління, стресовий та малорухомий спосіб життя, зловживання алкоголем, надмірна вага тіла), так і впливом зовнішніх чинників , перш за все, антропогенних.

Поширеність інфекцій, що передаються статевим шляхом серед чоловіків, хвороби урогенітальної системи, рівень безплідності (50% в загальній структурі) потребує приділення уваги цій проблемі. Жіноча і чоловіча репродуктивні системи - це динамічні інтегральні структури, що забезпечують відтворення потомства, тобто реалізація репродуктивної функції залежить від стану репродуктивного здоров'я як жіночого, так і чоловічого населення. Адже на фоні низької народжуваності репродуктивне здоров'я чоловіків є додатковим несприятливим фактором негативної динаміки демовідтворення населення.

На сучасному етапі спосіб життя кожної людини вважається одним із головних чинників формування та збереження репродуктивного здоров'я. Складові здорового способу життя включають різноманітні елементи, що поширюються на всі сфери здоров'я - фізичну, психічну, соціальну, духовну. Однією з головних стратегій держави з питань здоров'я є формування у дітей і молоді стереотипу здорового способу життя (вживання якісних продуктів харчування, питної води тощо; збільшення рухової активності; попередження або відмова від шкідливих звичок: паління, вживання алкоголю, наркотиків; безпечної статевої поведінки; психо-гігієни).

Недостатнє усвідомлення батьками ролі у вихованні дітей, а також перекладання відповідальності на освітні заклади та оточуюче середовище є першопричиною численних порушень здоров'я майбутнього покоління. Лише 58% батьків обговорюють з своїми дітьми питання статевого розвитку та статевого життя, безпечної сексуальної поведінки. Понад 25% зважають на "небажання дітей обговорювати ці теми", 10% вважають, що "це за мене зроблять інші", що уособлює собою безвідповідальне ставлення до статевого виховання власних дітей.

Таке явище, як "сексуальна революція" серед молодого покоління, яка супроводжувала соціально-економічні перетворення у нашій країні на початку 90-х років стало одним із негативних чинників незадовільного стану репродуктивного та статевого здоров'я підлітків Вік "сексуального дебюту" в Україні знижується, поширюється тенденція збільшення числа статевих партнерів, що підтверджується проведеними соціологічними дослідженнями. Причин такої ситуації є декілька. В першу чергу, на свідомість та сексуальну поведінку підлітків впливають недоліки виховання в сім'ї та освітніх закладах, великий обсяг негативної інформації і все сильніше відчувається вплив низькопробної іноземної культури, в тому числі сексуальної, технологій, особливо комунікаційних.

Тенденція до збільшення з віком кількості шкідливих звичок. Особливо стрімким є зростання з віком кількості підлітків, що вживають наркотики. Найбільшу питому вагу серед причин схильності до шкідливих звичок займають: проста зацікавленість, пропозиції друзів та бажання розслабитись. У віковій групі 19-20 років із цікавості почали вживати алкоголь біля 19% опитаних дівчат та 42% юнаків. Зустрічаються, навіть, випадки, коли вживання алкоголю було запропоновано батьками (5-8%) та примушено силою (1-3%). У віковій групі 12-14 років юнаки із простої зацікавленості почали вживати алкоголь у 22% випадків, палити - 16%, вживати наркотики - біля 1%. Отриманий поведінковий "вантаж" звичок, з яким молоді люди приходять у доросле життя, має негативний вплив на загальний стан здоров'я у подальшому, на репродуктивне - зокрема.

Як інфекційні, так і неінфекційні захворювання більш розповсюджені серед малозабезпечених та соціально незахищених прошарків. Результати спеціального дослідження рівності в отриманні послуг з охорони здоров'я, проведеного Українським інститутом громадського здоров'я, свідчать, що поширеність захворювань серед малозабезпеченого населення на 45, 7% перевищує аналогічний показник у забезпечених; рівень госпіталізації осіб з низьким рівнем доходів втричі вищий, ніж осіб з доходами, вищими за середні. Більшим серед малозабезпечених є також рівень поширеності хронічних неінфекційних хвороб, наявність яких обмежує можливість заробляти на життя; незадовільні умови проживання та харчування погіршують ситуацію, а лікування виснажує і так незначні збереження. Поширеність шкідливих звичок серед малозабезпечених верств населення є більш високою, що обумовлює формування патології, пов'язаної з тютюнопалінням та зловживанням алкоголем, та, відповідно, зростання потреби у медичній допомозі.

ІІІ. Якість надання медичних послуг

Функціонування системи, яка забезпечує наступність у наданні медичної допомоги жінкам та новонародженим, залежить від адекватного фінансування. Відсутність механізмів стабільного фінансового забезпечення охорони здоров'я не дозволять домогтися покращання показників здоров'я матерів та дітей.

Частка загальних витрат на охорону здоров'я від ВВП протягом 13 років незалежної України в основному коливалася в межах 3, 3-3, 5%, що значно нижче, ніж у близьких західних сусідів - Польщі, Угорщині, Литві, Латвії, Чехії та Естонії, де цей показник впритул наблизився до середньоєвропейського і коливається в межах 5, 5-7, 8%. У структурі загальних державних витрат питома вага витрат на охорону здоров'я у 2003 році складала 14, 4%.

Недостатнє матеріально-технічне забезпечення закладів охорони здоров'я, які надають послуги з репродуктивного здоров'я гальмує впровадження сучасних технологій акушерської діяльності. Більшість родопомічних закладів не готові надати ефективну медичну допомогу недоношеним дітям. Для надання якісної медичної допомоги необхідно забезпечення закладів охорони здоров'я необхідним обладнанням, засобами медичного призначення і ліками, організація дієвих схем направлення до спеціалістів і транспортного забезпечення (для надання медичної допомоги), а також якісне управління в поєднанні із організаційно-методичною підтримкою.

Нерозв'язані проблеми у підготовці спеціалістів у сфері репродуктивного здоров'я, як з питаннь профілактики, так і надання медичних послуг мають значення у поліпшення показників репродуктивного здоров'я. Недостатня взаємодія та співробітництво між представниками різних професій та на міждисциплінарному рівні, відставання сучасних навчальних програми в рамках до- та післядипломної освіти від принципів сучасної медицини, недостатнє виділення годин для питань планування сім'ї. Надання медичної допомоги з питань репродуктивного здоров'я потребує впровадження інтегрованого підходу.

Значно обмежені можливості фахівців галузі охорони здоров'я України використовувати інформацію стосовно доказової медицини та стандартизації, оскільки в Україні немає загальнодоступного ресурсного центру доказової медицини. Недостатнім є як ресурсне забезпечення процесу надання медичної допомоги, так і відсутність досвіду роботи медперсоналу з медичними стандартами. Розроблені стандарти та протоколи в сфері репродуктивного здоров'я на основі науково-доказової медицини потребують матеріальних можливостей закладів охорони здоров'я для реформування та реорганізації, а також мобілізації зусиль щодо перепідготовки спеціалістів з питань сучасних перинатальних технологій. Приклад впровадження сучасних акушерських технологій в пілотних областях вказує на їх ефективність: зниження рівня ускладнених пологів, операцій кесаревого розтину, покращання показників здоров'я матерів та дітей.

Надважливою передумовою народження здорової дитини є те, що дитина повинна народитись бажаною і в оптимальні для сім'ї строки. Існуюча в Україні система планування сім'ї потребує суттєвого удосконалення, особливо в сільських регіонах, як в технологічному, так і в організаційному аспекті. Забезпечення населення методами та засобами попередження небажаної вагітності - це, перш за все, основа репродуктивного здоров'я, а також суттєві інвестиції в економіку країни. Наукові дослідження фінансових витрат на проведення існуючої в Україні у 2002 р. кількості абортів та лікування їх ускладнень показали, що вони є суттєвим фінансовим навантаженням для системи охорони здоров'я країни: питома вага витрат на зазначені цілі у сумі видатків у загальному фонді зведеного бюджету складає майже третину - 29, 4%. В умовах відсутності системи обов'язкового державного медичного страхування фінансові витрати на пацієнтку значною мірою покриваються за рахунок сім'ї. Видатки ж на засоби попередження небажаної вагітності вдвічі менші: на аборти та лікування ускладнень - 1900, 9 млн. грн., на засоби планування сім'ї - 994, 9 млн. грн.

Результати дослідження свідчать про значні негативні економічні наслідки штучного переривання вагітності і вимагають активних та ефективних дій на всіх рівнях виконавчої влади щодо реалізації політики планування сім'ї та збереження репродуктивного здоров'я жіночого населення.

Народження здорової дитини в значній мірі залежить від якості надання медичної допомоги. На сьогодні якість надання акушерсько-гінекологічної допомоги потребує покращання так, як ще мають місце неефективність антенатального догляду, поліпрагмазія у веденні вагітності та пологів, не завжди медична допомога надається на основі принципів науково доказової медицини та сучасних низькозатратних технологій. Наявність проблем у питаннях забезпеченості рівної доступності до консультативно-медичної допомоги у підлітків на всіх рівнях: як сім'ї так і державних закладів, які надають зазначені послуги з метою збереження здоров'я молодого покоління українського населення.

Створення належних умов для реалізації населенням репродуктивної функції та планування сім'ї є запорукою збереження й оптимального розвитку продуктивних сил, без чого неможливе збереження і відтворення народу, нації, держави.

Мета Програми - поліпшення репродуктивного здоров'я населення України як важливої складової забезпечення соціально-економічного потенціалу країни.

Порівняльний аналіз можливих варіантів розв'язання проблеми

Варіант 1. Залишити існуючу ситуацію без додаткових заходів поліпшення репродуктивного здоров'я і залишити вирішення проблем на сучасному рівні.

Враховуючи наявну ситуацію в країні та за прогнозами демографів з огляду на загальноєвропейські тенденції немає підстав очікувати найближчим часом істотного збільшення сумарних коефіцієнтів народжуваності. Так, якщо сьогодні цей показник в Україні становить 1, 2 (на одну жінку), то він не достатній навіть для простого відтворення населення країни, для якого він повинен бути не менш як 2, 2.

За прогнозними даними загальна кількість населення зменшиться з 47047 тис. осіб у 2005 році до 43784, 8 тис. осіб у 2015, загальна кількість сімей зменшиться з 13, 5 млн. у 2001 році до 12, 4 млн. на початок 2015 року. Також очікується подальше постаріння населення - щодо 2015 року питома вага осіб старше 60 років досягне 21, 7 відсотка загальної чисельності населення (серед жінок - 26, чоловіків - 16, 8 відсотка), при цьому на 1000 осіб працездатного віку припадатиме 438 осіб пенсійного віку.

Відмова від впровадження додаткових заходів ставить під загрозу збереження позитивних тенденцій показників материнської та малюкової смертності, а темпи їх покращення з часом будуть суттєво уповільнюватись.

Тобто при збереженні існуючого стану вирішення питань репродуктивного здоров'я країна в зазначений термін може їх не досягти, що, безумовно, є найменш оптимальним сценарієм вирішення проблеми.

Варіант 2. Досягнення основних показників за стандартами ЄС до 2015 року.

Цей варіант передбачає досягнення Україною таких стандартів ЄС у сфері репродуктивного здоров'я від показників базового 1990 року як зниження на три чверті коефіцієнта материнської смертності; скорочення на дві третини смертності серед дітей у віці до 5 років.

Навіть якщо взяти до уваги існуючі темпи поліпшення наведених показників, то необхідно зазначити що ряд ресурсів уже мобілізовано, наприклад, медичні, кадрові, організаційні тощо, а суттєво вплинути на такі чинники як соціально-медичні та економічні досить важко і для цього потрібен час.

Крім того, основні показники, такі як материнська смертність, малюкова смертність та інші в Європі є значно нижчими, ніж в Україні і в зазначений термін досягти їх є нереальним, та само як і збільшити чисельність населення країни.

Варіант 3. Розробка та запровадження Державної цільової програми "Репродуктивне здоров'я нації на 2006-2015 роки".

Впровадженням Національних програми Планування сім'ї та (1995-2000р.р.) та "Репродуктивне здоров'я 2001-2005" вдалося досягти позитивних зрушень у подоланні проблем та чинників розладу репродуктивного здоров'я. Так, система охорони здоров'я за останні декілька років зробила суттєвий прогрес в поліпшенні доступу до послуг по плануванню сім'ї, створенню розгалуженої мережі лікувально-профілактичних закладів, наближенню послуг з репродуктивного здоров'я до населення, в першу чергу найбільш уразливих вікових груп - підлітків та молоді. Позитивний досвід програмного забезпечення основних стратегічних підходів до вирішення проблем репродуктивного здоров'я в отриманні позитивних результатів подолання негативних чинників дає впевненість у розробці нових методів, удосконалення існуючих технологій для просування у досягненні позитивних зрушень в демографічній ситуації країни.

У більшості регіонів країни створено мережу служб планування сім'ї та репродуктивного здоров'я: відкрито понад 500 таких центрів і кабінетів, 19 центрів охорони здоров'я дітей та підлітків, впроваджено пілотні проекти клінік доброзичливого ставлення до молоді для запровадження сучасних стандартів надання допомоги з урахуванням психологічної підтримки.

Важливою складовою успішної реалізації попередніх програм стало активне залучення недержавних організацій до вирішення існуючих проблем в сфері репродуктивного здоров'я.

Широка міжсекторальна взаємодія, системність вирішення проблем репродуктивного здоров'я, ріст усвідомлення важливості цих питань в суспільстві дали позитивні результати (очікувані результати були досягнуті вже у 2003 р.) і є добрим підґрунтям для наступної програми.

Виконання Програми дасть змогу поліпшити стан здоров'я населення, подовжити тривалість життя, задовольнити потреби в ефективній, якісній і доступній медико-санітарній допомозі, забезпечити справедливий підхід до вирішення питань охорони здоров'я, досягти Цілей розвитку Тисячоліття, які прийняли 189 країн (включаючи Україну) до 2015 року.

Основні принципи охорони репродуктивного здоров'я покладені в основу стратегії ВООЗ для країн європейського регіону:

зміцнення здоров'я жінок, у т.ч. і репродуктивного, шляхом організації більш доступної і менш затратної первинної медико-санітарної допомоги високої якості, включаючи служби охорони сексуального і репродуктивного здоров'я (центри і інформаційні служби з питань планування сім'ї);

розробка політики і програм підтримки виконання чоловіками і жінками обов'язків батьків, створення безпечних умов побуту;

забезпечення умов безпечного материнства.

Стабілізація економічного розвитку України, позитивні тенденції в фінансуванні медико-соціальних програм дозволяють у відповідності до завдань щодо збереження і поліпшення репродуктивного здоров'я населення, формування та стимулювання здорового способу життя, соціальної підтримки молоді, забезпечення підвищення інформованості населення досягти очікуваних результатів.

Виходячи з вищенаведених варіантів досягнення мети може бути за умови прийняття оптимального і реального варіанту - це розробка та запровадження Державної цільової програми "Репродуктивне здоров'я нації на 2006-2015 роки".

 

Шляхи і засоби розв'язання проблем,
строків виконання Програми на основі оптимального варіанту,
строки виконання програми

На основі оптимального варіанту пріоритетними напрямками реалізації програми є:

удосконалення нормативно-правової бази системи охорони репродуктивного здоров'я;

забезпечення рівних для чоловіків та жінок репродуктивних прав, включаючи поінформований вибір, забезпечення умов рівного доступу чоловіків та жінок до служб охорони репродуктивного здоров'я;

розробка і реалізація міжгалузевих стратегій, спрямованих на пропаганду, формування і заохочення до здорового способу життя;

пропагування сімейних цінностей, забезпечення медико-соціальної підтримки молодої сім'ї;

широке залучення ЗМІ, недержавних організацій для інформування населення з питань відповідального ставлення до охорони здоров'я; проведення освітніх кампаній з питань охорони здоров'я, які пропагують здоровий спосіб життя, планування сім'ї, зміцнення репродуктивного здоров'я жінок, охорону материнства та раннє діагностування ракових захворювань;

подальший розвиток комплексного медико-санітарного обслуговування у сфері охорони репродуктивного та статевого здоров'я,

забезпечення покращання доступності до медичних послуг підлітків, сільського населення, чоловіків;

здійснення заходів щодо посилення профілактичної роботи у системі охорони здоров'я;

впровадження стратегії надання послуг з репродуктивного здоров'я лікарями загальної практики та сімейними лікарями;

удосконалення системи підготовки медичних спеціалістів для поліпшення якості надання медичної допомоги в сфері репродуктивного здоров'я;

продовження розробки та впровадження технологій і практик у сфері репродуктивного здоров'я на основі науково-доказової медицини;

покращання матеріально-технічного забезпечення закладів охорони репродуктивного здоров'я;

проведення наукових досліджень найбільш актуальних питань репродуктивного здоров'я;

удосконалення системи планування сім'ї в Україні;

розробка стратегії з питань забезпечення населення засобами попередження небажаної вагітності;

розробка механізмів охорони здоров'я соціально незахищених груп населення;

розробка стратегії зменшення шкідливого впливу інформаційних технологій на спосіб життя дітей та підлітків.

Строки виконання програми обумовлені масштабністю заходів та високими критеріями, яких країна планує досягти. Досягнення позитивних тенденцій у демографічному розвитку, покращення показників відтворення населення є тривалим і складним процесом та потребує виконання відповідних заходів усіма урядовими і неурядовими установами, що реалізують соціальну політику держави. Тому доцільно строки виконання програми обмежити терміном - 2006 - 2015 роки.

Основні очікувані результати

В результаті реалізації Державної програми "Репродуктивне здоров'я нації на 2006-2015 рр." передбачається:

підвищити показник народжуваності на 15-20%;

знизити рівень материнської смертності на 20%;

знизити рівень малюкової смертності 20%;

знизити частоту абортів у жінок фертильного віку на 20-25%.

 

Оцінка фінансових, матеріально-технічних, трудових ресурсів, необхідних для виконання програми

Для забезпечення реалізації заходів програми передбачається фінансування за рахунок коштів державного бюджету та місцевих бюджетів, залучення коштів міжнародних донорських організацій, громадських організацій, благодійних фондів. Інвестиції в охорону здоров'я матері і дитини не тільки покращують стан здоров'я жінок, їх дітей та сім'ї та стабілізують систему соціального забезпечення, а й попереджують необґрунтоване скорочення робочої сили, забезпечуючи виробничий потенціал та економічне благополуччя суспільства в цілому. За даними наукових досліджень кожний мільйон доларів США недофінансування системи матеріального забезпечення служб охорони репродуктивного здоров'я призводить до зростання кількості небажаних вагітностей на 360 тис., штучних абортів - на 150 тис., виникнення 800 додаткових випадків материнської, 11 тис. малюкової та 14 тис. смертностей дітей віком до 5 років.


Адреса сторінки на веб-сайті МОЗ України: www.moz.gov.ua/ua/portal/Pro_20050711_0.html